01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.09.2011 № 3/169
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Отрюха Б.В.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1. - за дов. від 21.06.2011
від відповідача ОСОБА_2. - за дов. № 947 від 01.09.2011
від третьої особи не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2011
у справі № 3/169 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ремо»
до Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК»
про стягнення 3 511,06 грн.
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Закритого
акціонерного товариства «Ламітек -Укрізоліт»
до Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК»
про стягнення 3 276,46 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сан Ремо» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» про стягнення 3 511,06 грн. заборгованості за Договором № 26/01-08 оренди частини приміщення від 01.01.2008, у тому числі 2 681,53 грн. основного боргу, 470,61 грн. пені, 281,56 грн. інфляційного збільшення боргу, 77,36 грн. 3 % річних, крім того 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
08.08.2011 Закрите акціонерне товариство «Ламітек-Укрізоліт» звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про вступ до участі у справі як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення 3 276,46 грн. боргу, у тому числі 2 681,53 грн. боргу по орендній платі за Договором № 26/01-08 від 01.01.2008 у період з 01.05.2010 по 31.05.2010, 185,03 грн. пені, 319,10 грн. інфляційного збільшення боргу, 90,80 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 було прийнято позовну заяву Закритого акціонерного товариства «Ламітек-Укрізоліт» до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення 3 276,46 грн. заборгованості та допущено до участі у справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Закрите акціонерне товариство «Ламітек-Укрізоліт».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 у справі № 3/169 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ремо» відмовлено повністю.
Позов Закритого акціонерного товариства «Ламітек-Укрізоліт» задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на користь Закритого акціонерного товариства «Ламітек-Укрізоліт» 2 681,53 грн. основного боргу, 158,14 грн. пені, 278,88 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 90,80 грн. 3% річних, 29,30 грн. витрат по сплаті державного мита, 211,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині у позові відмовлено повністю.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 у справі № 3/169 мотивовано тим, що станом на день розгляду судом першої інстанції спору по суті, відсутні порушення прав і охронюваних законом інтересів позивача, оскільки позивач добровільно передав своє право вимоги виконання зобов'язання за Договором оренди третій особі, а тому позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ремо» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору щодо стягнення з відповідача 2 681,53 грн. основного боргу документально доведені, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо оплати орендної плати, заявлені до стягнення з відповідача 185,03 грн. пені, 319,10 грн. інфляційного збільшення боргу, 90,80 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню, згідно розрахунку суду, у відповідності до норм чинного законодавства у сумі 158,14 грн. пені, 278,88 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 90,80 грн. 3% річних.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариства «РОДОВІД БАНК» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 у справі № 3/169 в частині задоволення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки не відповідають обставинам справи, а також порушені та неправильно застосовані норми матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача проти її доводів заперечує, вважає їх безпідставними та такими, що підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Представник третьої особи проти доводів апеляційної скарги заперечує, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, вважає їх безпідставними, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Клопотання скаржника, подане 19.09.2011 до відділу діловодства Київського апеляційного господарського суду, про зупинення провадження у справі № 3/169 до вирішення по суті справи № 36/279 за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ремо» про визнання недійсним договору оренди № 26/01-08 від 01.01.2008, колегією суддів не задоволено з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості, обмеженості предметом позову тощо.
Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Вирішення справи № 36/279 не впливає на розгляд справи № 3/169, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 3/169.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзиви на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
01.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сан Ремо» (орендодавець, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» (орендар, відповідач у справі) було укладено Договір № 26/01-08 оренди частини приміщення (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування, а саме - в оренду, приміщення № 18, частину приміщення № 14, частину приміщення № 15, частину приміщення № 16, частину приміщення № 17, частину приміщення № 34, частину приміщення № 35, що знаходяться і приміщенні № 7 на другому поверсі у нежилому будинку (літера «А»), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Суворова, буд. 4 (надалі - приміщення), а орендар зобов'язується прийняти від орендодавця приміщення у строкове платне користування, а саме - в оренду, і сплачувати орендодавцеві плату за оренду приміщення в порядку і розмірі, визначених цим договором.
Загальна площа орендованих приміщень складає 98,1 кв.м. Схема приміщення наводиться у Додатку № 1 до Договору, який є невід'ємною частиною останнього.
Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає, що спір виник у зв'язку з тим, що відповідачем у порушення умов Договору оренди не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за червень 2010 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2 681,53 грн. за неналежне виконання зобов'язань позивачем була нарахована пеня у розмірі 470,61 грн., індексу інфляції у розмірі 281,56 грн. та 3% річних у сумі 77,36 грн.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Відповідно до пункту 2.1. Договору передача приміщення орендодавцем в оренду орендареві здійснюється на підставі акту приймання-передачі приміщення в оренду, який підписується представниками сторін.
Згідно пункту 4.1. Договору орендодавець зобов'язаний передати приміщення в оренду орендареві за актом приймання-передачі приміщення в оренду не пізніше 03.01.2008.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи акту приймання-передачі від 01.01.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення в оренду згідно Договору.
Згідно статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.
Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що строк оренди приміщення починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в оренду та закінчується 01.12.2010.
Згідно пунктів 2.3. та 2.4. Договору повернення приміщення з оренди також оформлюється актом приймання-передачі приміщення.
У відповідності до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (стаття 286 Господарського кодексу України).
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що загальний розмір орендної плати за Договором становить 14 951,52 грн. в місяць, у тому числі ПДВ - 2 491,92 грн.
