"22" серпня 2011 р. № 25678/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Олендера І.Я., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма - МС» на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року про залишення позовної заяви без руху та на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року про повернення позовної заяви у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма - МС» до виконуючого обов'язки начальника відділу Держкомзему у м. Ужгороді Чепкого Олександра Олексійовича, треті особи, на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: громадська організація «Закарпатська обласна організація прав споживачів», ОСОБА_2, про визнання дій протиправними,-
В березні 2010 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма - МС» звернувся до суду з адміністративним позовом до виконуючого обов'язки начальника відділу Держкомзему у м. Ужгороді Чепкого Олександра Олексійовича, в якому просив визнати неправомірними дії суб'єкта владних повноважень, який штучно створив докази всупереч рішення суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма - МС» до Чепкого Олександра Олексійовича - суб'єкта владних повноважень - виконуючого обов'язки начальника відділу Держкомзему у м. Ужгороді про визнання дій протиправними залишено без руху. Роз'яснено позивачу необхідність усунення зазначених недоліків в термін до 20.04.2010 року, інакше його позовна заява буде вважатись неподаною та повернута йому.
Ухвала мотивована тим, що позовна заява подана з порушенням норм ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема позивачем не конкретизовані позовні вимоги. Так, із змісту позовних вимог не вбачається, які саме дії відповідача позивач просить визнати протиправними. Крім того, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не зазначено докази, які відомо позивачу і які можуть бути використані судом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року позовну заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма - МС» до Чепкого Олександра Олексійовича - суб'єкта владних повноважень - виконуючого обов'язки начальника відділу Держкомзему у м. Ужгороді про визнання дій протиправними повернуто позивачу.
Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у строк наданий судом, недоліки позовної заяви усунуті не були, хоча позивачу був наданий достатній строк для усунення зазначених недоліків, копія ухвали позивачу надсилалася поштою, а 19.04.2010 року була видана йому на руки, про що свідчить розписка представника позивача (а.с. 10).
Не погодившись з такими рішеннями суду їх оскаржив позивач, подавши відповідні апеляційні скарги. Апелянт просить скасувати ухвали від 30.03.2010 р. та від 21.04.2010 р. В обґрунтування вимог апеляційних скарг зазначає, що при винесенні ухвали про залишення позовної заяви без руху судом першої інстанції не враховано, що обов'язок доказування правомірності дій в адміністративному судочинстві покладено на відповідача. Щодо винесення судом ухвали про повернення позовної заяви, то зазначає, що така прийнята судом безпідставно, так як копію ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу вручено 19.04.2010 року і строк для оскарження такої спливає 24.04.20101 року, а відтак винесена 21.04.2010 року ухвала є передчасною та не ґрунтується на законі.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1-2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч.2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України - ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Процесуальним засобом реалізації вказаного вище права у адміністративному судочинстві є звернення до адміністративного суду із письмовою позовною заявою.
Вимоги, яким повинна відповідати позовна заява, встановлені ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України. Пунктом 4 ч.1 вказаної статті встановлено, що позивачем у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Згідно ч.1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначається недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Тому, приймаючи оскаржувану ухвалу від 30.03.2010 року судом першої інстанції не враховано, що звертаючись у суд із адміністративним позовом, позивач вправі самостійно визначати зміст позовних вимог та обґрунтовувати їх будь-якими фактами матеріально-правового чи іншого характеру, які, на його думку, свідчать про порушення його прав, свобод чи законних інтересів.
Суд першої інстанції залишив поза увагою, що Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює жодних вимог до викладеного у позовній заяві змісту позовних вимог та обставин, якими вони обґрунтовуються.
Згідно частини 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Також, в силу ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи.
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.
Приймаючи ухвалу від 30.03.2010 року, судом першої інстанції не враховано вказаних положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства щодо покладення обов'язку доказування правомірності дій на відповідача та можливості витребування необхідних доказів від нього та ст. 137 КАС України щодо можливості змінити чи уточнити заявлені позовні вимоги та безпідставно зобов'язано позивача надати докази та змінити чи уточнити заявлені позовні вимоги.
Відтак, суд першої інстанції зобов'язаний був врахувати, що з огляду на вимоги ст.106 КАС України позивачем було подано позовну заяву, що таким відповідала, а тому законних підстав для залишення позовної заяви без руху в порядку ст.108 КАС України не було.
Щодо оскарженої позивачем ухвали суду першої інстанції від 21.04.2010 року колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України, особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення. Як вбачається із супровідного листа суду першої інстанції, позивачу направлено ухвалу від 30.03.2010 р. про усунення недоліків, які вказані в цій ухвалі, проте доказів того, що позивач отримав поштове відправленні із копією ухвали до закінчення строку, встановленого судом, в справі не вбачається. Водночас, згідно розписки представника позивача (а.с. 10), копія ухвали про залишення позовної заяви без руху була видана йому на руки 19.04.2010 року.
Згідно з ч. 9 ст. 103 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Таким чином, колегія суддів вважає що апелянт був об'єктивно позбавлений можливості усунути недоліки позовної заяви в строки визначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, при винесені оскаржуваної ухвали на думку колегії суддів суд першої інстанції зобов'язаний був врахувати ту обставину, що копія ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу вчасно надіслана не була.
З огляду на це колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав законних підстав для застосування п.1 ч.3 ст.108 КАС України, та застосування наслідків, пердбачених вище вказаною статтею.
Відповідно до п. 1 ч 3 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушенням норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані ухвали прийняті з порушення судом норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвали суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Зважаючи на викладене та керуючись ст. ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 202, п. 6 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма - МС» задовольнити.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року про залишення позовної заяви без руху та ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року по повернення позовної заяви у справі № 2а-1093/10 скасувати.
Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма - МС» до виконуючого обов'язки начальника відділу Держкомзему у м. Ужгороді Чепкого Олександра Олексійовича про визнання дій протиправними направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя І.Я. Олендер
суддя Д.М. Старунський