01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
підготовчого засідання
"27" вересня 2011 р. Справа № Б8/122-11
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за заявою Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України», ідентифікаційний код 30518866, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, поштова адреса: 03038, м. Київ-38, вул. Ямська буд. 32 (надалі за текстом: «Заявник» / «Кредитор»),
до боржника, - приватного акціонерного товариства «Калина», ідентифікаційний код юридичної особи: 30814923, місцезнаходження: 07612, Київська область, Згурівський район, с. Красне, (надалі за текстом: «Боржник»)
про банкрутство,
за участю представників учасників судового провадження:
від Заявника/кредитора: в.о. начальника відділу представництва інтересів підприємства у судах та примусового стягнення Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 27.05.2011 року за №39;
від боржника: ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 24.01.2011 року за №240111;
від арбітражного керуючого: не з'явився,
23 серпня 2011 року до господарського суду Київської області звернулось Державне підприємство «Державний резервний насіннєвий фонд України», ідентифікаційний код 30518866, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, поштова адреса: 03038, м. Київ-38, вул. Ямська буд. 32 (Заявник / Кредитор) із заявою №138-2/11-13/1296 від 18 серпня 2011 року про порушення справи про банкрутство боржника -приватного акціонерного товариства «Калина», ідентифікаційний код юридичної особи: 30814923, місцезнаходження: 07612, Київська область, Згурівський район, с. Красне, яке є правонаступником прав та обов'язків закритого акціонерного товариства «Калина», з підстав, передбачених ст. ст. 1, 5, 6, 14, 22, 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та з підстав, передбачених ст. ст. 54-57 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Станом на дату звернення до суду мінімальна заробітна плата в Україні відповідно до ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 року № 2857-VI., становить на період 01 квітня 2011 -30 вересня 2011 року -960 гривень. (розмір 300 мінімальних розмірів заробітної плати становить 288 000,00 грн.).
29 серпня 2011 року ухвалою господарського суду Київської області порушено провадження у справі №Б8/122-11 та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 13 вересня 2011 року. З метою підготовки справи до розгляду судом вжито заходів для встановлення неплатоспроможності Боржника, зокрема направлено запити до відповідних установ.
Кредитор стверджує, що його безспірні вимоги в сумі 581505,16 грн. (п'ятсот вісімдесят одна тисяча п'ятсот п'ять гривень 16 коп.) до Боржника сукупно перевищують 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені Боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Ухвалою про порушення цієї справи суд увів мораторій на задоволення вимог кредиторів; вказаною ухвалою витребувано від Боржника та Кредитора документарні докази по справі, а Боржника -також відзив на заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з підтвердженням чи запереченням щодо факту неплатоспроможності та розміру вимог кредитора; загальною сумою заборгованості боржника перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі працівникам боржника, а також заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших видах загальнообов'язкового державного соціального страхування по податках і зборах (обов'язкових платежах), з відомостями про наявне у боржника майно, у тому числі і кошти, які знаходяться на його рахунках у банках чи інших фінансово-кредитних установах, поштові адреси банків чи інших фінансово-кредитних установ. Провадження знаходиться на стадії підготовчого засідання.
13.09.2011 року в судове засідання з'явився представник Кредитора, який частково виконав вимоги ухвали суду від 29.08.2011 року, дав пояснення, заяву підтримав та просив задовольнити шляхом визнання кредиторських вимог і в судовому засіданні просив призначити арбітражного керуючого Дорошенка Ярослава Валерійовича, ліцензія НОМЕР_1, видана Державним департаментом з питань банкрутства 13 квітня 2007 року, ідентифікаційний код: НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1, розпорядником майна Боржника. В судове засідання з'явився Боржник, який частково виконав вимоги ухвали суду від 29.08.2011 року, дав пояснення, проти заяви Заявника заперечував та просив в її задоволенні відмовити; відзиву на заяву Заявника суду не надав. В судовому засіданні учасникам провадження повідомлено про оголошення перерви до 27.09.2011 року.
27.09.2011 року в судове засідання з'явився представник Кредитора, який виконав вимоги ухвали суду від 29.08.2011 року, дав пояснення, заяву підтримав та просив задовольнити шляхом визнання кредиторських вимог і в судовому засіданні просив суд призначити арбітражного керуючого Дорошенка Ярослава Валерійовича, ліцензія НОМЕР_1, видана Державним департаментом з питань банкрутства 13 квітня 2007 року, ідентифікаційний код: НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1, розпорядником майна Боржника, про що заявив усне клопотання. В судове засідання з'явився Боржник, який дав пояснення, проти заяви Заявника заперечував та просив в її задоволенні відмовити мотивуючи свою позицію тим, що Боржник є сільськогосподарським підприємством, прибутковість якого є сезонною; відзиву на виконання вимог ухвали суду від 29 серпня 2011 року на заяву Заявника суду не надав.
Судом встановлено, що Боржником вимоги ухвали суду від 29 серпня 2011 року не виконано в повному обсязі, не надано на виконання вимог ухвали суду від 29.08.2011 року відзиву на заяву Заявника, не надано суду даних про всі наявні рахунки Боржника в банківських установах та відомості про місцезнаходження коштів на рахунках у банках, про місцезнаходження банків, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування боржника; довідки з банків про обороти коштів по всім рахункам по місяцях за останні 12 місяців -на дату винесення зазначеної ухвали; не проведено аудит за останні 24 календарних місяці господарської діяльності Боржника та не надано суду жодного аудиторського висновку; крім того, Боржником не виконано вимог суду щодо надання суду фінансово-бухгалтерської документації Боржника, реєстру акціонерів Боржника; рішення загальних зборів акціонерів Боржника, що володіють більш як половиною статутного капіталу товариства про уповноваження особи представляти їх інтереси під час проведення процедур банкрутства цього товариства з правом дорадчого голосу; відомостей про майно Боржника, яке перебуває у заставі, документи оцінки вартості наявних майнових активів боржника, відомості про майно Боржника, за винятком того, що Боржник повідомив суд про те, що має посіви сонячнику та кукурудзи, збирання врожаю яких розпочинається 29-30 вересня 2011 року, при чому Боржником не надано суду жодних належних доказів на підтвердження даних відомостей.
