01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.09.2011 № 3/164
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Кондес Л.О.
Нєсвєтову Н.М.
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Технопарк» на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011р.
по справі № 3/164 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Іноземного підприємства «Технопарк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»
про визнання недійсним договору фінансового лізингу,
Іноземне підприємство «Технопарк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» про визнання недійсним договору фінансового лізингу №L1732-02/08 від 28.02.2009р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.08.2011р. у справі №3/164 в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Іноземне підприємство «Технопарк» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011р. по справі № 3/164 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011р. прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підставі апеляційної скарги Іноземного підприємства «Технопарк» на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року, згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалами від 06.09.2011р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року у справі № 3/164 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, участь представника позивача в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 01.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (надалі - лізингодавець) та Іноземним підприємством «Технопарк» (надалі - лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №L1732-02/08 (надалі - договір), згідно з п.1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (додаток №2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця предмета лізингу -Товариство з обмеженою відповідальністю „Альфатекс”.
Згідно п. 3.1 Договору вартість предмета лізингу становить 1 863 616,65 грн. ( в тому числі 20% ПДВ).
Відповідно до п. 4.1. Договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, та комісію лізингодавця.
Згідно з п. 4.2. Договору розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку.
Додатком № 1 до договору сторони погодили графік платежів.
В специфікації - Додатку № 2 до Договору сторони погодили предмет лізингу - екскаватор гусеничний Hyundai R500LC-7 (2007 рік випуску).
З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфатех»(продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (лізингодавець) та Іноземним підприємством «Технопарк» (лізингоодержувач) було укладено договір купівлі-продажу № Р1732-02/08, відповідно до умов якого на підставі акту приймання-передачі предмета лізингу від 18.02.2008р. продавець передав у власність лізингодавцю, а лізингоодержувач прийняв у користування за договором фінансового лізингу № L1732-02/08 від 01.02.2008р. предмет лізингу : екскаватор гусеничний Hyundai R500LC-7 (2007 рік випуску), серійний номер 80210158.
28.02.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L1732-02/08 від 01.02.2008р. відповідно до п. 1 якої у зв'язку з наявністю у лізингоодержувача простроченої заборгованості у розмірі 332 218,24 грн. за договором фінансового лізингу № L1732-02/08 від 01.02.2008 на підставі рахунку-фактури № L 1732-02/08/10 від 01.12.2008, № L 1732-02/08/11 від 02.01.2009, № L 1732-02/08/12 від 02.02.2009, № L 1732-02/08/8 від 01.10.2008, № L 1732-02/08/9 від 03.11.2008, № L 1732-02/08/р від 19.01.2009, № L 1732-02/08/р1 від 17.02.2009, № L 1732-02/08/р4 від 18.11.2008, № L 1732-02/08/р6 від 18.12.2008 та враховуючи, що лізингоодержувачем було виявлено бажання здійснити реструктуризацію цієї заборгованості, сторони дійшли згоди внести зміни до договору на наступних умовах: реструктуризація заборгованості здійснюється шляхом збільшення заборгованості лізингоодержувача з погашення вартості предмета лізингу на суму нарахованої комісії та штрафних санкцій за простроченими рахунками, а також переоцінену на підставі п. 6.1.4 додатку № 4 «Загальні умови фінансового лізингу» до договору; подальше нарахування лізингових платежів за користування предметом лізингу здійснюється виходячи з такої переоціненої заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем щодо погашення вартості предмета лізингу в сумі 1 928 546,93 грн.
При цьому курсом графіку, що використовується для складання Графіку платежів, є курс 7,546 грн. за 1 долар США. Розмір поточних лізингових платежів, зазначений у Графіку платежів, не є остаточним та підлягає зміні у випадках, визначених договором фінансового лізингу, викладеним у новій редакції.
В іншій частині сторони керуються положенням договору фінансового лізингу, викладеним в новій редакції (додаток № 1 до цієї угоди).
Згідно п. 4 угоди ця угода набирає чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін. З моменту підписання цієї угоди та договору в новій редакції попередня редакції договору фінансового лізингу втрачає чинність.
