06.10.2011 року Справа № 30/5005/6920/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Швеця В.В. (доповідача)
суддів: Павловського П.П., Чус О.В.
при секретарі: Литвин А.П.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність №146 від 26.04.11 р.,
від відповідача: ОСОБА_2., довіреність №92/3 від 25.07.11 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.11 р. у справі №30/5005/6920/2011
за позовом: регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ
до: публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод", м.Дніпропетровськ
про стягнення 170918,06 грн.,
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому з урахуванням поданих уточнень, просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" на користь державного бюджету суму завданих збитків державі за нестачу у розмірі 119 641,77 грн.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на те, що за результатами проведеної Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області інвентаризації державного майна, яке перебуває на балансі відкритого акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" було виявлено нестачу чотирьох одиниць об'єктів державного майна, а саме: бризкального басейну, двох котлів НІІСТУ-5, котла для варіння асфальту.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2011 р. у справі № 30/5005/6920/2011 (суддя Євстигнеєва Н.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи згадане рішення, господарський суд виходив з того, що
Не погодившись з даним рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" створено в процесі приватизації на підставі наказу Фонду державного майна України від 01.02.1996 року №25-АТ.
На виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" Відкрите акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод".
Згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу в процесі приватизації відкритого акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" із статутного фонду цього господарського товариства було вилучено державне майно на суму 870 036 588 тис. крб., в тому числі, бризкальний басейн, розташований на вул. Дзержинського ЖЕУ-2 (інв. № 27475052), два котли НІІСТУ-5 (інв. № 27476302, № 27476303), котел для варіння асфальту (інв. № 27475786).
Питання про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі регулюється Положенням про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженим спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року №908/68 (надалі -Положення №908/68).
Відповідно до зазначеного Положення державні органи приватизації здійснюють функції з управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" об'єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.
Згідно підпункту 9 пункту 4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 412, регіональне відділення відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень здійснює, зокрема, управління та розпорядження майном підприємств, установ і організацій, що перебуває у державній власності, в процесі приватизації.
Відповідач листом від 20.02.2008 року №60/9-21 надав позивачу результати інвентаризації станом на 01.02.2008 року, відповідно до якої на балансі підприємства обліковуються бризкальний басейн, розташований на вул. Дзержинського ЖЕУ-2 (інв. №27475052), два котли НІІСТУ-5 (інв. № 27476302, № 27476303), котел для варіння асфальту (інв. № 27475786). Крім того, відповідачем було надано пояснювальні записки щодо ліквідації бризкального басейну та демонтажу двох котлів НІІСТУ-5.
Листом №6000/9-111 від 05.03.2009 р. надало регіональному відділенню Фонду державного майна України результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду, але перебуває на балансі підприємства станом на 01.02.2009 року.
Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області за участю фахівців регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області проведено перевірку об'єктів державного майна, яке не увійшло до статутного фонду та залишилися на балансі відкритого акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод", за наслідками якої встановлено нестачу чотирьох одиниць об'єктів державного майна, а саме: бризкального басейну, двох котлів НІІСТУ - 5, котла для варіння асфальту.
Відповідно до п.3.1 Положення №908/68 відповідальність за збереження та ефективне використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначається главою 29 розділу I Книги третьої Цивільного кодексу України - щодо захисту прав власності, та главою 51 розділу I Книги п'ятої Цивільного кодексу України - щодо правових наслідків порушення зобов'язань.
Згідно п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року №116 розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю таких цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які визначає щомісяця Держкомстат, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за встановленою формулою.
Пунктом 2 вищезазначеного Порядку передбачено, що розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за формулою: РЗ = [(Бв - А) х І інф + ПДВ + Азб] х 2 + Вп + ВР, де Рз - розмір збитків (у гривнях); Бв - балансова вартість на момент встановлення факту нестачі; А - амортизаційні відрахування з дати початку експлуатації (у гривнях); І інф - загальний індекс інфляції, який розраховується з дати початку експлуатації на підставі визначених щомісяця Держкомстатом індексів інфляції; ПДВ - розмір податку на додану вартість (у гривнях); Азб - розмір акцизного збору (у гривнях); Вп - фактичні витрати підприємства для відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей (у гривнях); Вр - фактична вартість робіт з відновлення (витрати на доставку матеріалів і усунення пошкоджень) за цінами на день вчинення правопорушення (у гривнях).
Листом від 20.01.2010 року відповідач повідомив позивача, що за результатами інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду, проведеної у період ревізії Контрольно-ревізійного управління у Дніпропетровській області станом на 28.09.2009 року, із зapo6iтної плати Рохліна В.Ю. на відшкодування Обласному управлінню казначейства за нестачу двох котлів НІІСТУ - 5 (інв. №27476302, №27476303) та котла для варіння асфальту (інв. №27475786) утримано суму в розмірі 610,03 грн.
Предметом спору у даній справі є стягнення збитків на користь держави в сумі 119641,77 грн.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що матеріалами справи доведений факт завданих збитків державі за нестачу бризкального басейну, розташованого по вул. Дзержинського ЖЕУ-2 (інв. №27475052), двох котлів НІІСТУ-5 (інв. №27476302, №27476303), котла для варіння асфальту (інв. №27475786) у розмірі 119 641,77 грн.
Разом з тим, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Перебіг позовної давності, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивач дізнався про втрату бризкального басейну, розташованого по вул. Дзержинського ЖЕУ-2, двох котлів НІІСТУ-5, котла для варіння асфальту з інвентаризаційної відомості та пояснювальної записки до неї, наданої відповідачем з листом №60/9-21 від 20.02.2008 року, яке отримане позивачем 21.02.2008 року, про що свідчить відмітка про отримання за вх. №2368.
Позивач звернувся до суду з даним позовом лише 26.05.2011 р., тобто з пропуском строку позовної давності.
Відповідач у відзиві на позов заявив про застосування судом позовної давності, що є підставою для відмови в позові.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101-103,105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.11 р. у справі №30/5005/6920/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.В.Швець
Судді П.П.Павловський
О.В.Чус