Відповідно до п.п. 1-3, ч. 6 п. 3 ст. 40 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", регулярною інформацією про емітента є річна та квартальна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка подається Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (в тому числі в електронному вигляді). Звітним періодом для складання річної інформації про емітента є календарний рік. Перший звітний період емітента може бути меншим, ніж 12 місяців, та обчислюється: для акціонерних товариств - з дня державної реєстрації товариства до 31 грудня звітного року включно; річна інформація про емітента повинна містити такі відомості: аудиторський висновок. Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 2 вказаного Закону, емітентом є юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками. Виходячи з організаційно-правової форми Боржника, який є емітентом акцій, на нього поширю дію Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок". Відповідно, Боржник згідно ч. 6 п. 3 ст. 40 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", як емітент цінних паперів, що підтверджено реєстраційними документами Боржника (Розділ 6 статуту Боржника в новій редакції, зареєстрованого державним реєстратором Згурівської районної державної адміністрації Київської області 13.01.2011 року), зобов'язаний мати аудиторський висновок за минулі звітні періоди (в тому числі 2010, 2009 роки), копію яких Боржником суду надано не було.
Відповідно до ч. 2 п. 10 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про банкрутство та не є підставою для припинення провадження у справі.
Боржник заперечує проти вимог Заявника з мотивів того, що Боржник є сільськогосподарським підприємством, внаслідок чого його прибутковість має сезонний характер, внаслідок чого він планує розрахуватись з кредиторами у кінці осені поточного року після реалізації врожаю.
Дослідивши детально, всебічно матеріали справи, вказане заперечення Боржника, суд дійшов висновків про те, що вказані у запереченні Боржника обставини, (на підтвердження яких не надано Боржником суду жодних належних доказів) не є підставою для припинення провадження у цій справі про банкрутство, а суд зобов'язаний переходити до подальших процедур у справі, виходячи з наступного.
Як зазначено, ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до ч. 4 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено Законом.
Перевіряючи безспірність вимог Заявника до Боржника, судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», у заявах кредиторів про порушення справи про банкрутство за вимогами, що випливають з цивільних зобов'язань, розмір цих вимог має бути визначено виключно у грошовій формі. Кредитори, вимоги яких випливають з інших, крім грошових, цивільних зобов'язань, можуть подавати ці заяви лише у випадках, коли їх вимоги визначені у грошовому зобов'язанні на підставі отриманих кредиторами виконавчих документів чи внаслідок зміни способу виконання за цими документами на підставі статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", а також статті 121 ГПК чи статті 373 Цивільного процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 25.10.2010 року у справі №10/121-08/13-09, суд виносячи вказану ухвалу діяв на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, - «Відстрочка або розстрочка виконання рішення, зміна способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови».
Вимоги Заявника до Боржника / зобов'язання Боржника перед Заявником відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 25.10.2010 року у справі №10/121-08/13-09, є грошовими.
Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі за текстом «Закон про банкрутство»), визначено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: судові накази.
Судом встановлено, що 29.11.2010 року господарським судом Київської області на виконання ухвали господарського суду Київської області від 25.10.2010 року у справі №10/121-08/13-09, яка відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду набрала законної сили 11.11.2010 року, видано Наказ про примусове виконання рішення, яким наказано стягнути з Боржника на користь Кредитора 581505,16 грн. (п'ятсот вісімдесят одна тисяча п'ятсот п'ять гривень 16 коп.).
На підставі наявності виданого даного судового наказу від 29.11.2010 року господарського суду Київської області у справі № 10/121-08/13-09, заявлені вимоги Кредитора у сумі 581505,16 грн. (п'ятсот вісімдесят одна тисяча п'ятсот п'ять гривень 16 коп.) та на підставі ухвали господарського суду Київської області від 25.10.2010 року у справі №10/121-08/13-09 (суддя Наріжний С.Ю.) визнаються судом безспірними.
Досліджуючи питання розміру безспірних вимог Кредитора, суд дійшов наступних висновків: станом на дату звернення Заявника до суду (23 серпня 2011 року) мінімальна заробітна плата в Україні відповідно до ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 року № 2857-VI., становила на період 01 квітня 2011 -30 вересня 2011 року -960 гривень (відповідно розмір 300 мінімальних розмірів заробітної плати становить 288 000,00 грн.). Відповідно до заяви Кредитора, наказу по справі №10/121-08/13-09 від 29.11.2010 року господарського суду Київської області, Ухвали господарського суду Київської області від 25.10.2010 року у справі №10/121-08/13-09, заявлені безспірні грошові вимоги Кредитора становлять 581505,16 грн. (п'ятсот вісімдесят одна тисяча п'ятсот п'ять гривень 16 коп.), розмір яких перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної плати.
Суду не надано учасниками провадження жодних доказів фактичного стягнення вказаної заборгованості на користь Кредитора або у інший спосіб погашення вимог Кредитора.