28.02.2009р. сторонами укладено договір фінансового лізингу за № L1732-02/08 (договір фінансового лізингу №2) в новій редакції.
Згідно п.1.1 договору фінансового лізингу №2 лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (додаток №2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Вартість предмета лізингу становить 2 662 604,84 грн. (в тому числі 20% ПДВ) (п.3.1. Договору фінансового лізингу №2).
У Додатку №1 до Договору фінансового лізингу №2 сторонами було погоджено графік платежів від 28 лютого 2009 року. Згідно графіку авансовий платіж складає 464904,16 грн., адміністративна комісія 18636,17грн., період лізингу -36 місяців, лізингові платежі складають 2750877,52 грн., з яких 2170074,63 грн. погашення вартості предмета лізингу та 580802,89 грн. комісія.
В Специфікації - Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №2 сторони погодили предмет лізингу - екскаватор гусеничний Hyundai R500LC-7, 2007 року випуску, загальною вартістю 2 662 604,84 грн. разом з ПДВ.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що договір фінансового лізингу № L1732-02/08 від 28.02.2009 є недійсним, оскільки сторони, що встановили специфікацію предмета лізингу в додатку № 2 до договору в попередній редакції після придбання предмету лізингу відповідачем в свою власність і передачі його позивачу тричі змінили специфікацію предмету лізингу, а саме змінили ціну предмету лізингу та найменування предмету лізингу. Позивач вважає, що лізингові платежі за договором фінансового лізингу не є лізинговими платежами, оскільки їх склад не відповідає ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг». У договорі не встановлено, що ризик випадкового знищення або випадкового ушкодження предмету лізингу залишається за лізингодавцем. Вказує на те, що при укладенні нового договору та приймаючи Графік платежів в новій редакції змінено розмір лізингових платежів, вже здійснених позивачем раніше. Також вважає, що договір в частині лізингових платежів не спрямований на реальне створення правових наслідків, які обумовлені ним, а тому є удаваним.
Колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду міста Києва про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.
Стаття 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлює, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В порядку ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг»предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Стаття 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:
- предмет лізингу;
- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);
- розмір лізингових платежів;
- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи між лізингодавцем та лізингоодержувачем відповідно до частини 1 статі 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" був укладений договір фінансового лізингу №L17332-02/08 (з урахуванням його викладення у новій редакції) у письмовій формі.
При укладенні договору фінансового лізингу №L1732-02/08 сторонами дотримані істотні умови, що передбачені статтею 6 Закону України "Про фінансовий лізинг".
У відповідності до пункту 2.1 договору фінансового лізингу від 1 лютого 2008 року №L1732-02/08 та пункту 2.1 договору фінансового лізингу №L1732-02/08 в новій редакції від 28 лютого 2009 року лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця.
Крім того, договір купівлі-продажу підписаний трьома сторонами: продавцем, покупцем та лізингоодержувачем. Специфікація, що є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу, погоджена сторонами, товар - предмет лізингу відповідає специфікації та був отриманий лізингоодержувачем. На момент підписання договору у новій редакції предмет лізингу вже був прийнятий позивачем.
Що стосується посилання позивача на відмінність специфікацій, то як вірно зазначив місцевий господарський суд, в додатку № 2 до договорів зазначено, що предметом лізингу є екскаватор гусеничний Hyundai R500LC-7, 2007 року випуску. Аналогічні положення зазначені в акті приймання-передачі предмета лізингу.
Таким чином, найменування предмета лізингу, зазначене в специфікаціях та акті приймання-передачі предмета лізингу, повністю співпадає.
Що стосується збільшення умовами Договору фінансового лізингу №2 вартості предмета лізингу, то умовами Договору фінансового лізингу №1 (пункт 3.2) передбачена можливість після проведення фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачу збільшення вартості предмета лізингу.
