06.10.2011 року Справа № 15/5005/6926/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І. - доповідач,
суддів: Дмитренко А.К., Прудніков В.В.
при секретарі судового засідання Лазаренко П.М.
за участю представників сторін:
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 161 від 15.03.11р., представник;
представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2011р. по справі № 15/5005/6926/2011
за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк
до закритого акціонерного товариства "Київстар ДЖ.ЕС.ЕМ", в особі філії закритого акціонерного товариства "Київстар ДЖ.ЕС.ЕМ" у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ
про стягнення 742 грн. 90 коп., -
22.07.2010 року регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось в господарський суд Дніпропетровської області до закритого акціонерного товариства "Київстар ДЖ.ЕС.ЕМ", в особі філії закритого акціонерного товариства "Київстар ДЖ.ЕС.ЕМ" у м. Дніпропетровську з позовом про стягнення неустойки у сумі 742 грн. 90 коп. Позовні вимоги обґрунтовувались невиконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди №1813/2005р. від 16.05.2005р., в частині повернення майна, переданого позивачу за договором, що дає йому підстави вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2011 року (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено частково: стягнуто з Дніпропетровської філії приватного акціонерного товариства «Київстар»суму неустойки у розмірі 348 грн. 25 коп.; стягнуто з Дніпропетровської філії приватного акціонерного товариства «Київстар»держмито у розмірі 102 грн. в доход Державного бюджету України в особі управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська; стягнуто з Дніпропетровської філії приватного акціонерного товариства «Київстар»витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. в доход Державного бюджету України в особі управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська; в решті позовних вимог відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що оскільки відповідачем не було виконано свого обов'язку щодо повернення орендованого майна після припинення дії договору, на нього покладається обов'язок щодо сплати неустойки у розмірі подвійної плати оренди, яка згідно розрахунку за період з 26.05.2010р. по 31.10.2010р., складає 1064 грн. 84 коп. При цьому, у зв'язку з переплатою відповідачем орендних платежів, сума неустойки за зазначений період на момент звернення до суду становить 742 грн. 90 коп., і враховуючи сплату відповідачем за спірний період орендної плати за користування майном, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача на суму здійсненої оплати.
Не погодившись з рішенням господарського суду, регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати дане рішення повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що господарським судом було безпідставно зменшено розмір неустойки на 348 грн. 25 коп., оскільки відповідач погасив заборгованість перед державним бюджетом лише у сумі 217 грн. 36 коп.; судом було позбавлено позивача юридичної можливості відстоювати свою правову позицію та на належним чином захищати інтереси держави у суді, оскільки позивач не отримував жодної інформації про результати розгляду даної справи.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2011р. у справі №15/5005/6926/2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2011р. по справі № 15/5005/6926/2011, а апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області залишити без задоволення.
05.09.2011р. на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла заява регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про припинення провадження по справі у зв'язку з погашенням відповідачем існуючої заборгованості у повному обсязі, що підтверджується витягом з виписок ГУДКУ.
Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного рішення, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності позивача, належним чином повідомленого про час та місце її розгляду.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
16 травня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди №1813/2005р. (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно -частину даху 10 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Красноармійськ, вул. Горького, буд. 53, що знаходиться на балансі Красноармійської філії Донецького національного технічного університету (далі - балансоутримувач).
Майно передається в оренду з метою розташування обладнання та антенно-фідерних пристроїв базової станції мобільного зв'язку та надання послуг мобільного зв'язку.
Відповідно до пункту 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
На виконання умов договору позивачем було здійснено передачу майна, визначеного пунктом 1.1. договору. Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі, підписаним сторонами 16.05.2005 року.
Пунктом 10.1. договору визначено, що договір укладено строком на 360 днів, що діє з 16.05.2005 року до 11.05.2006 року. При цьому пункт 10.6. визначає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
27.02.2007 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.05.2005р. №1813/2005р, що підтверджує пролонгацію договору за згодою сторін після закінчення терміну його дії.
19.05.2010 року позивачем направлено на адресу відповідача лист №11-06-04-05365 щодо договору оренди, в якому повідомлено про закінчення строку дії договору оренди, відмову у продовжені дії договору на новий строк та заявлено вимогу про повернення орендованого майна.
Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Пунктом 2.4. договору передбачено, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу або юридичній особі, яку визначає орендодавець. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендарем з моменту підписання сторонами, зазначеними в пункті 2.4. договору, акта приймання передачі.
Пункт 2.5. договору покладає обов'язок по складанню акта приймання-передачі на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.
Згідно пункту 5.7. договору у разі його припинення або розірвання, орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
07.06.2010 року балансоутримувач в своєму листі повідомив позивача про те, що відповідач не здійснив повернення майна, переданого в оренду, та не здійснив демонтаж антенно-фідерних пристроїв, встановлених на орендованій території.
З метою досудового врегулювання спору позивачем 20 липня 2010 року було направлено на адресу відповідача лист №11-06-03-08053 від 16.07.2010р. щодо повернення орендованого майна, переданого за договором.
Однак, зазначені вимоги також були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Пунктом 9.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Як зазначає позивач, після закінчення терміну дії договору, відповідач не повернув балансоутримувачу майно, чим в свою чергу порушив свої зобов'язання за договором перед позивачем. У зв'язку з цим, на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, позивачем було нараховано до сплати відповідачу неустойку в розмірі 742 грн. 90 коп.
Згідно пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно статті 174 Господарського кодексу України господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору.
Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
З урахуванням того, що орендодавець в місячний термін після закінчення строку дії договору направив стороні повідомлення про відмову у продовжені дії договору на новий строк, яка була отримана відповідачем 25.05.2010 року, припинення дії договору слід вважати з моменту отримання даної відмови, тобто з 25.05.2010 року.
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, після закінчення строку дії вищезазначеного договору -тобто з 25.05.2010 р, у відповідача відсутні правові підстави для користування спірним нерухомим майном, яке є власністю держави, та це майно повинно бути повернуте відповідачем балансоутримувачу.
Відповідно статей 48, 50 Закону України "Про власність", Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач доказів щодо правомірності користування ним спірним майном після закінчення строку дії договору або доказів укладання нового договору оренди відповідно до вимог чинного законодавства не надав, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі подвійної плати оренди за період з 26.05.2010р. по 31.10.2010р. з урахуванням переплати відповідачем орендних платежів та сплати відповідачем за спірний період орендної плати за користування майном.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2011р. по справі № 15/5005/6926/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області - без задоволення.
Головуючий В.І. Крутовських
Суддя А.К. Дмитренко
Суддя В.В. Прудніков