Суд звертає увагу на таке. Відповідно до п. 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність. Часткове задоволення боржником грошових вимог ініціюючого кредитора вже після порушення провадження у справі про банкрутство не є законною підставою для припинення провадження у справі. Такі дії боржника порушують правила мораторію. Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що мораторієм на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Згідно п. 40 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», дія мораторію поширюється на задоволення вимог кредиторів, які подали заяви згідно зі статтею 14 Закону, і на вимоги кредиторів, що не подавали таких заяв, включаючи кредиторів, котрими в установленому порядку пред'явлені до виконання виконавчі документи. Відповідно до ч. 2 п. 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», часткове задоволення боржником грошових вимог ініціюючого кредитора вже після порушення провадження у справі про банкрутство не є законною підставою для припинення провадження у справі. Такі дії боржника порушують правила мораторію. Відповідно до ч. 4 п. 8.2., п.п. 1.2., Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у випадку встановлення судом факту задоволення боржником вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) всупереч дії мораторію суд не повинен припиняти провадження у справі про банкрутство з огляду на те, що такий факт є результатом протиправної поведінки боржника. Господарські суди мають враховувати, що встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів. За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника. Отже, господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню. Виключення з цього правила можуть бути встановлені лише самим Законом, зокрема, у разі задоволення вимог поточних кредиторів, вимог щодо оплати (стягнення) заробітної плати та інших вимог, на які не розповсюджується дія мораторію. Дана справа про банкрутство Боржника була порушена 29.08.2011 року та на підставі п. 7 резулятивної частин Ухвали господарського суду Київської області про порушення справи про банкрутство №Б8/122-11 від 29.08.2011 року було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Беручи до уваги позицію Боржника, згідно якої він заперечує заяву (вимоги) Заявника вказуючи на те, що Боржник є сільськогосподарським підприємством, внаслідок чого його прибутковість має сезонний характер, внаслідок чого він планує розрахуватись з кредиторами у кінці осені поточного року після реалізації врожаю, - судом встановлено, що статтею 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у п. 1 визначено виключений перелік підстав припинення провадження у справі про банкрутство, серед яких відсутня підстава припинення провадження у справі про банкрутство на яку посилається Боржник, - проведення розрахунків з кредитором (кредиторами) після продажу зібраного врожаю сільськогосподарської продукції, в зв'язку з чим, обставини на які посилається Боржник не є підставою припинення провадження у справі про банкрутство; поряд з цим відсутня підстава припинення провадження у справі - часткове погашення заборгованості Боржника перед Кредитором. (Підпунктом 7 п. 1 ст. 40 вказаного Закону визначено, що однією з підстав припинення провадження у справі про банкрутство є виконання боржником усіх зобов'язань перед Кредиторами). Боржником не надано суду жодних доказів погашення заборгованості перед Заявником, а Заявником не визнано факту виконання Боржником всіх зобов'язань перед ним. Поряд з цим, ч. 1 ст. 11 Закону про банкрутство визначено тридцяти денний строк до проведення підготовчого засідання; абз. 2 п. 8.1. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, визначено, що господарським судам слід враховувати, що продовження цього строку за ініціативою сторін чи суду Законом не передбачено, тому відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні або оголошувати перерву суди мають в межах встановленого Законом тридцятиденного строку. Виходячи з наведеного, вимоги Боржника не підлягають задоволенню.
Перевіряючи вимогу стосовно терміну невиконання Боржником безспірного зобов'язання перед Кредитором, судом встановлено наступне.
Відповідно до п.п. 31, 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», терміном, з якого має обчислюватися мінімальний тримісячний строк прострочення боржником виконання свого зобов'язання, є момент у часі, з настанням якого це зобов'язання мало бути виконано боржником згідно з вказівками закону або договору. Відповідно до частини першої статті 9 Закону суд має повертати заяву кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо заявником не дотримано мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання. За змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і додати докази цього до своєї заяви.
Виконавче провадження на виконання наказу господарського суду Київської області у справі №10/121-08/13-09 відкрито Постановою про відкриття виконавчого провадження Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції ВП №24806690 01.03.2011 року, - з моменту відкриття якого минуло більш ніш три місяці. У п. 2 Постанови про відкриття виконавчого провадження Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції ВП №24806690 від 01.03.2011 року постановлено Боржнику, - закритому акціонерному товариству «Калина», ідентифікаційний код юридичної особи: 30814923, місцезнаходження: 07612, Київська область, Згурівський район, с. Красне, добровільно виконати: сплатити в строк до 08.03.2011 року борг у сумі 581505,16 грн. (п'ятсот вісімдесят одна тисяча п'ятсот п'ять гривень 16 коп.). Відповідно до матеріалів справи, заяви Кредитора, даних в судовому засіданні пояснень Кредитора та Боржника, у вказаний виконавчою службою термін у добровільному порядку, а ні після сплину трьохмісячного терміну після закінчення строку для добровільної сплати заборгованості, а ні на дату подачі Кредитором заяви про порушення справи про банкрутство, Боржником не було сплачено Кредитору борг у сумі 581505,16 грн. (п'ятсот вісімдесят одна тисяча п'ятсот п'ять гривень 16 коп.), у примусовому порядку також вказаний борг не було стягнуто з Боржника на користь Кредитора.
Таким чином, на підставі наведеного вище судом встановлено, що встановлений законом трьохмісячний строк прострочення боржником виконання свого зобов'язання перед ініціюючим кредитором сплив на дату подання заяви Кредитора про визнання Боржника банкрутом.
В ході встановлення судом неплатоспроможності Боржника, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до преамбули Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безпосередньо визначено ознаки та поняття терміну «неплатоспроможність», згідно якого для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: неплатоспроможністю є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 603459 серії А00 Боржник є приватним акціонерним товариством, зареєстрованим 16.03.2001 року Згурівською районною державною адміністрацією Київської області; відповідно до Довідки серії АБ №160506 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності Боржника за КВЕД є 01.11.0., - вирощування зернових та технічних культур, надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту (01.41.0), - розведення свиней (01.23.0), - змішане сільське господарство (01.30.0), - надання послуг у тваринництві (01.42.0), - розведення великої рогатої худоби (01.21.0); відповідно до п. 2.1. Статуту Боржника в новій редакції, зареєстрованої державним реєстратором Згурівської районної державної адміністрації Київської області 13.01.2011 року, Боржник має на меті здійснення господарської діяльності для одержання прибутку на вкладений капітал в інтересах акціонерів АТ. Виходячи з наведеного, Боржник є суб'єктом підприємницької діяльності, є суб'єктом банкрутства. Боржник зареєстрований в Єдиному державному реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджено Витягом в цього реєстру Серії АЖ за № 057164 від 12.09.2011 року.
