"22" серпня 2011 р. № 18072/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Олендера І.Я., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому Хмельницької області на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому Хмельницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-
В жовтні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому Хмельницької області (далі УПФУ) в якому просив визнати діяння відповідача щодо нарахування і виплати недоплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни (30 % надбавки до пенсії) з 01.01.2006 р. по теперішній час незаконними; поновити термін звернення до суду; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу - 30 %надбавку до пенсії, що передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2006 р. по 01.10.2010 р. в сумі 6582,90 грн.; зобов'язати відповідача нараховувати і виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу - 30 % надбавки до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у повному розмірі в подальшому.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2010 року ОСОБА_1 поновлено строк на подачу адміністративного позову.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому Хмельницької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі меншому ніж 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 01.10.2010 р. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому Хмельницької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 01.10.2010 р. виходячи із розміру цього підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому Хмельницької області з 01.10.2010 року нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, вимоги позивача є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право останнього.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних міркувань.
На думку колегії суддів суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача, правомірно виходив з того, що останній має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У зв'язку з тим, що рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, то колегія суддів приходить до переконання, що відмова УПФУ у проведенні нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року є протиправною.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо зобов'язання здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.01.2009 р. по 01.10.2010 р., оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у зазначені періоди дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, тому доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, оскільки судом першої інстанції у відповідності до ст.102 КАС України задоволено клопотання позивача та поновлено строк звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України і така ухвала відповідачем не оскаржена, а тому відсутні підстави для залишення без розгляду вимог позивача про нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни поза межами піврічного строку.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання УПФУ провести нарахування та виплату на його користь підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 10.10.2010 р., а також правомірність задоволення цих вимог судом першої інстанції.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі УПФУ в м. Хмельницькому Хмельницької області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Згідно ст.88 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України, а тому доводи апелянта в частині ненадходження коштів з державного бюджету на дані виплати колегією суддів до уваги не приймаються.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2010 року у справі № 2а-6387/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя І.Я. Олендер
суддя Д.М. Старунський