01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.09.2011 № 31/266
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Нєсвєтову Н.М.
суддів: Корсакової Г.В.
Кондес Л.О.
при секретарі:
від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2 - ОСОБА_2 за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Аеробуд»
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011р.
у справі № 31/266 (суддя - Качан Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Діггерстрой - ХХІ»
2. Приватного акціонерного товариства «Аеробуд»
про визнання договору недійсним
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. у справі №31/266 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест». Визнано недійсним Договір про переведення боргу №315021 від 17 березня 2011р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест», Приватним акціонерним товариством «Аеробуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ».
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач - 2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. у справі №31/266 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам, на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Скаржник наголошує на тому, що підписуючи спірний договір позивач погодився з його умовами без застережень, а отже володів необхідною інформацією стосовно розміру заборгованості (обсягу вимог кредитора).
Також, відповідач-1 зазначає, що позивач не надав до суду жодних доказів того, що йому не було надано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Діггерстрой - ХХІ» необхідної інформації відповідно до п. 5 спірного договору, а також матеріали справи не містять жодних посилань на те, що позивач взагалі зверталось до відповідача-2 для її отримання.
Апелянт, також, стверджує що посилання суду першої інстанції на факт неналежного виконання ТОВ «ДІГГЕРСТРОЙ - ХХІ» умов договору щодо передання всієї необхідної інформації (документів), пов'язаних із переведення боргу в обґрунтування підстав визнання спірного договору є неправомірним, оскільки невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для її недійсною.
У відзиві позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, відповідач-1 відзиву суду не надав.
Ухвалою від 18.08.2011р. апеляційна скарга прийнята до провадження (у складі колегії суддів : головуючий суддя Нєсвєтова Н.М., судді: Корсакова Г.В., Коршун Н.М.) та призначена до розгляду на 21.09.2011р.
Розпорядженням Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду №01-23/3/29 від 20.09.2011р. до складу колегії суддів введено замість судді Коршун Н.М. - суддю Кондес Л.О.
В судове засідання 21.09.2011р. з'явилися представник позивача та відповідача-2, представник відповідача-1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце його розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Поштові відправлення з ухвалами Київського апеляційного суду по справі №31/266 були направлені сторонам за адресами, вказаними у позовній заяві та апеляційні скарзі
Підтвердженням надсилання сторонам названої ухвали суду є відповідні відмітки на зворотньому боці цієї ухвали.
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи №31/266 учасники судового процесу були повідомлені своєчасно та належним чином.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача-1.
Розглянувши матеріали справи, та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
17 березня 2011р. між позивачем, як новим боржником, відповідачем-2., як кредитором, та відповідачем-1, як первісним боржником, було укладено Договір про переведення боргу №315021.
Предметом Договору є грошове зобов'язання у розмірі 77 353,16 грн., що виникло за Договором №5/11-01-10 від 11 січня 2010 року будівельного підряду, укладеного між відповідачами.
Відповідно до п. 5 Договору про переведення боргу сторонами визначено, що у строк 2 (двох) днів з моменту набрання чинності цим договором, первісний боржник зобов'язаний передати новому боржникові (відповідачу) всю необхідну інформацію (документи), пов'язану із переведенням боргу за цим договором.
Позивач у позові зазначає, що первісним боржником (відповідачем-1.), в порушення п. 5 Договору переводу боргу позивачеві не надана вся необхідна інформація та документи, пов'язані із переведенням боргу за цим договором, відсутні документи щодо обсягу прав вимог кредитора до первісного боржника, докази надання послуг та виконання робіт згідно Договору 5/11-01-10 від 11 січня 2010 року будівельного підряду, укладеного між відповідачами, розрахунок заборгованості за цим договором. Зазначені відомості відсутні і в самому Договорі про переведення боргу, який було укладено сторонами.
Згідно з п.12 Договору він складений при повному розумінні сторонами його умов.
Так, підписуючи Договір позивач погодився на його умови, а отже володів необхідною інформацією стосовно розміру заборгованості (обсягу вимог Кредитора) перед Приватним акціонерним товариством «АЕРОБУД», а також підстав її виникнення, виходячи із змісту самого Договору.
Позивач не надав доказів, що йому не було надано від ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ» необхідної інформації відповідно до п.5 Договору, а також матеріали справи не містять жодних посилань на те, що ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» взагалі зверталось до ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХ для її отримання.
Заборгованість первісного боржника перед Кредитором виникла на підставі Договору будівельної підряду №5/11-01-10 від 11.01.2010 року, який укладений між ПРАТ «АЕРОБУД» та ТОВ «ДДГТЄРСТРОЙ-ХХІ» і підтверджується актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, також актом звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами.
Оскільки позивач стверджує у позовній заяві, що у нього відсутні докази надання послуг на виконання робіт згідно до договору будівельного підряду між відповідачем-1 та відповідачем-2, а ТОВ «ДІГТЄРСТРОЙ XXI» нібито не надало такої інформації, ПРАТ «АЕРОБУД» 14.06.2011 року надіслало на адресу ТОВ «Ренесак Кепітал Інвест» пакет документів (що підтверджується матеріалами справи), який містить такі докази, а саме: копія договору будівельного підряду№5/11-01-10 від 11 січня 2010 року; копія актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт; Акт звірки взаєморозрахунків.