Керуючись абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, - визначенням неплатоспроможності, на підставі вже встановлених вище судом ознак, судом встановлено, що безспірні вимоги Заявника до Боржника за основним зобов'язанням складають суму, що перевищує 300 мінімальних розмірів заробітних плат, встановлених станом на дату звернення Заявника до суду з своєю заявою, де безспірна заборгованість не була сплачена Боржником Заявнику більш ніж протягом встановленого Законом строку (три місяці), в тому числі після порушення виконавчого провадження по виконанню судового наказу, що є підтвердженням безспірності вимог Заявника, що разом вказує на ознаки неплатоспроможності Боржника виконати після настання встановленого строку їх сплати свої грошові зобов'язання перед кредитором.
Крім того, відповідно до ч. 2 п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», відповідно до визначення терміна "неплатоспроможність", що міститься в абзаці другому статті 1 Закону, для порушення справи про банкрутство боржника не вимагається встановлення даних про перевищення сумарного розміру його заборгованості над вартістю всіх майнових активів боржника за даними бухгалтерського обліку чи фінансової звітності.
Пунктом 4.2. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вказано що, оскільки Закон не ставить право кредитора на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у залежність від причин неплатоспроможності боржника, кредитор може реалізувати належне йому право й у тому випадку, коли його безспірні вимоги не задовольняються боржником, який має за даними балансової звітності майнові активи, достатні, щоб задовольнити вимоги усіх кредиторів.
Поряд з цим відповідно до п. 3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361, - «Аналіз наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства підприємства та визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності», - ч. 3 п.п 3.3. - Ознаками стійкої фінансової неспроможності можуть уважатися: збитковість діяльності протягом двох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення; зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи. У ході проведення аналізу заповнюється таблиця 27 "Показники для виявлення ознак дій з приховування банкрутства".
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що діяльність Боржника має наступні з перелічених ознак стійкої фінансової неспроможності: наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи.
Поряд з цим, суд бере до уваги те, що Боржником не було виконано вимог ухвали суду про порушення цієї справи в частині надання фінансово-бухгалтерської документації Боржника, правовстановлюючих документів на майно Боржника, документів про відкриті розрахункові рахунки Боржника, будь-яку іншу інформацію, що відображає фінансовий стан останнього.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Боржником не надано на виконання вимог суду жодних доказів, що свідчать про платоспроможність, наявність у нього майна, його обсяг та вартість. Крім того, досліджуючи факти на які посилається Боржник, суд встановив, що Боржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності у Боржника врожаю соняшника та кукурудзи 2011 року.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, в зв'язку з чим, суд виходить з наявних матеріалів справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Суд бере до уваги дані отримані в результаті вжитих заходів з метою підготовки справи до розгляду, зокрема, з метою встановлення майна боржника судом було направлено низку запитів до відповідних установ. На вказані запити до суду надійшли наступні до відповіді: Відділу держкомзему у Шаргородському районі Вінницької області від 12 вересня 2011 року № 01-02-10/3347, згідно якої інформація щодо наявності земельних ділянок у власності чи у користуванні Боржника відсутня; Відділу Держкомзему у Могилів-Подільському районі Вінницької області від 12 вересня 2011 року № 01-30/1216, згідно якої на території Могилів-Подільського району у власності чи на праві користування земельні ділянки на Боржника не зареєстровано; Відділу Держкомзему у Немирівському районі від 12 вересня 2011 року № 01-22/1879, згідно якої на території Немирівського району у власності чи на праві користування земельні ділянки на Боржника не рахуються; Головного управління Держкомзему у Вінницькій області Відділу Держкомзему у Барському районі Вінницької області від 13 вересня 2011 року № 02-47/1902, згідно якої державні акти на земельні ділянки у власності та користуванні згідно архівних даних на Боржника відсутні; Відділу Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області від 14 вересня 2011 року № 3628, згідно якої земельних ділянок у власності чи у користуванні за Боржником не рахується у Тульчинському районі; Відділу Держкомзему у місті Могилів-Подільському Вінницької області від 09 вересня 2011року № 01-05/1250, згідно якої земельних ділянок будь-якого призначення у власності чи у користуванні на території Могилів-Подільської міської ради Вінницької області не рахується; Відділу Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області від 12 вересня 2011 року № 293, згідно якої інформація стосовно набуття права власності чи користування на земельну ділянку Боржником у вказаному Відділі Держкомзему відсутня; Відділу Управління Держкомзему у м. Вінниці Вінницької області від 12 вересня 2011 року № 4050, згідно якої відсутні відомості реєстрації земельних ділянок в межах Вінницької міської ради за Боржником; Вінницького обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації від 16 вересня 2011 року № 3077/2/01-5/11, згідно якої станом на 14 вересня 2011 року за Боржником право власності на об'єкти нерухомого майна в зоні дії БТІ не зареєстровано; 22 вересня 2011 року на запит суду надійшла відповідь №1000/01-09 від 13 вересня 2011 року Завідувача Згурівської районної державної нотаріальної контори з долученим до неї витягом з Державного реєстру правочинів на запит органу державної влади, згідно записів якої серед правочинів, що були зареєстровані - правочини, стороною яких є Боржник, відсутні правочини, на підставі яких Боржником набувалось у власність рухоме, нерухоме майно. Жодні інші відомості щодо майнового стану Боржника в матеріалах справи відсутні.