У зв'язку з тим, що орендар повернув частину приміщень, Додатковою угодою від 01.07.2008 сторонами були внесені зміни до Договору в частині розміру площі орендованих приміщень та розміру орендної плати, згідно якої визначено, що площа приміщення складає 24,7 кв. м., а розмір орендної плати за цим Договором становить 3 742,05 грн. в місяць.
Додатковою угодою від 01.01.2009 сторонами внесено зміни до Договору в частині розміру площі орендованих приміщень та розміру орендної плати, а саме визначено, що площа приміщення складає 17,7 кв. м., а розмір орендної плати за цим Договором становить 2 681,53 грн. в місяць.
Додатковою угодою від 29.06.2010 сторони погодили строк дії Договору до 30.06.2010 та як вбачається з акту приймання-передачі від 30.06.2010 відповідач повернув позивачу приміщення площею 17,7 кв. м.
Відповідно до пункту 3.3. Договору орендна плата вноситься щомісячно до 15 числа календарного місяця, наступного за тим календарним місяцем за який вона вноситься на підставі виставленого рахунку.
У матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем було виставлено рахунок на оплату боргу за червень 2010 року, проте слід зазначити, що Договором передбачено фіксований розмір орендної плати, а тому ніщо не перешкоджало відповідачу здійснювати оплату за оренду приміщення у визначений умовами Договору строк.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були допущені порушення виконання зобов'язань щодо своєчасного внесення орендної плати у повному обсязі за червень 2010 року, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 2 681,53 грн.
Частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
01.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сан Ремо» (первісний кредитор) та Закритим акціонерним товариством «Ламітек-Укрізоліт» (новий кредитор, третя особа у справі) було укладено Договір № 01/08-01 про відступлення права вимоги (надалі - Договір про відступлення права вимоги), відповідно до умов якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимоги до боржника - Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» за основним договором - Договором оренди № 26/01-08 від 01.01.2008, укладеного між первісним кредитором і боржником. Сума заборгованості боржника перед первісним кредитором, що виникла на підставі основного договору, складає 2 681,53 грн.
Пунктом 1.4. Договору по відступлення права вимоги визначено, що внаслідок відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання передбачених основним договором зобов'язань щодо сплати грошових коштів у сумі 2 681,53 грн.
Внаслідок відступлення права вимоги за цим Договором новий кредитор одержав також право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати будь-яких процентів, пені та/або штрафних санкцій, що нараховані або можуть бути нараховані в майбутньому за невиконання чи неналежне виконання боржником боргових зобов'язань за основним Договором.
Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Умови Договору оренди не містять положень щодо необхідності обов'язкового погодження боржником заміни кредитора у зобов'язанні.
Як вбачається з матеріали справи, третя особа листом № 02/08-03 від 02.08.2011 повідомила відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні згідно Договору оренди.
Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, борг який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором у розмірі 2 681,53 грн. відповідач має сплатити новому кредитору - третій особі, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на день розгляду судом першої інстанції спору по суті, відсутні порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки позивач добровільно передав своє право вимоги виконання зобов'язання за Договором оренди третій особі, а тому позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ремо» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Ламітек-Укрізоліт» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином зобов'язання згідно Договору оренди не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість по орендній платі за червень 2010 року у розмірі 2 681,53 грн.
Пунктом 4.2.3. Договору передбачено, що відповідач зобов'язався своєчасно і у повному обсязі вносити плату за оренду приміщення, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до стягнення 2 681,53 грн. боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (пункт 1 статті 216 Господарського кодексу України).
Згідно пункту 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 8.1. Договору передбачено, що за невнесення (несвоєчасне внесення) плати за оренду приміщення орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,05% від суми прострочених платежів за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні Договору оренди сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.
Укладеним між сторонами Договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.
Враховуючи, що згідно пункту 3.3. Договору відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 15 числа кожного наступного місяця за розрахунковим, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, з нього на користь третьої особи підлягає стягненню пеня відповідно до пункту 8.1. Договору, згідно розрахунку суду у період з 01.08.2010 по 16.12.2010 із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 158,14 грн.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 26,89 грн. слід відмовити у зв'язку з нарахуванням останньої з порушенням норм чинного законодавства України із застосуванням відсотку передбаченого Договором - 0,05%.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені третьою особою до стягнення 319,10 грн. інфляційного збільшення боргу підлягають частковому задоволенню, згідно розрахунку суду, у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», а саме у період з 16.06.2010 по 01.08.2011 у сумі 278,88 грн.
В частині стягнення 40,22 грн. інфляційного збільшення боргу слід відмовити, оскільки третьою особою при здійсненні розрахунку застосовано невірні розміри індексів інфляції, що діяли у спірний період.
Заявлені третьою особою до стягнення з відповідача 90,80 грн. 3% річних розраховані у відповідності до норм чинного законодавства та підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на те, що у пункті 4 Акту прийму-передачі частини приміщення із оренди від 30.06.2010 зафіксовано, що сторони, підписавши цей акт, підтверджують відсутність претензій одна до одної за Договором оренди частини приміщення № 26/01-08 від 01.01.2008, чим сторони підтвердили факт відсутності будь яких претензій за договором оренди та факт виконання зобов'язань, колегією суддів до уваги не приймається оскільки, як вбачається з останнього, акт фіксує лише факт передачі позивачу приміщення отриманого відповідачем у відповідності до Договору оренди № 26/01-08 від 01.01.2008 і ніяким чином не стосується фінансових чи інших зобов'язань прийнятих на себе сторонами при підписанні Договору оренди.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 у справі № 3/169 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 у справі № 3/169 залишити без змін.
Матеріали справи № 3/169 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Михальська Ю.Б.
Судді Тищенко А.І.
Отрюх Б.В.