01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.09.2011 № 40/160
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Іваненко Я.Л.
Чорної Л.В.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1. дов. №392 від 12.10.2010 року
від відповідача: ОСОБА_2. дов. №1900 від 09.08.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Телесистеми України” на рішення Господарського суду м. Києва
від 12.07.2011 року
у справі № 40/160 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ “Укртелеком”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Телесистеми України”
про стягнення 489 279,50 грн. та виселення
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ “Укртелеком” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Телесистеми України” про стягнення заборгованості в розмірі 489 279,50 грн. та виселення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав своїх зобов'язання щодо внесення плати за оренду нежитлового приміщення відповідно до договору № 20-37 оренди нерухомого майна товариства від 12.01.09 р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 489 279,50 грн., з них 473 719,08 грн. - сума основної заборгованості за період з 01.07.09 р. по 01.03.11 р. з урахуванням індексу інфляції, 5 768,98 грн. - пеня, 9 791,44 грн. - 3% річних. Позивач надіслав відповідачу лист від 26.11.10 № 691-37 про відмову від договору оренди у зв'язку з несплатою останнім орендної плати, у зв'язку з чим позивач вважає договір оренди розірваним з 30.12.10 та просить виселити відповідача із займаного приміщення.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 р. у справі № 40/160 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Телесистеми України” на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ “Укртелеком” суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 473 719 (чотириста сімдесят три тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 08 коп., 5 768 (п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн.. 98 коп. пені., 3 % річних в сумі 9 791 (дев'ять тисяч сімсот дев'яноста одна) грн. 44 коп., 4 977 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 80 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю “Телесистеми України” з приміщення, розташованого на АДРЕСА_1 загальною площею 105,9 кв.м., яке було передане за договором оренди нерухомого майна від 12.01.2009 № 20-37. В іншій частині позову відмовлено.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання щодо внесення плати за оренду нежитлового приміщення відповідно до договору № 20-37 оренди нерухомого майна товариства від 12.01.09 р, факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем не спростовано, доказів сплати орендної плати відповідачем суду не надано.
Позивач надіслав відповідачу лист від 26.11.10 № 691-37 про відмову від договору оренди у зв'язку з несплатою ним орендної плати, у зв'язку з чим позивач вважає договір оренди розірваним з 30.12.10 року. Однак, відповідач орендоване приміщення не звільнив та по акту приймання-передачі не передав. Однак, вимога позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення підлягає задоволенню в частині площі 105,9 кв. м., оскільки відповідно до акта приймання-передачі майна від 01.07.09 року позивач передав, а відповідач прийняв приміщення загальною площею 105,9 кв.м., а не загальною площею 225,9 кв.м.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 р. у справі №40/160, прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що відповідач надіслав позивачу лист пропозицію від 01.07.2011 року №1806 про створення комісії для фіксування стану приміщення. Проте, відповідач не вчини ніяких дій щодо підписання акту приймання - передачі приміщення. Крім цього, відповідач не погоджується з вимогами позивача про стягнення орендної плати за грудень 2010, січень-березень 2011 на загальну суму 80 688,20 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.09.2011 року.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/10 від 19.09.2011 року у зв'язку з виробничою необхідністю - перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 40/160 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Чорної Л.В., Іваненко Я.Л. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, на підставі наказу голови суду № 197-в від 31.05.2011 року, у відповідності до п. 3.1.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 28.01.2011 року.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 р. у справі №40/160 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 р. у справі № 40/160.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
12.01.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ “Укртелеком” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Телесистеми України” (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна товариства № 20-37 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування окремі приміщення (майно), розташовані в АДРЕСА_1, загальною площею 225,9 кв.м. - виробничих приміщень із них 225,9 кв.м. - технологічних приміщень для розміщення обладнання.
Передача майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна, вказаного в п. 1.1 цього договору, але не пізніше 3 днів з моменту підписання сторонами договору (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п. 3.2 договору з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 01.07.09 орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна згідно з додатком 3/1 становить 212,83 грн. за 1 кв.м. технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 105,9 кв.м. всієї орендованої площі становить 22 470,17 грн.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п. 3.2.1 договору).
Відповідно до п.3.6 договору оренди № 20-37 у разі закінчення строку дії цього договору орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого майна.
Відповідно до п.6.1.3 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Згідно з п. 6.1.8 договору у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної чи часткової) майна з вини орендаря.
Відповідно до п. 8.2 договору за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором орендар сплачує орендодавцеві пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно з п.12.1 договору за домовленістю сторін цей договір набирає чинності з 01.01.09 і діє до 25.12.11 .