Згідно ч. 2 п. 67 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, судам слід враховувати, що термін з дати порушення провадження у справі до дати проведення підготовчого засідання не може перевищувати тридцяти днів, що обумовлює необхідність проведення підготовчого засідання у справі на підставі наявних матеріалів у справі.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, керуючись ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, положенням п.п. 4.2. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361, на підставі наявних матеріалів справи, на підставі вищенаведених досліджених ознак неплатоспроможності, суд дійшов висновку про те, що відповідно до норми абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яке надає визнання неплатоспроможності для цілей вказаного закону, Боржник є неплатоспроможним відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на дату подачі заяви Кредитора про порушення справи про банкрутство Боржника.
Згідно п. 71 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, за відсутності підстав для припинення провадження у справі про банкрутство в підготовчому засіданні господарський суд ухвалою зобов'язує заявника подати за його рахунок до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України (відповідно газети "Голос України" або "Урядовий кур'єр") оголошення про порушення справи про банкрутство. Статтею 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено виключений перелік підстав припинення провадження у справі про банкрутство. Судом встановлено, що в відповідно до матеріалів цієї справи, відсутні підстави для припинення цієї справи, в зв'язку з чим суд переходить до подальших процедур у справі.
Таким чином, заслухавши представників учасників провадження, дослідивши детально матеріали, обставини справи у їх сукупності, суд вважає встановленими ознаки безспірності вимог кредитора, розміру безспірних вимог кредитора, строку несплати кредиторських вимог кредитора боржником, неплатоспроможність Боржника.
Дослідивши реєстраційні документи Боржника судом встановлено, що Боржник належить до окремої категорії суб'єктів підприємницької діяльності, щодо яких відносини пов'язані з банкрутством регулюються Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з урахуванням особливостей передбачених ст. 44 цього Закону, як сільськогосподарського підприємства, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, для цілей цього Закону під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції складає не менше п'ятдесяти відсотків загальної суми виручки.
Як встановлено судом, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 603459 серії А00 Боржник є приватним акціонерним товариством, зареєстрованим 16.03.2001 року Згурівською районною державною адміністрацією Київської області; відповідно до Довідки серії АБ №160506 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності Боржника за КВЕД є 01.11.0., - вирощування зернових та технічних культур, надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту (01.41.0), - розведення свиней (01.23.0), - змішане сільське господарство (01.30.0), - надання послуг у тваринництві (01.42.0), - розведення великої рогатої худоби (01.21.0). Поряд з цим, відповідно до свідоцтва Державної податкової адміністрації України за №100321745, Боржник зареєстрований 01.01.2009 року Згурівським відділенням Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції в якості сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість; згідно п. 4.1. Статуту Боржника в новій редакції, зареєстрованого державним реєстратором Згурівської районної державної адміністрації Київської області 13.01.2011 року, предметом діяльності Боржника є: надання послуг в рослинництві та тваринництві, - виробництво, заготівля, збирання, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції.
Виходячи з наведеного, враховуючи те, що Боржник є юридичною особою, основним видом діяльності якої є вирощування зернових та технічних культур, надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту, розведення свиней, змішане сільське господарство, надання послуг у тваринництві та виходячи з п. 1 ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Боржник є сільськогосподарським підприємством.
Відповідно до п.п 8.3. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, за відсутності підстав для припинення провадження у справі про банкрутство в підготовчому засіданні господарський суд ухвалою зобов'язує заявника подати за його рахунок до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України (відповідно газети "Голос України" або "Урядовий кур'єр") оголошення про порушення справи про банкрутство.
Суд звертає увагу на те, що Боржником не надано суду документи щодо уповноваження від акціонерів чи працівників Боржника особи, представляти їх інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу відповідно до положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Таким чином, керуючись положеннями ст. ст. 1, 3-1, 5, 6, 7, 11, 12, 13, 40, 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 року № 2857-VI, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», Рекомендаціями Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 33, 34, 36, 86, 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає безспірні вимоги Кредитора, - Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»(ідентифікаційний код 30518866) у сумі 581505,16 грн. (п'ятсот вісімдесят одна тисяча п'ятсот п'ять гривень 16 коп.), які не були задоволені Боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку та перевищують розмір трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
За таких обставин, суд вважає встановленими ознаки неплатоспроможності боржника, перераховані фактичні обставини вказують на нездатність Боржника своєчасно задовольнити вимоги Кредитора, дають підстави для подальшого провадження у справі з переходом до слідуючих судових стадій з метою сприяти відновлення платоспроможності боржника в порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до ч. 11 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” за результатами розгляду заяви Кредитора та відзиву Боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала.
Кредитор у заяві про порушення справи про банкрутство №138-2/11-13/1296 від 18 серпня 2011 року (вх. №3451 від 23.08.2011 року) просить призначити розпорядником майна приватного акціонерного товариства «Калина» арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича (ліцензія серії НОМЕР_3 від 21.04.2010 року). В свою чергу 13.09.2011 року від арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича через канцелярію суду за вхідним номером 12487 надійшла заява б/№ від 12 серпня 2011 року про участь у справі про банкротство, в якій він вказує, що згоден на призначення розпорядником майна у справі про банкрутство закритого акціонерного товариства «Калина». Арбітражний керуючий Дяченко С.В. в вказаній заяві повідомляє про те, що за час провадження діяльності арбітражного керуючого порушення термінів подання інформації, передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до державного органу з питань банкрутства, а також порушення термінів, визначених ухвалами господарських судів, та порушень законодавства та ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не допускав; судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю не має; управління боржником раніше не здійснював; не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; протягом трудової діяльності у боржника не працював, в цивільно-правових стосунках не перебував. До вказаної заяви додано копію ліцензії на право провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), видану Державним департаментом з питань банкрутства серії НОМЕР_3 від 21.04.2010 року. Інших документів від Дяченко С.В. та від Кредитора стосовно вказаного арбітражного керуючого не надходило.
