Справа № 22-ц-2081/11 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А. Т.
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
12 травня 2011 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Федоришина А.В.,
суддів: Богонюка М.Я., Приколоти Т.І.,
при секретарі -Качмар М.Я.,
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 14 грудня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»(далі -Банк) про визнання недійсним договору в частині, визнання незаконними дій та зобов'язання до вчинення дій-
оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки від 30.10.2003 року в частині надання кредиту, про визнання незаконними дій Банку щодо надання позивачці кредитних коштів на картковий рахунок, визнання недійсним нарахування процентів за користування кредитними коштами та зобов'язання відповідача їх списати, про визнання незаконними дій щодо списання коштів Банком з карткового рахунку ОСОБА_2, зобов'язання відповідача повернути списані без відома позивачки кошти.
Рішення оскаржила ОСОБА_2, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Зазначає, що договір про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки від 30.10.2003 року в частині можливості отримання кредиту, списання Банком з її платіжної картки заборгованості не відповідає закону, а саме: при укладенні договору сторони не обумовили саме ці істотні його умови, додатки до договору нею не були підписані, умови договору не відповідають Положенню Національного банку України «Про кредитування»від 28.09.1995 року, Банк не додержав своїх зобов'язань за договором.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3 на підтримання доводів скарги, представника Банку ОСОБА_4 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає її безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 153 ЦК (1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однією із сторін повинно бути досягнуто згоди.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 30.10.2003 року ОСОБА_2 уклала договір про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, предметом якого є відкриття карткового рахунку та надання послуг (п.1.1), у тому числі послуги про надання кредитного ліміту, про видачу готівки у розмірі платіжного ліміту (з урахуванням фінансового та торгового кредитних лімітів) (п.4.3.). Предметом договору є також умова про здійснення ОСОБА_5 операцій з карткою відповідно до Правил користування платіжними картками (далі -Правила) (п. 1.2).
Договором також передбачено надання кредитного ліміту автоматично.
Правилами (п. 6.1.3) передбачена методика розрахунку кредитного ліміту, плата за його користування (п. 6.3.2), відсоткова ставка (п. 6.3.4). Розділом 6 Правил передбачені інші істотні умови кредитування.
За таких обставин рішення суду про те, що між ОСОБА_2 та Банком у потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов є правильним і відповідає матеріалам справи та закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір не містить усіх істотних умов, а з Правилами вона не була обізнана не відповідають матеріалам справи.
Так, підписанням договору підтверджується факт ознайомлення позивачки із Правилами та тарифами Банку (п. 3.4 ). Цей же висновок випливає також із розписки ОСОБА_2 про одержання платіжної картки (а.с. 110), на якій вона 02.02.2004 року особисто зазначила про ознайомлення з Правилами та зобов'язувалась їх дотримуватись.
Колегія суддів не вважає обґрунтованими зауваження апелянта на те, що дані Правила є іншими, ніж ті, про які ідеться в договорі, оскільки на його підтвердження ОСОБА_2 не надала іншого варіанту правил користування платіжними картками, натомість Банк здійснював дії, які вписуються в умовам саме даних Правил.
Не відповідають матеріалам справи твердження апелянта і про те, що договір не містить усіх істотних умов, зокрема п. 10 є не заповненим, так наявність істотних умов договору не обмежується лише рамками самого договору, а містяться вони і у наведених вище Правилах, які є частиною оспорюваного договору.
Посилання апелянта на невідповідність договору вимогам Положення Національного банку України «Про кредитування»спростовані матеріалами справи і наведеними вище доказами і тому колегією суддів відхиляються.
Пунктом 4.9 договору, пунктом 7 анкети-заяви на відкриття карткового рахунку передбачені умови надання Банком позивачу виписки по картковому рахунку.
Так як ОСОБА_2 не скористалась жодним із цих варіантів отримання даних про стан карткового рахунку, тому Банк не мав приводів для надання їй такої інформації і доводи апеляційної скарги стосовно порушення відповідачем своїх обов'язків є голослівними.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і тому рішення слід залишити без змін, а скаргу відхилити.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 317 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 14 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: