01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26
"31" серпня 2011 р. Справа № 31/175-14/094-11
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_1. (довіреність б/н від 21.01.2011 р.);
від відповідача: ОСОБА_2. (довіреність № 52 від 10.05.2011 р.);
від третьої особи: ОСОБА_3. (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Барським РВ УМВС України в Вінницькій області від 13.11.1997 р.);
розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства „Просто-Страхування”, м. Київ
до Закритого акціонерного товариства „Птахофабрика Київська”, с. Пухівка, Броварський район
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3, м. Київ
про стягнення 91 000, 00 грн.
ПРАТ „Просто-Страхування” звернулось в господарський суд м. Києва із позовом до ЗАТ „Птахофабрика Київська” про стягнення 91 000, 00 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем наступним.
01.10.2007 р. AT „ПРОСТО-страхування” та ОСОБА_4. уклали договір страхування № АТК 137660 майнових інтересів власника автомобіля „Hyundai SONATA”, реєстраційний номер НОМЕР_2.
27.02.2008 р. на 23 км ПСО м. Києва Броварського району відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль „МАЗ -5337”, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ЗАТ „Птахофабрика Київська”, та яким керував ОСОБА_3., та застрахований автомобіль „Hyundai SONATA”, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5.
Відповідно до Довідки Відділу ДАІ з обслуговування Броварського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_3., а матеріали адміністративної справи направлені до Броварського міськрайонного суду Київської області. У зв'язку з цим AT „ПРОСТО-страхування” звернулося до Броварського міськрайонного суду Київської області з запитом про надання належним чином завіреної копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності винної у даній дорожньо-транспортній пригоді особи. Однак, відповідно до листа Броварського міськрайонного суду Київської області матеріали даної адміністративної справи були направлені на дооформления.
У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно до Звіту № 206/3691 товарознавчого дослідження від 11.04.2008 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Hyundai SONATA”, реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 84 916, 48 гривень, а вартість відновлювального ремонту - 100 173, 91 грн.
31.03.2008 р. співробітниками AT „ПРОСТО-страхування” було складено розрахунок страхового відшкодування № 3691, що належить до виплати страхувальнику.
Згідно з даним розрахунком страхове відшкодування складає 91 000, 00 гривень. Збиток розраховано згідно з Правилами, договором № АТК 137660 страхування транспортних засобів від 01.11.2007 р.
Зазначена вище подія була визнана страховою, про що 31.03.2008 р. було складено страховий акт.
Відповідно до платіжного доручення № 7798 від 22.04.2008 р. AT „ПРОСТО-страхування” виплатило страхувальнику страхове відшкодування за ремонт автомобіля „Hyundai SONATA”, реєстраційний номер НОМЕР_2, в розмірі 91 000, 00 грн.
Таким чином, фактичні витрати страхової компанії, пов'язані з цим страховим випадком складають 91 000, 00 гривень.
Оскільки, ОСОБА_3., під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з ЗАТ „Птахофабрика Київська” та виконував свої трудові, службові обов'язки, то позивач вважає, що в даному випадку необхідно застосувати вимоги ст. 1172 ЦК України, а саме: - юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, якою і є ЗАТ „Птахофабрика Київська”.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.04.2011 р. порушено провадження у справі № 31/175 за позовом ПРАТ „Просто-Страхування” до ЗАТ „Птахофабрика Київська” про стягнення 91 000, 00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.05.2011 р. справу № 31/175 передано за підсудністю до господарського суду Київської області, оскільки місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: 07413, вул. Радгоспна, с. Пухівка, Броварський район, Київська область.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2011 р. прийнято до провадження справу № 31/175 за позовом ПРАТ „Просто-Страхування” до ЗАТ „Птахофабрика Київська” про стягнення 91 000, 00 грн. та присвоєно їй № 31/175-14/094-11 і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 22.06.2011 р.
22.06.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача надав відзив б/н від 22.06.2011 р. на позовну заяву, у якому він просить суд залишити позов про відшкодування шкоди без розгляду.
22.06.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 07.07.2011 р.