13.09.2011 року від арбітражного керуючого Дорошенка Ярослава Валерійовича надійшла заява б/№ від 12.09.2011 року про участь у справі про банкрутство (вх. №12497 від 13.09.2011 року), в якій він просить призначити його арбітражним керуючим (розпорядником майна, ліквідатором, керуючим санацією) у справі №Б8/122-11 про банкрутство приватного акціонерного товариства «Калина», ідентифікаційний код юридичної особи: 30814923, який також повідомляє суд про те, що за час провадження діяльності арбітражного керуючого порушень термінів визначених ухвалами господарських судів, і порушень законодавства та ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не допускав; судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого не має; управління боржником раніше не здійснював; не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». До заяви Дорошенка Я.В. додано: копію ліцензії на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) серії НОМЕР_1, видану Державним департаментом з питань банкрутства 13 квітня 2007 року (ліцензія чинна до 12 квітня 2012 року); крім того Дорошенком Я.В. додано Інформацію про запропоновану кандидатуру арбітражного керуючого, в якій Дорошенко Я.В. просить суд, при розгляді кандидатури врахувати те, що перша ліцензія арбітражного керуючого (серії НОМЕР_4, видана 15.04.2004 року) була ним отримана у 2004 році, протягом всієї діяльності, в основному він працював з підприємствами приватного сектору економіки, та призначався як розпорядник майна та ліквідатор, має досвід роботи з підприємствами частка держави в яких становить 25 та більше відсотків, а також на сільськогосподарських підприємствах, призначався також керуючим санацією на державному підприємстві, неодноразово проходив планові перевірки дотримання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) ліцензійних умов провадження господарської діяльності, та жодного разу порушень у нього не було виявлено; на час складання заяви його завантаженість дає змогу виконувати функції арбітражного керуючого, в його розпорядженні є необхідна для повноцінного функціонування матеріально-технічна база, має права категорії «Б»; крім того, арбітражний керуючий надав докази наявності у нього відповідного програмного забезпечення у вигляді програмного продукту «Помічник арбітражного керуючого»і системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: Закон; також до заяви додано копії двох дипломів про отримання повної вищої освіти: серії НОМЕР_5 (про здобуття кваліфікації економіста) та серії НОМЕР_6 та копію водійського посвідчення. В судових засіданнях у справі, ініціюючий кредитор (Заявник) підтримав кандидатуру арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. при вирішенні питання про призначення розпорядника майна Боржника та заявив усне клопотання у цьому засіданні про призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. (ліцензія серії НОМЕР_1).
Положеннями ст. 3? Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що арбітражним керуючим (розпорядником майна) керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу -суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. При цьому, якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 3? Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», арбітражними керуючими не можуть бути призначені особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником -юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом;особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів. До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якщо інше не передбачено цим Законом, розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дослідивши матеріали справи, заяви арбітражних керуючих з доданими до них документами, розглянувши кандидатури арбітражних керуючих для призначення розпорядника майна по даній справі, суд дійшов наступних висновків.
Зважаючи на конкуренцію кандидатур, суд наголошує, що жодна з кандидатур арбітражних керуючих не являється для суду пріоритетною.
Відповідно до п. 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, в ухвалі про призначення розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані. При виборі кандидатури розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого.
Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.
Дослідивши матеріали справи, в тому числі заяву Кредитора про порушення справи про банкрутство, заяву Дяченка С.В. про згоду на призначення його розпорядником майна, заяву арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. та заявлене клопотання Заявника про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Дорошенка Я.В., суд дійшов наступних висновків.
Дослідивши заяву арбітражного керуючого Дяченка С.В. суд дійшов наступних висновків. Арбітражним керуючим Дяченком С.В. подано заяву про призначення розпорядником майна, якою підтверджено його відповідність вимогам ч. 3 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, до якої додано копію ліцензії, що підтверджує правомочність зайняття діяльністю арбітражних керуючих, видану 21 квітня 2010 року. Від арбітражного керуючого на підтвердження його відповідності вимогам ч. 3 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в частині наявності статусу фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності станом на дату подачі заяви та наявності вищої юридичної чи економічної освіти чи володіння спеціальними знаннями суду не надано. Інших доказів, що підтверджують досвіду діяльності Дяченка С.В. у якості арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора, санатора), показників роботи у попередніх справах, кількості справ, у яких бере/брав участь арбітражний керуючий, наявності у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у даній справі Дяченком С.В. суду не надано. Судом береться до уваги те, що відповідно до ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_3 від 21.04.2010 року, виданої Дяченку С.В. на право діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), вказана ліцензія Дяченку С.В. була видана 21.04.2010 року. Суд звертає увагу на те, що від Дяченка С.В. надійшла заява б/№ від 12.08.2011 року про участь у справі про банкротство, в якій він вказує, що згоден на призначення розпорядником майна у справі про банкрутство закритого акціонерного товариства «Калина», в той час як Боржником по справі є приватне акціонерне товариство «Калина». Інших заяв від Дяченка С.В. не надходило.
