01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.10.2011 № 53/168
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі:
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 - дов. б/н від 02.12.2010
від відповідача: ОСОБА_2. - дов. б/н від 11.05.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр
„Техноенергомаш”
на рішення господарського суду міста Києва
від 18.07.2011
у справі №53/168 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Державного підприємства Національна енергогенеруюча компанія
„Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Рівненська атомна
електрична станція”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр
„Техноенергомаш”
про стягнення 285523,07 грн.
14.09.2011 в судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 03.10.2011, в зв'язку з чим постанова приймається зазначеною датою.
На розгляд господарського суду м. Києва були передані позовні вимоги Державного підприємства Національна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” (надалі - позивач, ДП НЕК „Енергоатом”) в особі відокремленого підрозділу „Рівненська атомна електрична станція” (надалі - ВП РАЕС, замовник) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр „Техноенергомаш” (надалі - відповідач, виконавець, ТОВ „ІЦ „Техноенергомаш”) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 285523,07 грн. на підставі договору №02/R-ТЕМ-2009 про надання послуг від 24.06.2009, з яких: 196744,32 грн. пені та 88778,75 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2011 у справі №53/168 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр „Техноенергомаш” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2011 у справі №53/168 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин справи, а викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
19.05.2010 позивачем погоджено укладення договору між Відокремленим підрозділом „Рівненська атомна електрична станція” державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр „Техенергомаш” №02/R-ТЕМ-2009 на надання послуг від 24.06.2009 (надалі -договір) на умовах, викладених в його тексті, в протоколі розбіжностей та листі відповідача №27/05-ТЕМ від 07.05.2010.
Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги: „Виконання розрахунків на міцність обладнання та трубопроводів СВБ енергоблоку №2 ВП „Рівненська АЕС” відповідно до вимог НД”, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Згідно п.п. 1.2, 1.3 договору якість наданих послуг повинна відповідати технічній документації, якою встановлені вимоги до їх якості, умовам договору (контракту). Вимоги до результатів послуг приведені в додатку 1 „Технічне завдання”, який є невід'ємною частиною договору. Зміст та терміни надання послуг визначаються календарним планом (додаток 2), який є невід'ємною частиною договору.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов укладеного договору сторони підписали та погодили технічне завдання на надання послуг, яке викладене у додатку №1 до договору, календарний план на надання послуг, який викладений у додатку №2 до договору, протокол узгодження ціни про надання послуг, який викладений у додатку №3 до договору та кошторис планових витрат, який викладений у додатку №4 до договору.
Згідно технічного завдання на надання послуг „Виконання розрахунки на міцність обладнання та трубопроводів СВБ енергоблоку №2 ВП „Рівненська АЕС”, відповідно до вимог НД” до договору №02/Р-ТЕМ-2009 від 24.06.2009 відповідач мав провести розрахунки на підставі: „Загальних вимог до продовження експлуатації енергоблоків АЕС у понад проектний строк за результатами здійснення періодичної переоцінки безпеки” НП 306.2.099-2004; „Правил устройства и безопасной эксплуатации оборудования и трубопроводов атомных энергетических установок” ПНАЗ Г-7-008-89; „Загальних положень безпеки атомних станцій” НП 306.2.141-2008 (ОПБУ-2008); „Норм расчета на прочность оборудования и трубопроводов атомных энергетических установок” ПНАЗ Г-8-002-86.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем були проведені розрахунки, результати яких поетапно направлялися на адресу ВП РАЕС ДП НАЕК „Енергоатом”, а саме: супровідним листом № 67/10-ТЭМ від 18.10.2010 було направлено лише 9 розрахунків із необхідних 89, на що позивачем було направлено на адресу відповідач лист про те, що документація була направлена не в повному обсязі (лист № 191-33/11067 від 22.10.2010).
22.10.2010 відповідачем направлено ще 11 розрахунків (лист №68/10-ТЗМ від 22.10.2010). В свою чергу ВП РАЕС ДП НАЕК „Енергоатом” листом №191-24/Р-3756 від 27.10.2010 повідомив відповідача про наявність зауважень до представлених листом №67/10-ТЗМ від 18.10.2010 розрахунків та просив їх усунути.
