Справа № 11-473/11 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.
Доповідач: Яременко О. Д.
03 червня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого Яременка О.Д.,
суддів Данка В.В., Макарова Ю.М.,
прокурора Нижника М.Т.,
захисника ОСОБА_1,
ОСОБА_2, його законного представника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією законного представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2011 року, -
Цією постановою
ОСОБА_2,
який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ходорові,
українця, громадянина України, з неповною середньою
освітою, раніше не судимого, проживаючого за адресою :
АДРЕСА_1,
який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності та застосовано до нього примусовий захід медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Запобіжний захід ОСОБА_2 у виді підписки про невиїзд - скасовано.
ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що 06 травня 2010 року, близько 15.30 год., перебуваючи біля огорожі території ЗСШ № 80, що по вул. Героїв Крут, 27 в м. Львові, вчинив хуліганські дії, які відзначились винятковим цинізмом, а саме демонстративно оголяв свої статеві органи перед учнями ЗСШ № 80 ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які в той час перебували на подвір'ї школи. З приводу зазначених дій йому зробила зауваження потерпіла ОСОБА_6, яка вийшла із приміщення школи та вимагала припинити зазначені дії, однак ОСОБА_2, проігнорувавши зауваження, продовжував демонстративно показувати статевий орган, висловлюючись при цьому нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_6 та учнів школи, які в той час перебували на подвір'ї.
На дану постанову законний представник ОСОБА_2 подала апеляцію, в якій вважає, що суд при розгляді справи допустив однобічність і неповноту судового слідства. Покликається на те, що судом не вирішено питання, чи взагалі мало місце суспільно-небезпечне діяння, з приводу якого було порушено кримінальну справу. Не було встановлено, чи був порушений громадський порядок, не здобуто доказів на підтвердження порушення спокійних умов суспільно корисної діяльності, побуту та відпочинку. При цьому не встановлено заподіяння ОСОБА_2 значної шкоди, що утруднює впорядковане функціонування суспільних відносин. На думку законного представника дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст. 173 КУаАП, а саме як дрібне хуліганство.
Враховуючи викладене, просить постанову суду скасувати а кримінальну справу відносно ОСОБА_2 закрити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення законного представника та захисника на підтримання поданої апеляції, виступ прокурора , який заперечив проти поданої апеляції та просив постанову суду залишити без зміни, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Висновок суду про те, що ОСОБА_2 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 296 КК України за обставин, встановлених судом, відповідає матеріалам справи та ґрунтується на доказах, ретельно перевірених в судовому засіданні й докладно наведених у постанові.
Вина ОСОБА_2 підтверджується показами потерпілої ОСОБА_6, даними нею на досудовому слідстві та в судовому засіданні, оголошеними та перевіреними в судовому засіданні показами потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8
Як видно із матеріалів справи покази потерпілих є послідовними, узгоджуються між собою, з показами свідків та іншими доказами по справі.
Дії ОСОБА_2 не можуть бути кваліфіковані за ст.173 КУпАП, як дрібне хуліганство, оскільки ОСОБА_2 біля подвір'я школи демонстративно оголяв свої статеві органи, висловлювався при цьому нецензурною лайкою. Тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно кваліфікував його дії саме за ст.296 ч.1 КК України, як злісне хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались винятковим цинізмом.
Із матеріалів справи вбачається, що судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи. Тому доводи у апеляції про неповноту судового слідства є безпідставними.
Суд першої інстанції правильно звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та застосував до нього примусовий захід медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, оскільки відповідно до висновку судової психологічно-психітричної експертизи ОСОБА_2 страждає психічним захворюванням і вчинив суспільно-небезпечне діяння в стані неосудності, а тому відповідно до ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмовити апелянту в задоволенні її апеляційних вимог.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила :
Апеляцію законного представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 залишити без задоволення а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Судді :