Досліджуючи кандидатуру арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. суд дійшов наступних висновків. 13.09.2011 року від арбітражного керуючого Дорошенка Ярослава Валерійовича надійшла заява б/№ від 12.09.2011 року про участь у справі про банкрутство (вх. №12497 від 13.09.2011 року), в якій він просить призначити його арбітражним керуючим (розпорядником майна, ліквідатором, керуючим санацією) у справі №Б8/122-11 про банкрутство приватного акціонерного товариства «Калина», ідентифікаційний код юридичної особи: 30814923, який також повідомляє суд про те, що за час провадження діяльності арбітражного керуючого порушень термінів визначених ухвалами господарських судів, і порушень законодавства та ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не допускав; судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого не має; управління боржником раніше не здійснював; не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». До заяви Дорошенка Я.В. додано: копію ліцензії на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) серії НОМЕР_1, видану Державним департаментом з питань банкрутства 13 квітня 2007 року (ліцензія чинна до 12 квітня 2012 року); крім того Дорошенком Я.В. додано Інформацію про запропоновану кандидатуру арбітражного керуючого, в якій Дорошенко Я.В. просить суд, при розгляді кандидатури врахувати те, що перша ліцензія арбітражного керуючого (серії НОМЕР_4, видана 15.04.2004 року) була ним отримана у 2004 році, протягом всієї діяльності, в основному він працював з підприємствами приватного сектору економіки, та призначався як розпорядник майна та ліквідатор, має досвід роботи з підприємствами частка держави в яких становить 25 та більше відсотків, а також на сільськогосподарських підприємствах, призначався також керуючим санацією на державному підприємстві, неодноразово проходив планові перевірки дотримання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) ліцензійних умов провадження господарської діяльності, та жодного разу порушень у нього не було виявлено; на час складання заяви його завантаженість дає змогу виконувати функції арбітражного керуючого, в його розпорядженні є необхідна для повноцінного функціонування матеріально-технічна база, має права категорії «Б»; арбітражний керуючий надав докази наявності у нього відповідного програмного забезпечення у вигляді програмного продукту «Помічник арбітражного керуючого»і системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: Закон; до заяви додано копії двох дипломів про отримання повної вищої освіти: серії НОМЕР_5 (про здобуття кваліфікації економіста) та серії НОМЕР_6 та копію водійського посвідчення. В судових засіданнях у цій справі, ініціюючий кредитор (Заявник) підтримав кандидатуру арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. при вирішенні питання про призначення розпорядника майна Боржника та заявив усне клопотання у цьому засіданні про призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. (ліцензія серії НОМЕР_1).
Судом встановлено, що відповідно до Ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_1, виданої Дорошенку Я.В. на діяльність арбітражних керуючих, - ліцензія видана 13 квітня 2007 року, а згідно копії наданої ліцензії Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції серії НОМЕР_4 Дорошенку Я.В. 09 квітня 2004 року було видано першу ліцензію на діяльність арбітражних керуючих, що свідчить про більший досвід даного арбітражного керуючого; суд бере до уваги те, що арбітражним керуючим надано інформацію у інформаційному листі про наявність у нього досвіду у якості арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора, санатора) в роботі з підприємствами приватного сектору економіки, з підприємствами, де частка держави становить 25 та більше відсотків, на сільськогосподарських підприємствах, досвіду роботи керуючим санацією на державному підприємстві; про проходження ним планових перевірок дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, за результатами проходження яких жодного разу порушень у нього не було виявлено; судом враховується те, що арбітражним керуючим вказано, що на час складання заяви його завантаженість дає змогу виконувати функції арбітражного керуючого, а також те, що арбітражним керуючим надано належні докази наявності у нього відповідної вищої освіти, наявності в його розпорядженні матеріально-технічної бази для виконання обов'язків розпорядника майна, зокрема, програмного продукту «Помічник арбітражного керуючого»і системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: Закон, прав категорії «Б», що підтверджено документально. Дослідивши документи арбітражного керуючого Дорошенка Я.В., суд дійшов висновку про його відповідність встановленим вимогам до кандидатури арбітражного керуючого, - розпорядника майна у справі, і він може бути призначеним розпорядником майна у справі про банкрутство.
Виходячи з наявних матеріалів справи, в тому числі наданих арбітражними керуючими документів на підтвердження своєї відповідності встановленим Законом вимогам, керуючись п. 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, суд дійшов висновку про те, що досвід роботи у якості арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. є істотно більшим за досвід арбітражного керуючого Дорошенка Я.В.; Дорошенком Я.В. надано низку належних доказів наявності у нього відповідної освіти, організаційних, технічних можливостей для належного виконання обов'язків розпорядника майна Боржника; розпорядником майна Дяченком С.В. не надано належних доказів наявності у нього відповідної освіти, не надано жодних доказів на підтвердження наявного у нього досвіду у цій сфері, наявності технічних можливостей для належного виконання обов'язків розпорядника майна у справі, в зв'язку з чим арбітражний керуючий Дорошенко Я.В. має підтверджені вказані вище переваги, що враховуються судом при вирішенні питання про обрання кандидатури для призначення арбітражним керуючим Боржника. При вирішення питання призначення розпорядника майна Боржника одночасно судом береться до уваги те, що в судових засіданнях 13.09.2011 року та 27.09.2011 року представник Кредитора просив суд призначити арбітражного керуючого Дорошенка Ярослава Валерійовича, ліцензія НОМЕР_1, розпорядником майна Боржника та 27 вересня 2011 року заявив клопотання про це.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, виходячи з істотних переваг підтверджених документально у досвіді роботи, кількості завершених проваджень, наявності технічних можливостей належним чином виконувати повноваження розпорядника майна, доцільним є призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Дорошенка Я.В., в зв'язку з чим кандидатура арбітражного керуючого Дяченка С.В. у якості розпорядника майна Боржника відхиляється судом.
Таким чином, на підставі п. 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, аналізу поданих документів арбітражних керуючих, суд дійшов висновку, врахувавши освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах керуючих, у яких беруть участь арбітражні керуючі, наявність організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у цій справі, позицію ініціюючого кредитора, суд дійшов висновку, про доцільність призначення розпорядником боржника арбітражного керуючого Дорошенка Я.В., який має належну освіту, більший досвід практичної роботи, технічні та організаційні можливості виконувати функції розпорядника майна у справі. Причини відхилення інших кандидатур для призначення на посаду розпорядника майна Боржника викладені судом вище, тому числі менший досвід у сфері здійснення діяльності арбітражного керуючого, відсутність доказів наявності належної освіти, жодних відомостей про фактичний досвід арбітражного керуючого, наявність технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна Боржника.
З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які заявлять бажання взяти участь у санації боржника суд керуючись нормою ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство, зобов'язує Заявника, - Кредитора подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника, вказавши в ньому повне найменування Боржника, його ідентифікаційний код, адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна -його прізвище, ім'я і по-батькові, його адресу, засоби зв'язку.