07.07.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 17.08.2011 р. Також даною ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - фізичну особу ОСОБА_3.
22.07.2011 р. до канцелярії суду на відповідний запит суду від Деснянського районного суду м. Києва надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення № 3-58868/08 відносно ОСОБА_3, копії яких долучені до матеріалів справи.
17.08.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 31.08.2011 р.
31.08.2011 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 31.08.2011 р., що долучені до матеріалів справи.
31.08.2011 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 31.08.2011 р. про залучення третьої особи до участі у справі № 31/175-14/094-11, у якому він просить суд залучити до участі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, фізичних осіб - ОСОБА_6 та ОСОБА_5.
31.08.2011 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача про залучення до участі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, фізичних осіб - ОСОБА_6 та ОСОБА_5., судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки суд вважає, що рішення з даного спору не може вплинути на їх права або обов'язки.
Також, у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа у судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору та просила суд відмовити в задоволенні позову повністю.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
27.02.2008 р. о 20 годині 20 хвилині на 23 кілометрі автодороги Київ -Чернігів відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі -дтп) за участю транспортного засобу - автомобіля „МАЗ 5337”, реєстраційний номер НОМЕР_3, що належав ВАТ „Птахофабрика Київська” і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_3, та транспортного засобу - автомобіля „Хьюндай Соната”, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав фізичній особі ОСОБА_4. і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_5.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп право власності фізичної особи ОСОБА_4. на транспортний засіб - автомобіль „Хьюндай Соната”, реєстраційний номер НОМЕР_2, та право керування фізичної особи ОСОБА_5. вказаним автомобілем підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, а право власності ЗАТ „Птахофабрика Київська” на транспортний засіб - автомобіль „МАЗ 5337”, реєстраційний номер НОМЕР_3, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5. На момент скоєння дтп транспортний засіб - автомобіль „МАЗ 5337”, реєстраційний номер НОМЕР_3, був під керуванням фізичної особи ОСОБА_3, що працював у ЗАТ „Птахофабрика Київська” на посаді водія, під час виконання ним трудових обов'язків, що підтверджується наказом (розпорядження) про прийом на роботу № 146-КП від 17.12.2007 р. ЗАТ „Птахофабрика Київська”, наказом № 43-КЗ від 17.03.2008 р. „Про переведення” ЗАТ „Птахофабрика Київська”.
Внаслідок скоєння вищевказаної дтп працівниками ВДАІ Броварського району Київської області відносно фізичної особи ОСОБА_3 було складено протокол серії АМ № 0064784 від 05.03.2008 р. про адміністративне правопорушення, яким встановлено, що ОСОБА_3. при скоєнні дтп порушив п. 10.3. Правил дорожнього руху, та інші матеріали, що в подальшому були направлені до суду.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 18.11.2008 р. у справі № 3-58868 2008 рік відносно фізичної особи ОСОБА_3 провадження у справі закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Пунктом 4 Роз'яснення № 02-5/215 від 01.04.1994 Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” передбачено, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Отже, за наявності постанови Деснянського районного суду м. Києва від 18.11.2008 р. у справі № 3-58868 2008 рік відносно фізичної особи ОСОБА_3 про закриття провадження у справі, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, наявність або відсутність вини фізичної особи ОСОБА_3 у скоєнні вищевказаної дтп повинні встановлюватись судом у межах розгляду спору про відшкодування шкоди.
Відповідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 1 ст. 254 цього ж кодексу про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
У процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що вищевказані обставини та обставини дтп і наявність вини фізичної особи ОСОБА_3 у скоєнні вищевказаної дтп та у завданні майнової шкоди фізичній особі ОСОБА_4. внаслідок скоєння дтп підтверджуються протоколом серії АМ № 0064784 від 05.03.2008 р. про адміністративне правопорушення, складеним працівниками ВДАІ Броварського району Київської області відносно фізичної особи ОСОБА_3; постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.03.2008 р. Броварського районного ВДАІ УДАІ ГУ МВС України в Київській області; протоколом огляду місця події від 27.02.2008 р., складеним слідчим СВ Броварського РВ ГУ МВС України в Київській області; поясненнями фізичних осіб ОСОБА_5. та ОСОБА_3
У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп майнові інтереси фізичної особи ОСОБА_4., пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом -автомобілем „Хьюндай Соната”, реєстраційний номер НОМЕР_2, були застраховані згідно договору № 137660 добровільного страхування транспортних засобів від 01.11.2007 р., укладеного між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_4. та ЗАТ „Просто-Страхування” (Приватне акціонерне товариство „Просто-Страхування”).