27.10.2010 відповідачем направлено ще 9 розрахунків (лист №70/10-ТЗМ від 27.10.2010), а ВП РАЕС повернув відповідачу неоформлений зі сторони ВП РАЕС технічний акт №2 про виконання робіт по етапу № 2 календарного плану до договору та звернув увагу відповідача на те, що термін надання розрахунків на міцність в ДКЯРУ є 30.10.2010 (лист вих. №191-24/11281 від 29.10.2010).
Як вбачається з листа відповідача №71/10-ТЗМ від 29.10.2010, який надійшов на адресу ВП РАЕС 01.11.2010 вх. № 2473, відповідачем зауваження ВП РАЕС, які були викладені у листі ВП РАЕС №191-24/Р-3756 від 27.10.2010 були відхилені та не прийняті.
01.11.2010 на адресу ВП РАЕС надійшов ще 71 звіт (в т.ч. 11 частково відкоригованих звітів що направлялись відповідачем 22.10.2010 (лист № 68/10-ТЗМ).
Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2010 ВП РАЕС факсограмою №191-24/Р-3829 наголосила відповідачу про те, що розрахунки виконанні без врахування зауважень ВП РАЕС, а недоліки не усунуті, про які вже згадувалось у попередніх листах, на що відповідач в своєму листі №73/11-ТЗМ від 02.11.2010 вказав, що значна частина технічних зауважень спеціалістами їхнього підприємства відхилена.
Відповідно до п. 3.1 договору, виконавець протягом 10-ти днів з дня виконання послуг згідно календарного плану надає замовнику акт здачі-приймання виконаних послуг в трьох примірниках, в тому числі 2 примірники для замовника. До кожного акту надається технічний акт про надані послуги. Після закінчення робіт в цілому виконавець надає технічний звіт про надані послуги за договором.
Замовник протягом 20-ти днів з моменту отримання акту наданих послуг зобов'язаний надіслати виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від прийняття послуги. У випадку мотивованої відмови від прийняття послуги сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та терміну їх виконання (п. 3.2 договору).
Як вбачається з матеріалів справи акт здачі-приймання виконаних послуг за другим етапом робіт позивачем підписано не було, значна частина технічних зауважень позивача до виконаних відповідачем розрахунків в рамках другого етапу спеціалістами ТОВ „ІЦ „Техноенергомаш” була відхилена, двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань сторонами не складався.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що документація, не була прийнята позивачем по причині її невідповідності вимогам нормативних документів та стандартам підприємства ДП НАЕК „Енергоатом”.
При цьому колегія суддів зазначає, що незавершення робіт за другим етапом виключає можливість переходу до виконання робіт за наступним, третім, етапом, тому доводи відповідача про те, що він приступив до виконання робіт за третім етапом апеляційним судом відхиляються.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, не дивлячись на фактичне неприйняття звітних документів з метою недопущення зриву державної програми по продовженню строків експлуатації енергоблоку №2 ВП РАЕС Державним підприємством НАЕК „Енергоатом” було направлено частину розрахунків до ДКЯРУ для проведення державної експертизи. Висновки та звіти державної експертизи підтвердили зауваження ВП РАЕС, направлені відповідачу раніше (лист №191-24/Р-3756 від 27.10.2010), та низьку якість виконаних розрахунків.
Отже, неякісно виконана робота відповідачем, неприйняття відповідачем зауважень ВП РАЕС та неусунення ним недоліків у своїх розрахунках на вимогу замовника призвело до того, що позивач не прийняв неякісно виконані роботи, внаслідок чого відповідач порушив терміни виконання робіт за договором, оскільки ВП РАЕС не міг прийняти неякісну роботу.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачем вже після початку розгляду справи по суті було змінено підстави позову виходячи з наступного.