В заяві №138-2/11-13/1296 від 18 серпня 2011 року Кредитор просить включити в реєстр вимог кредиторів сплачену суму державного мита у розмірі 85,00 грн. та 236 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається: стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача. На підставі норм ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито у розмірі 85,00 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок Боржника Кредитору, а 236 грн. витрат Кредитора на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Боржника.
Враховуючи викладене, керуючись вищенаведеними нормами законодавства, а також ст. ст. 1, 3-1, 5, 6, 11, 12, 13, 40, 44, 49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 33, 34, 36, 75, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 року № 2857-VI, ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд -
1. Визнати безспірні грошові вимоги Кредитора - Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»(ідентифікаційний код 30518866, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського буд. 1 / адреса згідно заяви про порушення провадження у справі про банкрутство №138-2/11-13/1296 від 18 серпня 2011 року: 03038, м. Київ-38, вул. Ямська буд. 32) у сумі 581 505,16 грн. (п'ятсот вісімдесят одна тисяча п'ятсот п'ять гривень 16 коп.), який подав заяву про порушення справи про банкрутство;
Визнати грошові вимоги Кредитора - Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»у сумі: 85,00 грн., що складається з державного мита та 236 грн., що складаються з витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
2. Зобов'язати Кредитора -Державне підприємство «Державний резервний насіннєвий фонд України»(ідентифікаційний код 30518866) у десятиденний з дати отримання цієї ухвали за свій рахунок подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України «Голос України»чи Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр»оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника, про що надати суду відповідні докази. Примірник газети після публікації у п'ятиденний строк з моменту публікації подати господарському суду.
Газетне оголошення має містити повне наіменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.
3. Ввести процедуру розпорядження майном боржника та призначити арбітражного керуючого Дорошенка Ярослава Валерійовича (ліцензія Державного департаменту з питань банкротства серії НОМЕР_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, місцезнаходження: АДРЕСА_1) розпорядником майном боржника - приватного акціонерного товариства «Калина», ідентифікаційний код юридичної особи: 30814923, місцезнаходження: 07612, Київська область, Згурівський район, с. Красне.
4. Відмовити в задоволенні п. 3 прохальної частини заяви Кредитора - Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»№138-2/11-13/1296 від 18 серпня 2011 року (вх. №3451 від 23.08.2011 року) про призначення арбітражного керуючого Дяченка С.В. (ліцензія серії НОМЕР_3 від 21.04.2010 року) розпорядником майна закритого акціонерного товариства «Калина».
5. Відмовити в задоволенні заяви б/№ від 12 серпня 2011 року арбітражного керуючого Дяченка С.В. (ліцензія серії НОМЕР_3 від 21.04.2010 року) про участь у справі про банкрутство закритого акціонерного товариства «Калина».
6. Розпоряднику майна та посадовим особам боржника (керівнику) розглянути заяви кредиторів про грошові вимоги, а розпоряднику майна повідомити їх (кредиторів) про дату попереднього засідання суду; до 02.12.2011 року подати до суду попередній реєстр грошових вимог кредиторів; прийняти заходи щодо виконання розпорядником майна передбачених Законом його обов'язків; провести аналіз фінансового стану Боржника, разом з керівником Боржника з'ясувати позицію власника майна Боржника щодо його участі у відновленні платоспроможності боржника; розпоряднику майна: надати господарському суду звіт про свою діяльність, відомості про господарське, фінансово-економічне становище боржника з урахуванням особливостей, передбачених ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також документи що їх підтверджують; повідомити письмово господарський суд про наслідки розгляду Боржником конкурсних вимог кредиторів, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство з зазначенням, які з них визнані боржником повністю чи частково, які з них відхилені з обгрунтуванням підстав їх відхилення, які з вимог забезпечені заставою, надати інші дані щодо розгляду заяв кредиторів.
7. До 20.12.2011 року провести перші загальні збори кредиторів, обрати комітет кредиторів та до 24.12.2011 року подати клопотання щодо подальших процедур у справі;
8. Призначити справу до розгляду в попередньому засіданні на 13.12.2011 року на 09 год. 20 хв. в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, каб. 201).
9. Призначити на 14.02.2011 року на 09 год. 30 хв. засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство.
10. Визнати обов'язковою участь в засіданні представників кредиторів, в тому числі тих, щодо вимог яких боржником будуть заявлені заперечення, а також боржника та розпорядника майна.
11. Попередити сторони про матеріальну відповідальність за неявку в судове засідання та невиконання вимог суду. Зокрема, попередити учасників провадження про те, що відповідно до п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
12. Ухвалу надіслати: Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції (07600, смт Згурівка, вул. Українська, 13), Управлінню з питань банкрутства у м. Києві та Київській області (03680, Київ, вул. П. Любченка 15), державному реєстратору Згурівської районної державної адміністрації Київської області (07600, Київська область, смт Згурівка, вул. Українська, буд.19), державному нотаріусу Згурівської міської державної нотаріальної контори (07600 смт Згурівка, вул. Українська, 10);
13. Копію ухвали надіслати: Кредитору (на дві адреси: 03038, м. Київ-38, вул. Ямська буд. 32; 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1); Боржнику (30814923, місцезнаходження: 07612, Київська область, Згурівський район, с. Красне), розпоряднику майна Боржника арбітражному керуючому Дорошенку Ярославу Валерійовичу (ліцензія Державного департаменту з питань банкротства серії НОМЕР_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, місцезнаходження: АДРЕСА_1), Згурівському відділенню Яготинського МДПІ (07600, смт Згурівка, вул. Українська, 19); Управлінню пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області (07600, смт Згурівка, вул. Українська, 19); територіальному управлінню Комісії з цінних паперів та фондового ринку в місті Києві та Київській області (вул. Антоновича (Горького), 51, м. Київ, 03680).
Суддя А.В. Лопатін