26.09.11
Господарський суд Чернігівської області
14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62
Іменем України
"20" вересня 2011 р. Справа № 10/92
Позивач: Відкрите акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго",
вул. Комсомольська 55б, м. Чернігів, 14000
Відповідач: Відкрите акціонерне товариство “ТК Стиль”,
вул. Інструментальна, 6. м. Чернігів, 14037
Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 49590,97грн.
Суддя І.Г.Мурашко
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 36 від 31.12.2010р., юрист
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 22-07/11-01 від 22.07.2011р., представник
Рішення прийнято після оголошеної 08.09.11р. перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Відкритим акціонерним товариством “Облтеплокомуненерго” подано позов Відкритого акціонерного товариства “ТК Стиль” про стягнення заборгованості в сумі 49590,97грн., з яких 47398,74 грн. сума основної заборгованості за період лютий 2011р. -березень 2011р. включно, 165,09 грн. сума пені, 495,26 грн. сума 3% річних, 1531,88 грн. сума інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії № 40-0014 від 01.10.06р.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав .
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому заперечує проти його задоволення, посилаючись на п. 2, 3, 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.08р. № 1082 „Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ”, згідно з якою плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств теплоенергетики, оскільки Банк „Демарк” не включений до переліку уповноважених банків, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання , відповідач вважає, що сплачені кошти на рахунок у Банку „Демарк»не були б зараховані як оплата за теплову енергію. Крім того, відповідач з посиланням на ст. 613 Цивільного кодексу України, зазначає, що в даному випадку неявне прострочення кредитора (позивача), а тому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача зазначив, що висновки відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. До прийняття Кабінетом Міністрів України зазначеної відповідачем постанови № 1082, 12.09.08р. між ВАТ „Облтеплокомуненерго” та ВАТ „Банк „Демарк” було укладено кредитний договір № 1073, відповідно до якого ВАТ „Банк „Демарк” було надано позивачу кредит в межах кредитної лінії в розмірі 11000000,00 грн. (в подальшому кредитна лінія була збільшена до 25000000,00 грн.). Згідно п.п. 5.2., 5.2.2. ст. 5 Кредитного договору № 1073 від 12.09.08р., позивач зобов”язався не відкривати додаткові (нові) поточні та депозитні рахунки в інших банках до повного виконання зобов”язань за цим Договором. " З моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.08р., позивач звернувся до ВАТ „Банк „Демарк” з листом від 05.03.09р. № 783, в якому повідомляв, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1082 позивач змушений відкрити у ВАТ „Державний ощадний банк України” рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу є порушенням п.п. 5.2., 5.2.2. ст.. 5 Кредитного договору № 1073 від 12.09.08р. Листом від 11.03.09р. № 05/28-1592 ВАТ „Банк „Демарк” повідомив, що у разі відкриття позивачем рахунку у ВАТ „Державний ощадний банк України”, ВАТ „Банк „Демарк” буде розцінювати це як порушення умов кредитного договору та буде змушений реалізувати своє право дострокового розірвання кредитного договору та задоволення вимог Банку шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки, відповідно до укладених договорів.. Між позивачем та ВАТ „Державний ощадний банк України» був укладений договір банківського рахунку зі спеціальним режимом використання № 3/264.1 від 23.03.09р., але вказаний рахунок позивачем не використовувався. Позивач вважає, що він має право використовувати для здійснення зі споживачами розрахунків за поставлену теплову енергію через ВАТ „Банк „Демарк”, оскільки жоден чинний Закон України не містить прямої вказівки про обов”язковість укладення юридичними особами договору з банківською установою про відкриття обслуговування поточного рахунку із спеціальним режимом використання та не передбачено обов”язку юридичної особи укладати договори на відкриття і обслуговування поточного банківського рахунку виключно з ВАТ „Державний ощадний банк України”.
Крім того, Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.10р. по справі № 2а-10641/09/2670 було визнано незаконними та скасовано Постанову Кабінету Міністрів України № 616 від 22.06.2009р. «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1082», № 1077 від 07 жовтня 2009 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1082», № 1241 від 25 листопада 2009 року «Про заходи щодо забезпечення надходжень до державного бюджету та розрахунків за природний газ»в частині пункту 2 «Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України», які є додатком до Постанови Кабінету Міністрів України № 1241 від 25 листопада 2009 року. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.11р. постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.10р. по справі № 2а-10641/09/2670 залишена без змін. Також, на думку позивача, відповідачем не доведено факт відмови позивача від прийняття від відповідача коштів в рахунок оплати за теплову енергію поставлену відповідачу позивачем у лютому-березні 2011 року. Протягом всього 2010 року, відповідач розрахувався з позивачем за поставлену теплову енергію в 2010 році через розрахунковий рахунок у ВАТ „Банк „Демарк” , а ВАТ „Банк „Демарк” приймав до виконання всі платіжні доручення відповідача. Тому, позивач вважає відзив на позов відповідача та викладені в ньому обставини безпідставними і просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -
01 жовтня 2006р. між сторонами був укладений Договір на постачання теплової енергії №40-0014, згідно із яким позивач (виробник) бере на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати відповідачу (споживачеві) теплову енергію для опалення, а відповідач зобов'язується сплачувати позивачу за надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору, тарифи на послуги на момент укладення цього договору становлять (з урахуванням ПДВ): опалення 242,65грн/1Гкал або 6,26грн/1кв.м., за втрати в теплових мережах 242,65 грн/Гкал. Згідно вимог п. 1.3. Договору, розмір щомісячної плати за надані послуги (загальна вартість послуг) у разі безоблікового споживання теплової енергії на момент укладення цього договору становить 42224,33грн. (з урахуванням ПДВ), у тому числі за: опалення 42224,33 грн. (за 6745,1 кв. метрів).
