22 вересня 2011 р. Справа № 31566/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів: Дяковича В.П., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шепетівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року в справі за позовом Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції до Шепетівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення податкового боргу шляхом звернення на активи,-
Позивач, Шепетівський міжрайонний прокурор звернувся з позовом в суд в інтересах держави в особі Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції до Шепетівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства та просив стягнути з Шепетівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства на користь Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції 813364,78 грн. податкового боргу шляхом звернення на активи відповідача.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що у відповідача станом на 21.05.2010 року утворилась заборгованість по податку на додану вартість перед Шепетівською об'єднаною державною податковою інспекцією в сумі 813364,78 грн., в тому числі недоїмка 774558,28 та пеня 38806,50 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року в справі №2а-4075/10/2270/14 адміністративний позов було задоволено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Шепетівським комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року в справі №2а-4075/10/2270/14 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на норми Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» і зазначає, що норми даного Закону судом не було враховано при розгляді справи.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Шепетівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Пунктом 1.3 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон) визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно пп. 5.4.1 п. 5.4 ст.5 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Як визначено пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
У вказані строки відповідачем не було сплачено податкові зобов'язання внаслідок чого в нього утворився податковий борг.
Відповідно до пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про погашення податкових зобов'язань шляхом звернення стягнення на активи платника.
Апелянт посилається на ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», згідно якої на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг, однак колегія суддів зазначає, що мова в цій статті йде про пеню, яка нараховується по розрахунках між суб'єктами господарювання покупцями та продавцями, а не про пеню, що нараховується на суму вчасно несплаченого податкового зобов'язання.
Колегія суддів констатує, що нарахування пені на суму вчасно непогашеного податкового зобов'язання регулюється Законом України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» та не підпадає під відносини врегульовані Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію».
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене апеляційні вимоги Шепетівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства є неаргументованими та в їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Шепетівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року в справі №2а-4075/10/2270/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.О. Яворський
Судді В.П. Дякович
І.М. Обрізко