01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.10.2011 № 14/153
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Вербицької О.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
при секретарі: Гордієнко Л.М.
за участю представників: позивача: не з'явився;
відповідача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю № 05/11-01 від 27.05.2011 року;
третьої особи: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ"
на рішення господарського суду міста Києва
від 20.06.2011 року
у справі № 14/153 (суддя - Мельник С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Окант-Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ"
третя особа ОСОБА_2
про стягнення 376 526,02 грн.,
за зустрічним
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Окант-Україна"
третя особа ОСОБА_2
про розірвання договору та стягнення заборгованості
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2011 року у справі № 14/153 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Окант-Україна" (далі - позивач, ТОВ "Окант-Україна") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ" (далі - відповідач, ТОВ "Атон-ХХІ") про стягнення 376 526,02 грн. - позовні вимоги задоволено частково. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Окант-Україна" про розірвання договору та стягнення заборгованості - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ "Атон-ХХІ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову ТОВ "Окант-Україна" відмовити у повному обсязі, а позов ТОВ "Атон-ХХІ" - задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 45 хв. 20.09.2011 року.
05.09.2011 року через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника з'явитись в судове засідання.
09.09.2011 року через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого ТОВ "Окант-Україна" просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
16.09.2011 року через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням повноважного представника.
20.09.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції представники сторін не з'явились.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 року розгляд справи відкладено на 27.09.2011 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу. Крім того, колегія суду дійшла висновку про залучення за власною ініціативою до участі у справі за первісним та зустрічним позовами в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 на підставі ст. 27 ГПК України, оскільки рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки ОСОБА_2.
27.09.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явилися представник позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.10.2011 року у зв'язку з неявкою третьої особи та клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи.
04.10.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явився лише представник відповідача. Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції Київського апеляційного господарського суду, проте причини неявки суду не повідомили.
Оскільки, розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався, учасники судового засідання були належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України та виходячи з того, що явка не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 04.10.2011 року за відсутності вказаних представників.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "Атон-ХХІ" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2010 року між ТОВ "Окант-Україна" (продавець), ТОВ "Атон-XXI" (покупець) та ОСОБА_2 (користувач) було укладено договір № 27/07/10_07Д (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору предметом є купівля-продаж промислового обладнання, яке продавець відповідно до умов договору зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти зазначене обладнання та оплатити в порядку та умовах договору, прийняти та оплатити роботи за умовами договору.
Згідно з п. 2.3 договору загальна сума складає 247 840,55 грн.
У відповідності з п.п. 2.4.1-2.4.3 договору покупець здійснює три авансові платежі: 1-й платіж - 30 % від вартості обладнання, а саме 74 352,17 грн. до 20.07.2010 року, 2-й платіж - 30 % від вартості обладнання, а саме 74 352,17 грн. протягом трьох днів після письмового повідомлення про готовність обладнання до відвантаження зі складу завода-виробника, але не пізніше 15.09.2010 року, 3-й платіж - 40 % від вартості обладнання, а саме 99 136,22 грн. протягом 3 робочих днів після письмового повідомлення про готовність до відвантаження зі складу продавця, але не пізніше 01.10.2010 року.
Передача обладнання покупцю здійснюється продавцем за адресою: АДРЕСА_1 не пізніше 5 робочих днів з моменту повної сплати покупцем вартості обладнання у відповідності з п. 2.4 договору. Обладнання передається уповноваженому представнику покупця згідно накладної і акту здачі-прийому обладнання підписаних сторонами (п. 4.1 договору).
Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до моменту виконання сторонами зобов'язань в повному обсязі (п. 10.7 договору).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є господарський договір.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
У відповідності з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
31.01.2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, стягнення неустойки та відшкодування збитків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач свої зобов'язання згідно п. 2.4 договору у вигляді проведення оплати за товар виконав частково у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 182 294,99 грн.
Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 5 468,85 грн. та 6 467,19 грн. збитків від інфляції, оскільки позовні вимоги в цій частині ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Окрім того, позивач просив суд стягнути також збитки в розмірі 182 294,99 грн.
Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до пункту 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Слід зазначити, що неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України їх понесення.
Що ж стосується зустрічних вимог відповідача про розірвання договору № 27/07/10_07Д від 27.07.2010 року та стягнення заборгованості, то колегією суду враховується наступне.
Відповідач, звернувшись з позовом, обґрунтовує свої вимоги наявністю істотної зміни обставин, якими він керувався при укладенні спірного договору і такі обставини змінилися настільки істотно, що якби він міг це передбачити, то не уклав даний договір або уклав його на інших умовах. Зокрема, просив суд розірвати договір з підстав, передбачених в ст. 652 ЦК України.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Частинами 1-4 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 651 ЦК України). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ст. 188 ГК України).
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Як вбачається з матеріалів справи, всі істотні умови договору були визначені та погоджені сторонами відповідно до норм чинного законодавства.
В обґрунтування ж підстав для розірвання договору та скасування рішення суду першої інстанції відповідач посилається на те, що 27.01.2011 року ОСОБА_2. листом відмовився від договору лізингу, в зв'язку із складною фінансовою ситуацією.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначена обставина не може бути правовою підставою для задоволення зустрічного позову.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суду, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.
В свою чергу, наявності усіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, відповідачем не доведено ані в суді першої, ані апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції, ТОВ "Атон-ХХІ" не доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення у справі, судовою колегією не встановлено.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в господарському суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта у відповідності до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2011 року у справі № 14/153 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Окант-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про стягнення 376 526,02 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Окант-Україна", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення заборгованості - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ" - без задоволення.
Справу № 14/153 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Вербицька О.В.
Судді Буравльов С.І.
Андрієнко В.В.