Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Дяченко С.П.
25 серпня 2011 року справа №2а-15303/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді
суддів , Шишова О.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року по адміністративній справі № 2а-15303/10/0570 за позовом Комунальне підприємство «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про скасування рішення №44 від 17 лютого 2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін
В червні 2010 року комунальне підприємство «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» звернулось до суду з зазначеним позовом.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.06.2011 року позов було задоволено частково.
Скасовано рішення № 44 від 17.02.2010 року Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині вилучення у позивача в дохід бюджету безпідставно отриманої виручки за завищення нарахування плати за послуги вивозу ТБО за рахунок неправильного вживання правил округлення кінцевої плати в 2009 р. в сумі 2501 грн. та штрафу у розмірі -7 504,47 грн., вживання тарифів, затверджених для упорядкованого житла, для будинків визначених Донецької міської ради, як частково упорядковані будинки, що призвело до завищення нарахування плати в період з лютого 2009 по лютий 2010 року в сумі 55531,32 грн. та штрафу у розмірі - 166593,96 грн., вивезення змету та великогабаритного сміття разом в сумі - 202553,29 грн., та штрафу у розмірі - 606659,87 грн.
У задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог , відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, незважаючи на те, що належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до статті 192 Господарського кодексу України, політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворення визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.
Статтею 6 Закону України "Про ціни та ціноутворення" встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що Кабінет Міністрів України: визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Згідно з ч. 2 і ч. 3 статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.; державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.
Повноваження та компетенція відповідача визначена постановою Кабінету Міністрів України від 13.12. 2000 року № 1819, якою затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами.
Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому; Держцінінспекція має серед інших право: проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.
З огляду на наведене, відповідач - Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області, є суб'єктом владних повноважень, який у даних правовідносинах здійснює повноваження з контролю за цінами, наданими їй вищенаведеними нормативно-правовими актами, та має право звернення до суду з позовами про стягнення з підприємств, установ та організацій сум економічних санкцій у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.
Позивач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» зареєстрована як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.02.2008 року.
Задовольняючи позовні вимоги частково , суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи , правильно застосував норми матеріального та процесуального права , виходячи з наступного:
Відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», постанови Кабінету Міністрів України від 13.12. 2000 року №1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами» та пункту 4.1.3 Плану роботи на І квартал 2010 року та колективного звернення громадян від 18.01. 2010 року №14/6 та 14/7 , відповідачем у період з 25 .01.2010 року по 11.02. 2010 року була проведена планова перевірка Комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» з питання дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
За результатами перевірки складено акт від 11.02.2010 року № 50, яким встановлено порушення державної дисципліни цін при застосуванні тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, а також вивозу побутових відходів, чим були порушені вимоги п.2.3 ст. 22 Закону України » Про житлово-комунальні послуги»; постанови КМУ від 26.08. 1996 року №1002 та листа Мінекономіки України від 23.09.1996 року №27-22/87; постанови КМУ від 20.05.2009 року №529; наказу Міністерства будівництва і архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.01.2006 року №7; додатку №1, п. 1.1 додатку №2, п.2 додатку №3, додатку №5 рішення Донецької міської ради від 10.11. 2006р. №6/27; рішення Донецької міської ради від 20.05.2008 року №19/12.
17.02.2010 року за наслідками перевірки відповідачем винесено рішення № 44 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін до КП «Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька» за завищення вартості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за рахунок не здійснення за період з лютого 2009 по лютий 2010 року перерахунків за фактично не надані або надані не в повному обсязі послуги з прибирання сходових клітин та прибудинкової території в жовтні 2009 року ;обслуговування та ремонту ліфтів, а також витрат по електроенергії ліфтів в січні, лютому та липні 2009 року;вивезення змету та великогабаритного сміття у 2009 року;завищення нарахування плати за послуги з вивезення ТПВ за рахунок невірного застосування правил заокруглення кінцевої плати за 2009 року ;застосування тарифів, затверджених для упорядкованого житла, до будинків, визначених рішенням Донецької міської ради, як частково упорядковане житло, що призвело до завищення нарахування плати у період з лютого 2009 по лютий 2010 року ; відповідно до вимог п. 15 ст. 2 розділу І Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008року №835- VI вилучити у комунального підприємства в доход держави безпідставно отриману суму виручки в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 276954,93 грн., а також штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки 553909,86 грн. Загальна сума економічних санкцій складає 830 864,79 грн.
Таким чином , предметом даного спору є правомірність прийняття спірного рішення від 17.02.2010 року № 44 про застосування до позивача економічних санкцій в сумі 830 864,79 грн. грн. за порушення державної дисципліни цін.
Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачені власні повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, до яких належить встановлення в порядку і межа: визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади і погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до повноважень орган місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг відноситься, у тому числі, встановлені цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до Закону.
