донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.09.2011 р. справа №4/5009/2607/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівБойченка К.І., Діброви Г.І.
від позивача:ОСОБА_1. -за довіреністю №Н-01/236 від 26.01.2011р.
від відповідача:не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «НПФ Українські технологічні системи», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від21.07.2011 року
у справі№4/5009/2607/11 (суддя Зінченко Н.Г.)
за позовомДержавного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «НПФ Українські технологічні системи», м. Запоріжжя
простягнення штрафу в розмірі 29 060грн.
У 2011 році Державне підприємство «Донецька залізниця», м. Донецьк звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПФ Українські технологічні системи», м. Запоріжжя про стягнення штрафу в розмірі 29 060грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.07.11р. позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк задоволені в повному обсязі.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НПФ Українські технологічні системи», м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неповним з”ясуванням всіх обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач, Державне підприємство «Донецька залізниця», м. Донецьк надав відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НПФ Українські технологічні системи», м. Запоріжжя до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але через канцелярію суду надав заяву, в якій просить відкласти розгляд справи, в зв»язку з участю представника в судовому засіданні по кримінальній справі директора. Судова колегія розглянула клопотання та відмовила у задоволенні, оскільки ухвалою суду про порушення апеляційного провадження від 22.08.2011р. явка сторін не була визнана обов»язковою та судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «НПФ Українські технологічні системи», м. Запоріжжя 13.11.2010 р. зі станції відправлення Запоріжжя -Ліве Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь -Сорт Донецької залізниці на адресу ПАТ «ММК ім. Ілліча»за залізничною накладною №47149320 був відправлений вантаж навалом -брухт чорних металів не пойменований у алфавіті вид 2 у напіввагоні №66572421, вага якого визначена відправником, а саме: вага - 63500 кг., тара - 22200 кг., брутто -85700 кг.
Із даних залізничної накладної вбачається, що навантаження вагону здійснювалось засобами відправника (відповідача у справі), правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника, у відповідності до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000р. N644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084).
На вимогу одержувача вантажу на станції Маріуполь -Сорт 16.11.2010 р. було здійснено контрольне зважування вагону на 150тонних електронних вагах комбінату Ілліча з повною зупинкою вагону та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній №47149320, про що було складено комерційний акт БН 699342/333. Згідно комерційного акту встановлено, що вага - 61200 кг., тара - 22200 кг., брутто -83400 кг, що на 2300 кг менше, ніж зазначено в накладній №47149320, а також визначено, що вага була визначена на 200 тонних вагонних вагах, вагон прибув в комерційному та технічному відношенні справним. Люки та двері в вагоні справні та зачинені, вантаж прибув у супроводженні ВОХР ст. Маріуполь Ящук В.А. Про виявлену невідповідність позивачем передано оперативне повідомлення №105 на станцію Запоріжжя -Ліве, якою було надано відповідь зокрема, що напіввагон №66572421 було погружено засобами вантажовідправника без участі залізниці. Акт підписаний прийомоздатчиками вантажу, вантажоотримувачем ПАТ «ММК ім. Ілліча»та начальником станції. Тому, на залізничній накладній здійснено відмітку про складання комерційного акту у відповідності до п. 12 Правил складання актів.
В зв»язку з тим, що відповідачем невірно було вказано масу вантажу в накладній № 47149320 до нього на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України був виставлений штраф у розмірі 5- ти кратної провізної платні в сумі 29060 грн., за стягненням якого позивач звернувся до господарського суду з позовом.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату ( ст. 909 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно п. 2.1. розділу 2 Правил оформлення перевізних документів графи комплекту перевізних документів “Маса вантажу в кг, визначена відправником” - вказується маса вантажу у кілограмах, заповнюються вантажовідправником.
Статтею 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній.
Згідно з 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, правильність зазначення даних у залізничній накладній №47149320 підтверджено представником відповідача, а комерційним актом БН 699342/333 від 16.11.2010р. засвідчено невідповідність маси вантажу на 2 300кг даним, зазначеним у залізничній накладній. При цьому, в комерційному акті зазначено, що вага визначена відправником на 200 тонних вагонних вагах, а при переважуванні -на 150 тонних електронних вагах, технічний паспорт яких є в матеріалах справи з необхідними перевірками.
Відповідно до п.10 Правил приймання вантажів до перевезення зважування на вагонних вагах інших вантажів провадиться із зупинкою вагонів без розчеплення або під час руху на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Маса тари вагонів у цих випадках може прийматися за трафаретом на вагоні.
Відповідно до п.9 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002р. № 334) у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що комерційний акт складений відповідно до вимог, які ставляться до його складання, а перевірка маси вантажу здійснена у порядку, встановленому п. 22 Правил видачі вантажів, згідно якого перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність позивачем факту у розумінні ст ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, невірного визначення маси вантажу у залізничній накладній та правомірно стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «НПФ Українські технологічні системи», м. Запоріжжя штраф в розмірі 29 060грн.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, посилання скаржника на те, що в акті не зазначено розчеплені були вагоні чи ні відхиляється судовою колегією, оскільки в даному випадку вимоги, які ставляться до складання актів були дотримані, а зазначення про розчеплення не передбачено нормами чинного законодавства.
Доводи щодо неправомірного включення до суми збитків ПДВ є неспроможними, оскільки відповідачем не надано правового обґрунтування даних доводів, а тому вони є безпідставними.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2011 року у справі №4/5009/2607/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НПФ Українські технологічні системи», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2011 року у справі №4/5009/2607/11 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2011 року у справі №4/5009/2607/11 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді К.І. Бойченко
Г.І. Діброва
Надр.5 прим:1 -у справу;2 -позивачу;3 -відповідачу;4 -ДАГС;5-ГС Запоріз. обл.