Отже, ПРАТ «АЕРОБУД» виконало обов'язок по наданню документів ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» замість ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ».
Таким чином, станом на час розгляду справи №31/266 Господарським судом м. Києва у позивача була вся необхідна інформація для виконання умов договору про переведення боргу.
Відповідно ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Враховуючи зазначене, ПРАТ «АЕРОБУД» виконало обов'язок перед ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» з надання необхідної інформації, пов'язаної з переведенням боргу, замість ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ», надіславши її на адресу позивача 14.06.2011 року.
Колегія зазначає, що висновки суду щодо визнання недійсним договору про переведення боргу №315021 від 17.03.2011р., не відповідають обставинам справи, виходячи з наступного.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину. у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких с необхідним для чинності правочину.
Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Під час вирішення даної справи суд мав виходити з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.
Разом з тим, при визнанні угоди недійсною, суд не встановив наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Виходячи з того, що позовні вимоги стосуються визнання недійсним договору на підставі ст. ст. 203. 215 ЦК України та ст. 207, 208 Господарського кодексу України, під час вирішення даної справи суд мав досліджувати лише обставини відповідності положень спірного договору вимогам законодавства, а не обставини укладання договору.
Однак судом, досліджено саме обставини укладання спірного договору.
Відповідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
У відповідності до ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, за якою, відповідний правочин вчиняється такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається.
Проаналізувавши зміст Договору про переведення боргу №315021 від 17 березня 2011 р., колегія зазначає, ПРАТ «АЕРОБУД» була надана згода на переведення боргу, що відповідає приписам ст. 520 ЦК України та що підтверджується п. 4 Договору, у відповідності до якого згода Кредитора на переведення боргу одержана, про що свідчить підписання цього Договору.
Даний договір укладений у письмовій формі, тобто у ті й же формі, що і правочин, па підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким переводиться на Нового боржника (Основний договір).
Таким чином, договір про переведення боргу №315021 від 17 березня 2011р. відповідає приписам Цивільного кодексу щодо договорів такого виду.
Відповідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін мас бути досягнуто згоди.
Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
У відповідності до п. 5 Договору у строк 2 днів з моменту набрання чинності цим Договором Первісний боржник (ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ») зобов'язаний передати Новому боржникові (ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест») всю необхідну інформацію (документи), пов'язані із переведенням боргу за цим Договором.
Колегія звертає увагу на те, що ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» не заперечує факт укладення спірного договору (тобто досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов).
Однак позивач вважає, що невиконання ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ» обов'язку за вказаним договором щодо передачі документів свідчить про те, що договір не був направлений на реальне настання правових наслідків.
Таке твердження позивача колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на таке.
Так, у відповідності до ст.. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, як обумовлювалися цим правочином є фіктивним.
Проте, при обгрунтуванні позовної вимоги про визнання спірного договору недійсним позивач не посилався на норми ст. 234 ЦК України та позивачем не надано до матеріалів справи доказів, які підтверджували б факт відсутності наміру ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ» до створення правових наслідків за Договором.
Зміст пункту 12 Договору підтверджує, що цей договір укладений при повному розумінні сторонами (в тому числі і позивачем) його умов, що підтверджено позивачем шляхом підписання Договору.
Також, пункт 5 Договору не пов'язує момент набрання чинності договором (момент його укладення) з виконанням ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ» обов'язку щодо передачі документів ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест».
Крім цього колегія зазначає, що посилання господарського суду м. Києва та ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» на факт неналежного виконання ТОВ «ДІГГЄРСТРОЙ-ХХІ» умов договору щодо передання всієї необхідної інформації (документів), пов'язаної із переведенням боргу в обгрунтування підстав визнання недійсним спірного договору є неправомірним, оскільки невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнанні її недійсною.
У цьому разі позивач вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків, а не визнання угоди недійсною.
Проте, позивачем не заявлялися вимоги про розірвання договору або застосування інших наслідків порушення зобов'язання.
Колегія вважає, що невиконання або неналежне виконання стороною зобов'язання визначених умовами договору тягне за собою передбачену законодавством та договором відповідальність, однак не може бути підставою для визнання недійсним договору.
Отже, зазначені вище обставини та наявні матеріали справи спростовують твердження позивача про недійсність та невідповідність чинному законодавству України Договору про переведення боргу №315021 від 17 березня 2011р. з підстав ненадання всієї необхідної інформації та документів, пов'язаних із переведенням боргу за цим договором.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем у справі не надано належних та допустимих доказів того, що оспорюваний Договір був укладений з порушенням норм ст. 203 ЦК України, а тому колегія суддів дійшла висновку, про відсутність правових підстав для визнання спірного Договору недійсним.
Згідно ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі №31/266 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові, оскільки висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 України ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. у справі №31/266 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. у справі №31/266 скасувати та відмовити в позові повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (01014, м.Київ, пров. Мічуріна, 3/2 літ. А, код ЄДРПОУ 34047146) на користь Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» (03680, м. Київ, вул. Пшенична, буд 4код ЄДРПОУ 21598792) 85, 00 грн. - (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. - держмита за подання позову, 236 грн. (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 42,50 грн. (сорок дві) грн. 50 коп. - державного мита за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
3. Матеріали справи №31/266 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Нєсвєтова Н.М.
Судді Корсакова Г.В.
Кондес Л.О.