Як видно з матеріалів справи , рішенням Донецької міської ради від 20.05.2008 року № 19/12 "Про затвердження норм накопичення твердих побутових відходів для об'єктів житлової забудови, громадського, адміністративного та культурно побутового призначення м. Донецька" затверджені наступні норми накопичення твердих побутових відходів (далі - ТПВ): для упорядкованого житла - 1,55 м.куб. на рік на 1 особу; для неупорядкованого житла -2,38 м.куб. на рік на 1 особу. Цим Рішенням також затверджена норма накопичення великогабаритних відходів у розмірі 10 % від тимчасових норм накопичення ТПВ. Таким чином, норма утворення відходів з урахуванням великогабаритних відходів складає для упорядкованого житла - 1,705 м.куб., для неупорядкованого житла - 2,618 м.куб.
Відповідно до вищевказаного рішення № 19/12 норма накопичення великогабаритних відходів на 1 людину на рік становить для неупорядкованого житла 0,155 м.куб. для впорядкованого житла 0,238 м.куб.Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначається без урахування витрат з вивезення ТПВ.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.01.2006 року № 7 "Про затвердження норм утворення твердих побутових відходів для населених пунктів України" затверджені відповідні норми утворення ТПВ у населених пунктах України. Пунктом 4.8 норм визначено: норми утворення твердих побутових відходів для житлових будинків включають обсяги утворення змету та відходів з площі зеленого насадження на прибудинковій території.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" послуга з вивезення побутових відходів може бути визначена згідно з рішенням органу місцевого самоврядування як окрема комунальна послуга.
У такому разі тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначається без урахування витрат з вивезення побутових відходів.
Колегія суддів вважає неправомірним висновок відповідача про завищення позивачем вартості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за рахунок нездійснення в період з грудня 2009 року по листопад 2010 року за фактично не надані або надані послуги не в повному обсязі послуги з вивезення змету та великогабаритного сміття за період з грудня 2009 року по листопад 2010 року, з наступних підстав.
Рішенням Донецької міської ради № 6/27 від 10.11.2006 року "Про затвердження тарифів на послуги за змістом будинків, споруд і прибудинкової території"" був затверджений "Перелік що становить тарифи (структури) на послуги за змістом будинків і споруд, і прибудинкової території"', в якому є стаття витрат № 17 - "Інші витрати". Жодного розшифрування, що пояснює структуру (складові) цієї статті витрат Донецька міська рада не затверджувала.
УЖГ Донецької міської ради, листом № 05/1-1287 від 11.12.2008 року надало розшифрування статті витрат п. № 17 -"Інші витрати", де однією із складових є - вивезення змету (листя) з прибудинкової території. Так, у пункті 4 рішення № 19/12 від 20.05.2008 року зазначено, що опале листя не входить в норму накопичення ТПВ. З цього випливає, що в послуги за утримання будинків і прибудинкових територій в розділ "Інші витрати" включено вивезення опалого листя, а не змету та великогабаритних відходів.
Відповідно до рішення Донецької міської ради № 18/15 від 09.02.2005 року "Про затвердження Правил благоустрою, санітарного змісту територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Донецьку" муніципальні відходи - це тверді побутові відходи, великогабаритне сміття, будівельне сміття, змети з доріг і дворових територій, листя і так далі.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що КП " Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька" не робить подвійного нарахування на вивезення змету, оскільки в норми накопичення ТПВ входить вивезення змету, а в квартплату - опале листя.
Отже,позивач застосовує тарифи, з урахуванням вимог рішень Донецької міської ради і роз'яснень до них, виданих Управлінням житлового господарства Донецької міської ради в межах своїх повноважень.
Натомість , відповідач у відповідності до вимог ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність застосування економічних санкцій в частині вилучення у позивача в дохід бюджету безпідставно отриманої виручки за завищення нарахування плати за послуги вивозу ТБО за рахунок неправильного вживання правил округлення кінцевої плати в 2009 р. в сумі 2501 грн. та штрафу у розмірі -7 504,47 грн., вживання тарифів, затверджених для упорядкованого житла, для будинків визначених Донецької міської ради, як частково упорядковані будинки, що призвело до завищення нарахування плати в період з лютого 2009 по лютий 2010 року в сумі 55531,32 грн. та штрафу у розмірі - 166593,96 грн , вивезення змету та великогабаритного сміття разом в сумі - 202553,29 грн., та штрафу у розмірі - 606659,87 грн.
Тому , суд прийшов до обґрунтованого висновку , щодо задоволення позову Комунального підприємств а «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» в цій частині.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального, процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду, не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області - залишити без задоволення .
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року по адміністративній справі № 2а-15303/10/0570 за позовом Комунальне підприємство «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про скасування рішення №44 від 17 лютого 2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий С.П. Дяченко
Судді І.В. Сіваченко
О.О. Шишов