Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Яманко В.Г.
25 серпня 2011 року справа №2а-2296/11/0508
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді
суддів Казначеєва Е.Г. , Васильєва І. А.
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу Дебальцевського міського суду Донецької області
від 4 травня 2011 року
по адміністративній справі № 2а-2296/11/0508 (суддя Попович Т. М.)
за позовом ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України
в м. Дебальцеве
про перерахунок пенсії, -
28 квітня 2011 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою (арк. спр. 2-7) до Управління Пенсійного фонду України про:
- вихід за межі заявлених вимог у порядку визначеному частиною 2 статті 11 КАС України,
- визнання дій відповідача такими що були здійснені відповідачем беї урахування вимог статті 152 Конституції України, статті 1175 ЦК України, статті 268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеного щомісячного підвищення до пенсії!, як дитині війни,
- зобов'язання відповідача перерахувати та сплатиш мені в повному обсязі, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенси виходячи із розміру 30 % від мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року по дату винесення рішення у справі з урахуванням проведених виплат,
- зобов'язати відповідача усунути порушення, а саме призначити мені щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,
- стягнення згідно статей 90, 94 КАС України, кошти, затрачені мною на правову допомогу в розмірі 300 грн.,
- зобов'язання відповідача утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії.
Ухвалою Дебальцевського міського суду Донецької області від 4 травні 2011 року (арк. спр. 25):
- відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом про визнання дій відповідача такими, що були здійснені без урахування вимог статті 152 Конституції України, статті 1175 ДК України, статті 268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеного щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни з 22 квітня 2010 року, зобов'язання перерахувати та сплатити в повному обсязі, як дитині війни недоплачене щомісячне підвищення до пенсії чи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 квітня 2010 року по дату винесення рішення у справі з урахуванням проведених виплат, зобов'язання усунути порушення, а саме призначити щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 квітня 2010 року, зобов'язання утриматися від самостійного відходу від встановленого порядку нарахування пенсії з 22 квітня 2010 року,
- відмовлено в поновленні строку звернення до адміністративного суду, як пропущеного без поважної причини,
- залишено без розгляду адміністративний позов про необхідність вийти за межі позовних у порядку визначеному у ч. 2 ст. 11 КАС України, не поширювати позовну давність на заявлені позовні вимоги щодо відшкодування шкоди завданої прийняттям нормативно - правових актів визнаних незаконними, визнання дій відповідача такими що були здійснені без урахування вимог статті 152 Конституції України, статті 1173 ЦК України, статті 268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеного щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни з 1 січня 2006 року по 21 квітня 2010 року, зобов'язання перерахувати та сплатити в повному обсязі, як дитині війни недоплачене щомісячне підвищення до пенсії виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року по 21 квітня 2010 року у справі з урахуванням проведених виплат, зобов'язання усунути порушення, а саме призначити щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року по 21 квітня 2010 року стягнення коштів затрачених на правову допомогу, зобов'язання утриматися від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії з 1 січня 2006 року по 21 квітня 2010 року.
В апеляційній скарзі (арк. спр. 29-32) позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач визначив, що судом першої інстанції неправомірно застосовано вимоги статті 99 КАС України, оскільки позивачем отримано відомості про порушення права з листа відповідача. Також, позивач послався на вимоги статті 268 ЦК України.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.
В обґрунтування підстав для постановлення спірної ухвали в частині відмови у відкритті провадження у справі зазначив, що наявні підстави для відмову у відкритті провадження у справі в порядку статті 109 КАС України, оскільки в матеріалах справи наявні судові рішення, які набрали законної сили у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до частини 2 статті 109 КАС України у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду чи ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, про закриття провадження в такій справі у зв'язку з відмовою позивача від адміністративного позову або примиренням сторін;
Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 19 листопада 2010 року у справі № 2а-993/10/0511 (арк. спр. 22), яка набрала законної сили згідно ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2011 року (арк. спр. 24) зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивача як дитині війни з 22 квітня 2010 року.
З огляду на викладене колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до частини 2 статті 109 КАС України.
В обґрунтування підстав для постановлення спірної ухвали в частині відмови в поновленні пропущеного строку звернення до суду, залишення без розгляду позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 1 січня 2006 року по 21 квітня 2011 року, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
За частинами 1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суд першої інстанції в мотивувальній частині ухвали зазначив, що вивчивши матеріали справи, не знайшов достатніх підстав для поновлення строку звернення.
Колегія суддів не приймає посилання позивача на те, що про порушення свого права він дізнався лише під час звернення до відповідача, оскільки закони підлягають оприлюдненню в певному порядку в офіційних друкованих виданнях, а виплата пенсії здійснюється щомісячно, тому позивач мав можливість звернутися до відповідача з заявою про здійснення перерахунку цієї довідкою або за довідкою про склад такої допомоги та відповідно звернутися з позовом до суду першої інстанції в межах строку, визначеного статтею 99 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 87 Закон України "Про пенсійне забезпечення та частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Як вбачається з позову, предметом спору є перерахунок розміру пенсії, тобто сума пенсії, яка оспорюється позивачем, не була нарахована позивачу, тому колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги частини 2 статті 87 Закон України «Про пенсійне забезпечення» та частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не застосовуються до спірних правовідносин.
Стосовно посилання на вимоги статті 268 ЦК України, колегія суддів зазначає, що не приймає зазначені посилання, з огляду на наступне.
Статтею 1 ЦК України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 статті 268 ЦК України встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Таким чином, вимоги статті 268 ЦК України розповсюджуються лише на правовідносини, що регулюється цивільним законодавством.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року N 1691-VI, який набув законної сили з 10 березня 2010 року, частина перша статті 15 Цивільного процесуального кодексу України була викладена в новій редакції з визначенням в пункті 2 цієї частини про те що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них. Одночасно цим законом був виключений з Кодексу адміністративного судочинства України пункт 3 частини першої статті 18. Таким чином, з 10 березня 2010 року справи, пов'язані із соціальними виплатами, підлягали розгляду загальними місцевими та апеляційними судами в порядку визначеному пунктом 2 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України.
Положеннями пунктів 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" визнано такими, що не відповідають Конституції України, норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року N 1691-VI та Цивільного процесуального кодексу України, якими справи, пов'язані із соціальними виплатами, що підлягали розгляду адміністративними судами, було передано місцевим загальним судам для розгляду в порядку цивільного судочинства. Пунктом 3 резолютивної частини названого Рішення Конституційного Суду України встановлено, що положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року N 1691-VI та Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 9 вересня 2010 року.
Оскільки позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції 28 квітня 2011 року, тобто вже після віднесення справ, пов'язаних із соціальними виплатами, до розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому на вимоги позовної заяви не розповсюджується законодавство, що регулює цивільні правовідносини, в тому числі стаття 268 ЦК України.
Стосовно посилання на похилий вік пенсіонера та його стан здоров'я, як на підстави для поновлення строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що неможливість самостійного пересування, необхідність допомоги сторонніх осіб за станом здоров'я доводиться довідкою МСЕК або довідкою лікаря, який здійснює нагляд за хворим. В справі такі докази відсутні.
В позові позивачем не наведено жодних інших поважних причин пропуску строку звернення до суду та не додано підтверджуючих такі причини доказів.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, залишення без розгляду позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 1 січня 2006 року по 21 квітня 2011 року.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, що обумовлює залишення ухвали суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дебальцевського міського суду Донецької області від 4 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а-2296/11/0508 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дебальцевського міського суду Донецької області від 4 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а-2296/11/0508 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили
Головуючий суддя В.Г.Яманко
Судді: Е.Г.Казначеєв
І.А.Васильєва