донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.09.2011 р. справа №16/63/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівБойченка К.І., Діброви Г.І.
від позивача:ОСОБА_1. -за довіреністю №522/06-40 від 30.12.2010р.
від відповідача:ОСОБА_2. -за довіреністю №10-74 від 19.05.2011р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельного підприємства «Азовінтекс», м. Маріуполь Донецької області
на рішення господарського суду Луганської області
від06.06.2011 року
у справі№16/63/2011 (суддя Шеліхіна Р.М. )
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельного підприємства «Азовінтекс», м. Маріуполь Донецької області
до відповідачаПублічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод», м. Алчевськ Луганської області
простягнення заборгованості в розмірі 906 246,96грн., 3% річних в розмірі 68 154,74грн., інфляційних в розмірі 316 251,33грн.
У 2011році Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельного підприємства «Азовінтекс», м. Маріуполь Донецької області звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод», м. Алчевськ Луганської області про стягнення заборгованості в розмірі 906 246,96грн., 3% річних в розмірі 68 154,74грн., інфляційних в розмірі 316 251,33грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 06.06.11р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельного підприємства «Азовінтекс», м. Маріуполь Донецької області задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод», м. Алчевськ Луганської області борг в розмірі 906 246,96грн., інфляційні в розмірі 294 358,43грн., 3% річних в розмірі 68 154,74грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Розстрочено виконання рішення строком на 18 місяців до 25.12.2012р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельного підприємства «Азовінтекс», м. Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 06.06.11р. змінити рішення, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає неправомірним надання розстрочки на 18 місяців, оскільки не був врахований важкий матеріальний стан підприємства позивача.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод», м. Алчевськ Луганської області надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельного підприємства «Азовінтекс», м. Маріуполь Донецької області наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі, а також просить долучити до матеріалів справи документи, витребувані за ухвалою суду. Судова колегія розглянула клопотання та задовольнила.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс», м. Маріуполь Донецької області та Відкритим акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод», м. Алчевськ Луганської області ( за статутом найменування було змінено на Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод», яке є його правонаступником) був укладений договір №12-130/759ю ( далі по тексту -договір), відповідно до п. 1.1, 1.2 якого постачальник поставляє, а покупець придбаває на умовах, викладених у даному договорі продукцію, номенклатура та ціна якої визначається в узгоджених сторонами специфікаціях, які є невід»ємними частинами договору.
За умовами п. 4.2 договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар щомісячно грошовими коштами протягом 5 днів з моменту отримання рахунку.
Договір набирає чинність з дати його підписання та діє до 31.12.2007р., а в частині розрахунків -до повного виконання грошових зобов»язань за договором ( п.8.1 договору) та підписаний зі сторони позивача з протоколом розбіжностей, скріплений печатками обох підприємств.
Додатковою угодою №1 від 01.01.2008р. були внесені зміни до п. 8.1 договору та викладено його в наступні редакції: «Договір набирає чинність з дати його підписання та діє до 31.12.2008р., а в частині розрахунків -до повного виконання грошових зобов»язань за договором».
На виконання умов договору та узгоджених сторонами специфікацій, позивачем здійснено поставку товару відповідачу у квітні -жовтні 2008р. на суму 1 266 187,61грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами без розбіжностей та не заперечується відповідачем.
Товар отриманий відповідачем через представників відповідно до довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких є в матеріалах справи.
Відповідачем зобов»язання з оплати прийнятого ним товару виконані частково в розмірі 359 940,65грн., тому рахується борг в розмірі 906 246,96грн., в зв»язку з чим позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №522/125-06 від 03.02.2011р., яка залишена останнім без задоволення. Тому, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 906 246,96грн., 3% річних в розмірі 68 154,74грн., інфляційних в розмірі 316 251,33грн.
Позивач надав заяву від 29.04.2011р., в якій уточнив видаткові накладні, за якими була здійснена поставка, яка долучена до матеріалів справи.
Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, поставка товару за видатковими накладними, які підписані обома сторонами без розбіжностей і зауважень, була здійснена відповідно до умов укладеного між сторонами договору №12-130/759ю від 01.08.2007р., на який є посилання у рахунках-фактурах та довіреностях на отримання товару та який є підставою даного позову. У видаткових накладних є посилання на рахунки-фактури, які містяться в матеріалах справи.
Крім того, суду першої інстанції та апеляційної інстанції не надані належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень відповідача щодо неналежної поставки товару, щодо відмови відповідача від поставленого товару, а також щодо прийняття товару у встановленому порядку на відповідальне зберігання відповідно до ст. ст. 666, 688, 690 Цивільного кодексу України.
Позивачем була направлена на адресу відповідача претензія №522/125-06 від 03.02.2011р. разом з рахунками-фактурами, яка отримана відповідачем 17.02.2011р. Разом з тим, приймаючи до уваги, що у видаткових накладних, які підписані відповідачем є посилання на рахунки-фактури, то судова колегія дійшла висновку, що відповідачем отримані дані рахунки-фактури при поставці товару, а тому і повинен був оплатити товар згідно п. 4.2 договору.
В зв»язку з тим, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, встановлений договором щодо оплати отриманого та використаного ним у господарській діяльності товару, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод», м. Алчевськ Луганської області борг в розмірі 906 246,96грн.
Позивачем нараховані інфляційні в розмірі 316 251,33грн. за період з липня 2008р. по лютий 2011р. та 3% річних в розмірі 68 154,74грн. з 28.10.2008р. по 30.04.2011р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних здійснений судом, судова колегія вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а судом першої інстанції правомірно стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод», м. Алчевськ Луганської області інфляційні в розмірі 294 358,43грн., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов”язання в зв”язку з девальвацією грошовою одиниці України, в зв»язку з невірним розрахунком та 3% річних в розмірі 68 154,74грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.
Щодо правомірності надання судом першої інстанції розстрочки, то судова колегія виходить з наступного. Пунктом 6 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд має право відстрочити чи розстрочити виконання рішення.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому, підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що наявність збитків у Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод», м. Алчевськ Луганської області підтверджується балансом та звітом про фінансові результати. Крім того, відповідач здійснює заходи щодо часткового погашення боргу, тому судова колегія вважає викладені в заяві відповідача обставини виключними та такими, що ускладнюють виконання рішення, а надання розстрочки є правом суду, в зв»язку з чим судом першої інстанції правомірно надано розстрочку виконання рішення на 18 місяців до 25.12.2012р.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Посилання скаржника на важкий фінансовий стан підприємства відхиляється судовою колегією, оскільки надання розстрочки є правом суду, а відповідачем доведені виключні обставини.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 06.06.2011 року у справі №16/63/2011 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельного підприємства «Азовінтекс», м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Луганської області від 06.06.2011 року у справі №16/63/2011 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 06.06.2011 року у справі №16/63/2011 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді К.І. Бойченко
Г.І. Діброва
Надр.5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Луганск. обл.