01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" вересня 2011 р. Справа № 25/085-11
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Житомир
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Віка-21” ЛТД, м. Ірпінь, Київська область
про стягнення 2 244,04 грн.
за участю представників:
від позивача: -не з'явився;
від відповідача: - не з'явився;
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Віка-21” ЛТД (далі -Відповідач) про стягнення 2 244,04 грн., з яких 1 742,52 грн. основного боргу, 178,11 грн. пені, 43,95 грн. інфляційних втрат та 239,46 - 24 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини не явки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Враховуючи, що неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір поставки товару від 01.06.2010р. (далі -договір), відповідно до умов якого, продавець -позивач продає, а покупець -відповідач купує товари продовольчої групи (п. 1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору встановлено, що ціна на товар встановлюється за домовленістю в гривнях.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що продавець готовий поставити покупцеві товар по даному договорі протягом трьох робочих днів після оформлення замовлення на товар.
Згідно п. 3.2 договору передбачено, що датою поставки вважається дата отримання товару покупцем.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що продавець надає покупцеві товарний кредит на 21 день, включаючи день поставки.
Оплата за поставлений товар повинна проводитися в гривнях у розмірі вартості партії товару, зазначеної у накладній на одержуваний покупцем товар, на рахунок продавця в м. Житомир зафіксований в договорі (п. 4.2 договору).
На виконання умов договору, позивач по видаткових накладних: № 0000010727 від 08.09.2010р. на суму 183,24 грн., № 0000011565 від 28.09.2010р. на суму 348,77 грн., № 0000013074 від 03.11.2010р. на суму 633,14 грн. та № 0000013389 від 10.11.2010р. на суму 577,37 грн. поставив відповідачу товар -мінеральну воду, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 742,52 грн.
В порушення своїх зобов'язань відповідач за поставлений товар по вищезазначених накладних не розрахувався повністю, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 1 742,52 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду.
На час прийняття рішення у справі, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар виконав повністю, сплативши заявлену до стягнення суму основного боргу в розмірі 1 742,52 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1786 від 19.07.2011р. на суму 183,24 грн., № 1787 від 19.07.2011р. на суму 348,77 грн., № 1788 від 19.07.2011р. на суму 633,14 грн., № 1801 від 21.07.2011р. на суму 377,37 грн. та № 1806 від 22.07.2011р. на суму 200,00 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.
Оскільки відповідачем сплачена сума основного боргу в розмірі 1 742,52 грн. то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в зазначеній частині припинити.
Оскільки відповідачем було порушено строки виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар позивач посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України та пункт 10.2 договору, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з 12.12.2010р. по 09.07.2011р. в розмірі 43,95 грн. і 24% річних з простроченої суми за період з 12.12.2010р. по 09.07.2011р. в розмірі 239,46 грн.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 24% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Крім того, позивач на підставі п. 10.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 12.12.2010р. по 12.06.2011р. складає 178,11 грн.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” вiд 22.11.1996р. № 543/96-ВР визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 43,95 грн. інфляційних втрат, 239,46 грн. 24% річних та 178,11 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 1 742,52 грн.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Віка-21” ЛТД (08200, Київської область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 44-А, код ЄДРПОУ 20613118) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (10000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_5) 43 (сорок три) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 46 коп. - 24 % річних, 178 (сто сімдесят вісім) грн. 11 коп. пені, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.О. Саванчук
Повне рішення складено 13.09.2011.