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля „Хьюндай Соната”, реєстраційний номер НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 27.02.2008 р. з вини водія фізичної особи ОСОБА_3, склала 100 173, 91 грн., що підтверджується звітом № 206/3691 товарознавчого дослідження транспортного засобу від 11.04.2008 р., проведеним і складеним фізичною особою -підприємцем, суб'єктом оціночної діяльності Дроновим Д. С.
Відповідно до умов договору страхування, на підставі повідомлення про настання випадку від 29.02.2008 р., заяви про виплату страхового відшкодування від 27.02.2008 р., страхового акту від 31.03.2008 р., розрахунку стахового відшкодування від 31.03.2008 р., розпорядження № 005847 від 17.04.2008 р., 17.04.2008 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування фізичній особі ОСОБА_4. у розмірі 91 000, 00 грн. (розмір франшизи згідно п. 9.1. договору -0, 00 %), що підтверджується платіжним дорученням № 7798 від 17.04.2008 р. на суму 91 000, 00 грн., наявним у матеріалах справи.
У процесі розгляду справи відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували страхування ним на момент скоєння дтп своєї цивільно-правової відповідальності як власника транспортного засобу -автомобіля „МАЗ 5337”, реєстраційний номер НОМЕР_3, та цивільно-правової відповідальності фізичної особи ОСОБА_3, що керував вказаним транспортним засобом, що також підтверджується листом б/н від 06.07.2011 р. ЗАТ „Птахофабрика Київська”.
Регулювання відносин страхування здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України „Про страхування” та іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором страхування, правилами страхування, затвердженими страховою компанією.
Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 990 цього ж кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Статтею 993 цього ж кодексу закріплено положення, згідно з яким до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні вищевказані норми Цивільного кодексу України закріплені у ст. ст. 16, 25, 27 Закону України „Про страхування”.
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 ст. 1172 цього ж кодексу передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” передбачено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Пунктом 6 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” передбачено, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Положеннями пунктів 2, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т. п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.
Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної небезпеки і які самі не є потерпілими внаслідок шкоди, заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду на підставі ст. 440 ЦК.
Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Положеннями Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” передбачено, що відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела. У випадку протиправного вибуття джерела підвищеної небезпеки, що повинен довести його володілець, останній, як правило, не несе відповідальності за заподіяну шкоду.
З урахуванням того, що, як було зазначено вище, шкоду транспортному засобу - автомобілю „Хьюндай Соната”, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав фізичній особі ОСОБА_4., було завдано з вини працівника ЗАТ „Птахофабрика Київська” -водія ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що у зв'язку із виплатою фізичній особі ОСОБА_4. страхового відшкодування у розмірі 91 000, 00 грн. відповідно до умов договору страхування, до позивача перейшло право вимоги виплаченого фізичній особі ОСОБА_4. страхового відшкодування у розмірі 91 000, 00 грн. до ЗАТ „Птахофабрика Київська”, що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду так, як транспортний засіб - автомобіль „МАЗ 5337”, реєстраційний номер НОМЕР_3, був і є його власністю, і дтп сталася з вини його працівника - водія ОСОБА_3 під час виконання останнім своїх трудових обов'язків.
Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування - збитків у розмірі 91 000, 00 грн. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Птахофабрика Київська” (ідентифікаційний код 05513187) на користь Приватного акціонерного товариства „Просто-Страхування” (ідентифікаційний код 24745673) 91 000 (дев'яносто одна тисяча) грн. 00 (нуль) коп. збитків та судові витрати 910 (дев'ятсот десять) грн. 00 (нуль) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
08 жовтня 2011 р.