22 серпня 2011 р. Справа № 40134/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення позовних вимог просив визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - УПСЗН Надвірнянської РДА) щодо невиплати йому належної щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни II групи, та стягнути з відповідача на його користь недоплачену згідно із ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» спірну грошову допомогу у розмірі 18079,60 грн. за 2005-2009 рр.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2009 року вказаний позов задоволено частково, визнано протиправними дії УПСЗН Надвірнянської РДА під час виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008-2009 рр. та зобов'язано провести виплату такої допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за кожен рік.
У поданій апеляційній скарзі УПСЗН Надвірнянської РДА просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неврахування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що воно належним чином і відповідно до вимог Законів України про Державний бюджет України на 2008-2009 рр. та постанови Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 року виконало свій обов'язок перед позивачем з виплати йому щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни II групи, у розмірі 400 та 430 грн. Просить врахувати, що воно не є головним розпорядником коштів для виплати спірної допомоги і що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування. Крім того зазначає, що рішення Конституційного Суду України, які взяв до уваги суд, не мають зворотної дії в часі, а тому на момент виплати ОСОБА_1 спірної допомоги у квітні 2008 року та квітні 2009 року управління діяло правомірно. Вказує на порушення судом першої інстанції норм бюджетного законодавства України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що він є інвалідом війни II групи, якому відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким обмежувався розмір щорічної разової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у тому числі й інвалідам війни. Розмір отриманої позивачем у 2008-2009 рр. грошової допомоги до 5 травня суперечить вимогам вищезазначеного Закону, оскільки має обчислюватися виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком. Обов'язок щодо нарахування і виплати спірної недоплати слід покласти на УПСЗН Надвірнянської РДА.
Проте, такі висновки суду першої інстанції частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Встановлено, що позивач є інвалідом війни, який відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон № 3551-XII) щорічно до 5 травня має право на одержання грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з одночасним її збільшенням на 20 % згідно із ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», як особі, що проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського.
За правилами ст. 171 цього ж Закону обов'язок щодо виплати такої грошової допомоги покладено на органи праці та соціального захисту населення.
Поряд із цим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і постановою КМ України № 177 від 18 лютого 2004 року було передбачено конкретні розміри щорічної разової допомоги, що підлягають виплаті особам, на яких поширюються гарантії Закону № 3551-XII.
З матеріалів справи вбачається, що УПСЗН Надвірнянської РДА належним чином та відповідно до вимог вищезазначених нормативно-правових актів виконало свій обов'язок перед позивачем з виплати йому спірної допомоги у 2008 році.
Згідно із положеннями ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що УПСЗН Надвірнянської РДА, здійснивши позивачу виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2008 році в розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і постановою КМ України № 183 від 12.03.2008 року, станом на час проведення такої виплати діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з управління на його користь спірної заборгованості за 2008 рік немає.
Висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення таких вимог позивача з врахуванням рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, на думку колегії суддів, є помилковим і не відповідає ст. 152 Конституції України, за правилами якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2009 рік колегія суддів зазначає наступне.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» частину 5 статті 13 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої інвалідам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 такі положення визнані неконституційними.
Отже, з 22 травня 2008 року відновлено дію частини 5 статті 13 Закону № 3551-XII, відповідно до якої розмір грошової допомоги інвалідам війни II групи має становити вісім мінімальних пенсій за віком.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення діє в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Такий прожитковий мінімум у 2008 році становив 498 грн.
Таким чином, виплата щорічної допомоги до 5 травня за 2009 рік для інвалідів війни II групи повинна становити вісім мінімальних пенсій за віком з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом № 3551-XII розмірів щорічної грошової допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність оскаржуваної постанови не впливають, а тому до уваги колегією суддів не приймаються.
Відповідно до ч.1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи чи порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Зважаючи на те, що при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивача судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2009 року у справі № 2а-106/09 в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 скасувати і прийняти у цій частині нову постанову, якою вимоги позивача задовольнити частково.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, обчислених виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з одночасним її збільшенням на 20 % згідно із ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
У іншій частині постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
Я.С.Попко