01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"27" вересня 2011 р. Справа № 8/130-11
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства «Макарівське лісове господарство», ідентифікаційний код: 00992160, місцезнаходження: 08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт Макарів, вул. Леніна, 17/1,
до відповідача: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 01.12.2010 року;
від відповідача: не з'явився, -
державне підприємство «Макарівське лісове господарство»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, (далі за текстом: Договір) за поставлений товар у сумі 51247,29 грн. (п'ятдесят одна тисяча двісті сорок сім гривень 29 коп.) та судових витрат.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість зі сплати основного боргу у сумі 51247,29 грн. (п'ятдесят одна тисяча двісті сорок сім гривень 29 коп.).
Відповідно до ухвали від 09.09.2011 року порушено провадження у справі №8/130-11 та призначено її розгляд на 27.09.2011 року.
27.09.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 09.09.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимог ухвали суду від 09.09.2011 року не виконав. У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 27.09.2011 року.
Згідно з роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289, особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача та дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -
відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Крім того, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У період з 01.10.2010 року по 30.11.2010 року між Позивачем і Відповідачем з дотриманням вимог ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 205, 655, 712 Цивільного кодексу України був укладений договір поставки (далі по тексту: Договір) у спрощений спосіб шляхом обміну товарно-транспортними накладними серії АСД від 01.10.2010 року за №89652, від 01.10.2010 року за №93696, від 01.10.2010 року за № 93698, від 08.10.2010 року за №93684, від 11.10.2010 року за №93682, від 12.10.2010 року за №93679, від 13.10.2010 року за №936678, від 15.10.2010 року за №93722, від 16.10.2010 року за №93824, від 19.10.2010 року за №93779, від 19.10.2010 року за №93790, від 19.10.2010 року за №89665, від 22.10.2010 року за №94697, від 26.10.2010 року за №94695, від 05.11.2010 року за №94732 та серії 02 ААТ від 30.11.2010 року за №075418, виданими Позивачем Відповідачу.
За умовами даного Договору, Позивач зобов'язувався поставити Відповідачу товар, а Відповідач зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Цей же Кодекс в ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У період з 01.10.2010 року по 30.11.2010 року Позивач передав Відповідачу на виконання умов вищезазначеного Договору товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних серії АСД від 01.10.2010 року за №89652, від 01.10.2010 року за №93696, від 01.10.2010 року за № 93698, від 08.10.2010 року за №93684, від 11.10.2010 року за №93682, від 12.10.2010 року за №93679, від 13.10.2010 року за №936678, від 15.10.2010 року за №93722, від 16.10.2010 року за №93824, від 19.10.2010 року за №93779, від 19.10.2010 року за №93790, від 19.10.2010 року за №89665, від 22.10.2010 року за №94697, від 26.10.2010 року за №94695, від 05.11.2010 року за №94732 та серії 02 ААТ від 30.11.2010 року за №075418, відомостями 3.1 до аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовникам (рах 361) Позивача, за який Відповідач в порушення вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України розрахувався з Позивачем частково, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у сумі 51247,29 грн. (п'ятдесят одна тисяча двісті сорок сім гривень 29 коп.).
З огляду на те, що Відповідачем не було виконано зобов'язання щодо погашення заборгованості, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст.222 Господарського кодексу України та ст.6 Господарського процесуального кодексу України, направлено 12.05.2011 року претензію від 12.05.2011 року за № 1, яка отримана Відповідачем 19.05.2011 року та на яку Відповідач не відреагував, відповіді не надав та заборгованість за Договором поставки не погасив, внаслідок чого станом на 07.09.2011 року за Відповідачем рахується заборгованість в сумі 51247,29 грн. (п'ятдесят одна тисяча двісті сорок сім гривень 29 коп.).
Станом на 27.09.2011 року заборгованість у сумі 51247,29 грн. (п'ятдесят одна тисяча двісті сорок сім гривень 29 коп.) Відповідачем не погашена.
Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати товару у сумі 51247,29 грн. (п'ятдесят одна тисяча двісті сорок сім гривень 29 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії товарно-транспортних накладних серії АСД від 01.10.2010 року за №89652, від 01.10.2010 року за №93696, від 01.10.2010 року за № 93698, від 08.10.2010 року за №93684, від 11.10.2010 року за №93682, від 12.10.2010 року за №93679, від 13.10.2010 року за №936678, від 15.10.2010 року за №93722, від 16.10.2010 року за №93824, від 19.10.2010 року за №93779, від 19.10.2010 року за №93790, від 19.10.2010 року за №89665, від 22.10.2010 року за №94697, від 26.10.2010 року за №94695, від 05.11.2010 року за №94732 та серії 02 ААТ від 30.11.2010 року за №075418, відомостей 3.1 до аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовникам (рах 361) Позивача, претензії від 12.05.2011 року за № 1, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язання, взятого ним, відповідно до Договору поставки, укладеного у спрощений спосіб.
У судовому засіданні надані Позивачем докази щодо наявності заборгованості у Відповідача за Договором поставки у сумі 51247,29 грн. (п'ятдесят одна тисяча двісті сорок сім гривень 29 коп.) спростовані не були та по суду не заперечувались.
На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем у сумі 51247,29 грн. (п'ятдесят одна тисяча двісті сорок сім гривень 29 коп.).
Враховуючи вищевказані письмові докази у справі, які надавались Позивачем суду, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача та останні Відповідачем не спростовані, то позов у сумі 51247,29 грн. (п'ятдесят одна тисяча двісті сорок сім гривень 29 коп.) основного боргу за Договором поставки визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 512,47 грн. (п'ятсот дванадцять гривень 47 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
Згідно із ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 512,47 грн. (п'ятсот дванадцять гривень 47 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у зв'язку з чим та з врахуванням того, що спір виник з вини Відповідача, зазначені суми цих господарських витрат являються обґрунтованими та покладаються на Відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1 на користь державного підприємства «Макарівське лісове господарство», ідентифікаційний код: 00992160, місцезнаходження: 08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт Макарів, вул. Леніна, 17/1, основний борг за Договором поставки, який укладений у період з 01.10.2010 року по 30.11.2010 року у спрощений спосіб, у сумі 51247,29 грн. (п'ятдесят одна тисяча двісті сорок сім гривень 29 коп.), державне мито у сумі 512,47 грн. (п'ятсот дванадцять гривень 47 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Рішення підписано 27.09.2011 року