Відповідно до п. 2.1. Договору, теплова енергія постачається відповідачу для об'єктів, перерахованих у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору на опалення, гаряче водопостачання та технологічні потреби, а саме: об'єкт, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Інструментальна, 6, будівля „ТК-Стиль”, площею 6745,1 кв. м., опалення 0,150Гкал/год.
Згідно з п. п. 6.4, 6.5. Договору, розрахунки відповідача з позивачем за відпущену теплову енергію та за втрати в теплових мережах відповідача здійснюються щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим методом при відсутності приладів обліку. Розрахунки по цьому договору здійснюються щомісячно до 1 числа місяця наступного за розрахунковим за фактично спожиту теплову енергію та за втрати в теплових мережах відповідача.
Відповідно до Рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 76 від 16.03.2009 року „Про тарифи на послуги теплопостачання в м. Чернігові” було погоджено тарифи на послуги теплопостачання ВАТ „Облтеплокомуненерго” для інших споживачів у розмірі 671,99грн./Гкал. (п.1).
Позивач на виконання умов договору за період лютий - березень 2011р. надав відповідачу опалення на суму 47398,74 грн., на яку відповідачу були надіслані рахунки-фактури (а.с. 11-12; 23-24). Оскільки зазначена заборгованість відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 47398,74 грн.
Заборгованість в сумі 47398,74 грн. не заперечується відповідачем, але відповідач посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 03.12.08р. № 1082 „Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ” та ст. 613 Цивільного кодексу України, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що в даному випадку має місце прострочення кредитора (позивача).
Згідно приписів ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання , запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов”язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов”язку.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.08р. № 1082 „Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ” встановлено, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії. Пунктом 3 зазначеної Постанови визначені уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств теплоенергетики та їх відокремлених підрозділів, Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" та Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк".Пунктом 5 Постанови, підприємства теплоенергетики та їх відокремлені підрозділи зобов»язані у місячний строк укласти нові договори з усіма категоріями споживачів із зазначеним відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача виходячи з наступного.
Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 03.12.08р. № 1082 є недоречним, оскільки на даний час зазначена постанова є скасованою чинною Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.10р. по справі № 2а-10641/09/2670, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.11р.( а.с.107-113). Щодо прострочення кредитора (позивача), то відповідач не надав суду будь-яких доказів відмови позивача від прийняття виконання чи його обов»язку вчинити дії до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов”язку.
Крім того, вирішуючи спір по суті , суд керується наступним..
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 Господарського кодексу України, загальними принципами господарювання в Україні, зокрема, є вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Свобода договору є загальною засадою цивільного законодавства у відповідності до вимог ст.. 3 Цивільного кодексу України. Згідно вимог ст..4 цього кодексу, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (ч.2), актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України, при цьому якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (ч.4).
Згідно вимог ч.1 ст.. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторонами визначені та погоджені умови договору на постачання теплової енергії №40-0014 , підписаного та скріпленого печатками сторін 01.10.2006р. , у тому числі щодо порядку розрахунків. Згідно вимог ст..651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Будь-яких змін до Договору, у тому числі до п.6,13 Договору, сторонами не погоджувалось. За таких обставин, заперечення відповідача щодо виконання обов»язку сплати за отриману теплову енергію на розрахунковий рахунок позивача, зазначений у п.13 укладеного Договору, є безпідставними.
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Враховуючі те, що матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги в сумі 47398,74 грн., суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 47398,74 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню..
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного Кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 7.3.3. Договору, порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п. 6.5. Договору, відповідач сплачує пеню в розмірі 1 % від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 165,09 грн. , 3% річних всього в сумі 495,26грн. за період з 01.03.11р. по 21.07.11р. 271,83 грн., з 01.04.11р. по 21.07.11р. в сумі 223,43 грн. включно та інфляційні втрати в сумі 1531,88 грн. згідно розрахунків в матеріалах справи (а.с. 3, 4).
Враховуючи те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати за поставлену теплову енергію, перевіривши розрахунки позивача в матеріалах справи, суд вважає, що заявлені вимоги щодо стягнення пені в сумі 165,09 грн. за період з 01.03.11р. по 21.07.11р. включно, 3% річних в сумі 495,26 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в межах заявленої у позові суми, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат, з урахуванням індексів інфляції, підлягають стягненню частково, в сумі 1525,84 грн., в зв'язку із допущенням позивачем помилки в розрахунку інфляційних втрат (а.с.3).
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню держмито в сумі 495,85 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,97 грн.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „ТК Стиль” (14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 6, р/р 2600601762985 в банку „Укрексімбанк”, МФО 353649, код 32195163) на користь Відкритого акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго” (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55/Б, р/р 26004300000976 в ВАТ банк „Демарк” м. Чернігів, МФО 353575, код 03357671) 47398,74 грн. боргу, 165,09 грн. пені, 495,26 грн. 3% річних, 1525,84грн. інфляційних втрат, 495,85 грн. державного мита, 235,97грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Мурашко І.Г.