01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"20" вересня 2011 р. Справа № 12/135-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»
до приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченківське»
про стягнення заборгованості у розмірі 11 307,01 грн. в порядку регресу
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. -представник (довіреність №50-ЗОВ від 23.03.2011 року);
від відповідача: ОСОБА_2. -представник (довіреність від 30.05.2011 року),
25 липня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»(далі -позивач) до приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченківське»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 11 307,01 грн. в порядку регресу.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що 19 липня 2008 року в с. Гореничі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «КАМАЗ», державний номер НОМЕР_1 (далі - КАМАЗ), під керуванням ОСОБА_3., та автомобіля марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_2 (далі - Деу Ланос), під керуванням ОСОБА_4., внаслідок якої автомобілю марки Деу Ланос були задані пошкодження.
11 липня 2008 року між приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега»(далі -страховик) та ОСОБА_5 (далі -страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №010-07-0522-20 (далі -договір), згідно з умовами якого страховик (далі -позивач) зобов'язувався у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування, а страхувальник зобов'язувався вчасно та в повному обсязі вносити страхові та інші платежі, передбачені договором.
08 жовтня 2008 року позивач виплатив страхове відшкодування та 18 травня 2010 року звернувся до відповідача з регресною вимогою.
Відповідач сплатив борг перед позивачем частково, а саме в сумі 4 000,00 грн.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 11 307,01 грн. в порядку регресу.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2011 року, справу призначено до розгляду 11.08.2011 року.
11 серпня 2011 року представник позивача направив на адресу суду клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача в межах заявленого позову, у задоволенні якого судом було відмовлено, у зв'язку з тим, що позивач не надав достатнього документального підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
11 серпня 2011 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 20.09.2011 року.
20 вересня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, вважав, що сплив строк позовної давності, просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:
19 липня 2008 року в с. Гореничі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «КАМАЗ», державний номер НОМЕР_1 (далі -КАМАЗ), під керуванням ОСОБА_3., та автомобіля марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_2 (далі -Деу Ланос), під керуванням ОСОБА_4., внаслідок якої автомобілю марки Деу Ланос були завдані пошкодження.
11 липня 2008 року між приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега»(далі -страховик) та ОСОБА_5 (далі -страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №010-07-0522-20 (далі -договір), згідно з умовами якого страховик (далі -позивач) зобов'язувався у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування, а страхувальник зобов'язувався вчасно та в повному обсязі вносити страхові та інші платежі передбачені договором.
П. 3.5 договору передбачено, що особою, яка має право керувати застрахованим транспортним засобом, є ОСОБА_4.
Відповідно до ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3.1.2 договору, дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.07.2008 винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_3., працівника приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченківське».
21 липня 2008 року страхувальник звернулась до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
08 жовтня 2008 року позивач, за згодою страхувальника, виплатив страхове відшкодування у розмірі 15 370,01 грн. приватному підприємству «Лейва Айявірі», що підтверджується платіжним дорученням №4315.
18 травня 2010 року позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою №2205.
03 червня 2010 року відповідач направив позивачу лист №50, у якому визнав регресну вимогу №2205 від 18.05.2010 року та зобов'язувався оплатити борг у розмірі 15 370,01 грн., просив розстрочити оплату боргу частинами, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем на підприємстві.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Ст. 27 Закону України «Про страхування»закріплено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завданий збиток.
Згідно зі ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.
Ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України закріплено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Ст. 599 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач сплатив борг перед позивачем частково, а саме у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №267 від 14.06.2010 року, №396 від 18.08.2010 року, №471 від 29.09.2010 року, №262 від 20.05.2011 року.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Так, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 000,00 грн. боргу підлягає припиненню, оскільки відповідач сплатив їх на користь позивача, що підтверджується платіжним дорученням №417 від 29.09.2010 року.
20 вересня 2011 року в судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву, вважав, що строк позовної давності сплив, просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Ч. 3 цієї статті передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Так, доводи представника відповідача спростовуються тим, що перебіг позовної давності перервався 03 червня 2010 року направленням відповідачем листа №50, у якому він визнав регресну вимогу позивача №2205 від 18.05.2010 року. Крім цього, частково сплатив заборгованість, а саме в сумі 5 000,00 грн., що також свідчить про визнання відповідачем боргу перед позивачем.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ст. 228, ст. 355 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 1172, ст. 599, ст. 256, ст. 257, ч. 1 ст. 261, ч. ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, ст. 27, ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 000,00 грн. боргу припинити.
Позов приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»до приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченківське»про стягнення заборгованості в порядку регресу задовольнити повністю.
Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченківське»(Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі, вул. Леніна, 205, код 30796166) на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»(м. Київ, вул. Обсерваторна, 17-А, код 21626809) борг у розмірі 10 307,01 грн. (десять тисяч триста сім грн. 01 коп.); 103,07 грн. (сто три грн. 07 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.Ю. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 26.09.2011 року.