Відповідно до п. 12.4.3 Договору № 20-37 сторонами було погоджено, право орендодавця розірвати договір у разі порушення строків внесення орендної плати більше ніж за 3 місяці або не внесення її у повному розмірі.
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.07.09 сторони внесли зміни до договору оренди нерухомого майна товариства № 20-37 в частині загальної площі орендованих приміщень, зменшивши її відповідно з 225,9 кв.м. до 105,9 кв.м.
За актом приймання-передачі майна від 01.07.2009 р. орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення розташовані в м. Одесі на 7-му технологічному поверху 7-ми поверхового будинку №100, вул. Балківська, загальною площею 105,9 кв.м.
Як вбачається з матеріали справи, позивач належним чином виконував умови договору № 20-37, передавши приміщення орендареві за актом та виставляючи щомісячно рахунки на сплату орендної плати, які щомісяця вручались представникам відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром рахунків за договором № 20-37.
Позивач надіслав відповідачу претензію № 702 від 24.11.10, в якій просив погасити заборгованість за договором оренди нерухомого майна товариства № 20-37 до 10.12.10.
Вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.
Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за договором оренди нерухомого майна товариства № 20-37 від 12.01.09 не виконував належним чином, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість з орендної плати за період з липня 2009 по березень 2011 у розмірі 442810,07 грн., пені - 5 768,98 грн., інфляційні втрати - 30 909,01 грн., 3% річних - 9 791,44 грн.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Закон України „Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 року N 2269-XII регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Згідно ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 року N 2269-XII орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно ч. 3 статті 18 вищевказаного Закону України орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови договору № 20-37, передав приміщення орендареві за актом та виставляв щомісячно рахунки на сплату орендної плати, які щомісяця вручались представникам відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром рахунків за договором № 20-37.
Проте, як відповідач не виконав свої зобов'язання за договором оренди нерухомого майна товариства № 20-37 від 12.01.09 щодо повної оплати за оренду приміщення, в результаті чого у останнього виникла заборгованість в сумі 442810,07 грн.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 442810,07 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 442810,07 грн. є обґрунтованою, а отже правомірно задоволена судом першої інстанції.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 8.2 договору за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором орендар сплачує орендодавцеві пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Позивачем вірно здійснено розрахунок пені, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача пеня у розмірі 5768,98 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України передбачено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача інфляційні втрати у розмірі 30 909,01 грн., 3% річних у розмірі 9 791,44 грн.
Щодо вимоги позивача про виселення відповідача з приміщення, розташованого в АДРЕСА_1, загальною площею 225,9 кв.м., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідно до п. 12.4.3 Договору № 20-37 сторонами було погоджено, право орендодавця розірвати договір у разі порушення строків внесення орендної плати більше ніж за 3 місяці або не внесення її у повному розмірі.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ч.2 ст. 782 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом № 691-37 від 26.11.10 повідомив відповідача про відмову від договору оренди та запропонував звільнити орендовані приміщення у строк до 30.12.10.
Вказаний лист був отриманий відповідачем 02.12.10, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з п. 6.1.8 договору у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної чи часткової) майна з вини орендаря.
Відповідач до даного часу орендоване приміщення не звільнив та по акту приймання-передачі не передав.
Крім цього, судова колегія зазначає, що додатковою угодою № 1 від 01.07.09 сторони внесли зміни до договору оренди № 20-37 в частині загальної площі приміщень, що передаються в орендне користування. Відповідно до акта приймання-передачі майна від 01.07.09, що є додатком № 1/1 до договору № 20-37 від 12.01.09 позивач передав, а відповідач прийняв приміщення розташовані в АДРЕСА_1, загальною площею 105,9 кв.м.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про виселення відповідача з переданих йому за договором № 20-37 від 12.01.09 приміщень підлягають задоволенню в частині площі 105,9 кв.м., а в іншій частині вимог про виселення слід відмовити.
Щодо тверджень відповідача про неправомірність вимог позивача про стягнення орендної плати за грудень 2010, січень-березень 2011, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.3.6 договору оренди № 20-37 у разі закінчення строку дії цього договору орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого майна.
Відповідачем не було надано суду доказів звільнення ним протягом грудня 2010 - березня 2011 року орендованого приміщення та передачі його за актом орендодавцеві.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не спростовано факт користування відповідачем орендованим приміщенням протягом вказаного періоду, що тягне за собою обов'язок сплачувати орендну плату до моменту фактичної передачі приміщення позивачу.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі №40/160 від 12.07.2011 року відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Телесистеми України” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 року по справі №40/160 залишити без змін.
Матеріали справи № 40/160 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Іваненко Я.Л.
Чорна Л.В.