Згідно п. 1.1.1 угоди від 28.02.2009 про внесення зміни до договору фінансового лізингу від 01.02.2008 № LI732-02/08 сторони погодили, що реструктуризація заборгованості лізингоодержувача здійснюється шляхом збільшення заборгованості лізингоодержувача з погашення вартості предмета лізингу на суму нарахованої комісії та штрафних санкцій за простроченими рахунками, а також переоцінену на підставі п. 6.1.4. додатку № 4 до договору.
Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Тобто зазначеною правовою нормою передбачено право сторін надати договору зворотну силу, тобто поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання; така ситуація може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами, зокрема щодо передання майна, виконання робіт, надання послуг, виникли раніше їх юридичного оформлення.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", плата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати: - суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Таким чином, вказана стаття не встановлює вичерпного переліку платежів, які можуть включати лізингові платежі.
Сторони при укладенні нової редакції договору самостійно визначили склад лізингових платежів.
Щодо посилання позивача на невідповідність Графіку платежів, викладеного в новій редакції, то необхідно зазначити наступне.
У Графіку лізингових платежів сторони домовились, що коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами пунктів 6.1.1.- 6.1.5. загальних умов.
Відповідно до п. 6.1. Загальних умов лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):
6.1.1. У випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки USD Libor на період 1 місяць, розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу.
6.1.2. У випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з Предметом лізингу та/або виконанням лізингодавцем своїх обов'язків за Договором.
6.1.3. У разі перевищення розміру комісії лізингодавця за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від вартості предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення.
6.1.4. У випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України курсу гривні до зазначеної в п. 4.9. договору валюти по відношенню до визначеного в п. 2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до такої визначеної в договорі валюти.
6.1.5. В інших випадках, визначених договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.
У п. 4.9. договору сторони погодили, що для розрахунку лізингових платежів у гривні сторони обрали валюту долар США.
Таким чином, у випадку зміни курсу долара США та ставки USD Libor на період 1 місць розмір лізингових платежів, зазначених у Графіку, змінювався пропорційно. У Графіку платежів, викладеного у новій редакції, зазначений розмір лізингових платежів за березень 2008 року - січень 2009 року вказувався з урахуванням п. 6.1.1 - 6.1.5. загальних умов.
Відповідно ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до п. 1.1 договору фінансового лізингу лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до цього договору) (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Предмет лізингу був спеціально придбаний лізингодавцем у продавця предмета лізингу та переданий лізингоодержувачу у тимчасове володіння та користування, а лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачував лізинові платежі. Дійсною метою договору було передання майна (предмета лізингу) у тимчасове володіння та користування лізингоодержувачу за плату та на визначений строк та отримання від цього прибутку.
Таким чином, укладений сторонами договір в новій редакції за своєю правовою природою є саме договором фінансового лізингу. У зв'язку цим безпідставними є посилання позивача на те, що укладений між сторонами договір є удаваним правочином.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Під час укладання договору, угоди про внесення змін до договору та договору в новій редакції (на момент вчинення кожного правочинну) сторонами дотриманні вимоги, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Слід зазначити, що на момент підписання угоди про внесення змін до договору позивач визнав існуючу на той час заборгованість та погодився на реструктуризацію боргу, за результатами чого був укладений договір фінансового лізингу в новій редакції.
Всі додатки до договору та договору в новій редакції (з урахуванням укладеної угоди про внесення змін) підписані сторонами, тобто всі умови погоджені сторонами та досягнуто згоди.
В силу статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підписуючи редакцію договору фінансового лізингу в новій редакції позивач фактично погодився з передбаченими цим договором умовами. Позивач на момент укладення договору не скористався наданим йому законом правом за наявності заперечень щодо окремих умов договору скласти протокол розбіжностей (ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що умови спірного договору фінансового лізингу повністю відповідають та кореспондуються з вимогами чинного законодавства, а відтак відсутні підстави для визнання договору фінансового лізингу № L1732-02/08 від 28.02.2008р. недійсним. Таким чином, позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
З огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 р. прийняте на підставі фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Технопарк» на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011р. у справі № 3/164 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року у справі № 3/164 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 3/164 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Корсакова Г.В.
Судді Кондес Л.О.
Нєсвєтова Н.М.