Так, на думку апелянта підставою позову було несвоєчасне виконання відповідачем робіт, і лише після викладення відповідачем своєї позиції, позивач стверджував, що причиною неприйняття ним документів був факт неякісного виконання роботи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що протягом розгляду справи судом першої інстанції підстава позову була незмінною - несвоєчасне, а відтак і неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині виконання робіт, тоді як на неналалежну якість робіт позивач звертає увагу лише як на причину неприйняння ним вказаних робіт, що у свою чергу стало причиною порушення виконавцем календарного плану та строків виконання 2-го етапу робіт за договором.
За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір є договором підряду.
Приписами статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Так, строки етапів робіт за договором сторонами встановлені у календарному плані (додаток № 2 до договору) з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 до договору №02/R-ТЕМ-2009 від 24.06.2009, зокрема, строки виконання відповідачем другого етапу робіт за договором „Розробка розрахункових моделей і виконання розрахунків обладнання і трубопроводів” встановлені до 19.10.2010, третього етапу „Супровід узгодження виконаних розрахунків у ДКЯРУ” до 19.11.2010.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Частиною 2 вищенаведеної статті ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, серед іншого, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Судом першої інстанції встановлений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання за договором з 20.10.2010 за другим етапом та з 20.11.2010 за третім етапом робіт. Даний факт колегія суддів вважає доведеним.
Крім того, наявні в матеріалах справи докази свідчать про належність підприємства позивача до державного сектору економіки.
Таким чином, позивач є державним підприємством та відноситься до державного сектору економіки, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем при нарахуванні штрафних санкцій (пені, штрафу) правомірно застосовані положення частини 2 ст. 231 ГК України.
Стосовно доводів апелянта про те, що договір датовано 24.06.2009, проте датою його укладання сторони погодили 19.05.2010 та, що такий розрив у часі між датою договору та фактичною датою його підписання стався не звини відповідача, а був викликаний затягуванням процесу укладення договору з боку позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із ст. 3 ЦК України одним із принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору. Так, відповідач 19.05.2010 добровільно підписав договір датований 24.06.2009 та добровільно взяв на себе зобов'язання виконати роботи у строки, визначені у календарному плані. Таким чином, будь-які доводи відповідача про обмеження його в часі для виконання робіт за договором до уваги братися не можуть, оскільки терміни виконання робіт чітко визначені у додатку №2 до договору, який підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками.
Відповідно до п. 3.4 договору перенесення термінів виконання етапів робіт без зміни кінцевої дати виконання робіт проводиться за письмовою згодою сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем листом №83/11 від 26.11.2010 було направлено на адресу позивача проект додаткової угоди №2 від 25.11.2010 до договору, в якій пропонувалося продовжити терміни виконання третього етапу робіт.
Проте, позивач своїм листом №001-10/13371 від 14.12.2010 мотивовано відмовив відповідачеві у підписанні додаткової угоди №2 до договору та продовженні термінів виконання третього етапу робіт, посилаючись на положення Закону України „Про здійснення державних закупівель” а також на те, що супровідний лист №83/11 від 26.11.2010 надійшов до ВП РАЕС в останній день дії договору, та розглядався після спливу строку дії договору.
Зважаючи на викладенні обставини, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 196744,32 грн. пені та 88778,75 грн. штрафу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр „Техноенергомаш” задоволенню не підлягає, проте рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2011 у справі №53/168 має бути змінене виходячи з наступного.
Із довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №897852, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що Відокремлений підрозділ „Рівненська АЕС” ДП НАЕК „Енергоатом”, не має статусу юридичної особи, а відтак не може бути стороною у справі в силу положень ст. 1 ГПК України.
Як вбачається із вступної частини рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем у справі є Відокремлений підрозділ „Рівненська атомна електрична станція” Державного підприємства Національна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”, тоді як насправді справа розглядалася за позовом Державного підприємства Національна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Рівненська атомна електрична станція”.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр „Техноенергомаш” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2011 у справі №53/168 змінити.
Вступну частину рішення в частині назви позивача змінити, замість „Відокремлений підрозділу „Рівненська атомна електрична станція” Державного підприємства Національна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” вказати „Державний підприємства Національна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Рівненська атомна електрична станція”.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Матеріали справи №53/168 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Новіков М.М.
Судді Зубець Л.П.
Мартюк А.І.