Справа № 22-ц-1769/11 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р. Й.
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
26 травня 2011 року м. Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Федоришина А.В.,
суддів : Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.,
при секретарі - Качмар М.Я.,
за участю: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_3 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 15 листопада 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Великодорошівської сільської ради Жовківського району Львівської області, Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області, Куликівського управління житлово-комунального господарства про визнання права на житло та наймачем жилого приміщення, -
ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом. Обґрунтовував тим, що в грудні 1995 році у шестирічному віці вселився у спірну квартиру в будинку на АДРЕСА_2 разом із матір'ю -ОСОБА_2, був зареєстрований в квартирі і не знімався з реєстрації донині. Так як у 2000 році квартиронаймач померла, а ОСОБА_2 в грудні 2004 року знялась із реєстрації, то він має право на це житло і на укладення договору найму. Оскільки попередній власник -Куликівська сільська рада і нинішній власник -Великодорошівська сільська рада заперечують це право, просить суд задовольнити його позовні вимоги.
Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3
Рішення оскаржив ОСОБА_3, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а саме: у спірній квартирі він був зареєстрований разом із своєю матір'ю, яка в грудні 2004 року знялась із реєстрації сама, а він залишився в квартирі із самостійним правом користування нею, так як на той час мав уже 15 років, жодних документів до реєструючих органів про зняття з реєстрації він не подавав, місця проживання з матір'ю за новою адресою він не реєстрував.
Неправильне застосування судом норм матеріального права апелянт вважає те, що в грудні 2004 року -на момент зняття матері з реєстрації у с. Великий Дорошів -йому виповнилось 15 років і відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»він особисто мав подавати заяву про зняття з реєстрації. Так як він такої заяви не подавав, з реєстрації не знімався і надалі проживав у спірному житлі, то набув самостійне право на укладення договору найму.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта -ОСОБА_2 на підтримання скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення по суті вимог з огляду на такі мотиви.
За змістом ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам закону.
Судом встановлено, що квартиронаймачем спірної квартири до ІНФОРМАЦІЯ_2 (до дня смерті) була ОСОБА_4 18.12.1995 року у встановленому порядку в квартирі була прописана ОСОБА_2 з неповнолітнім сином ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1). 14.12.2004 року ОСОБА_2 вибула до іншого місця проживання в АДРЕСА_3 де була зареєстрована 21.12.2004 року на АДРЕСА_1.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції застосував правові наслідки вибуття наймача житла до іншого місця проживання, передбачені ст. 107 ЖК України.
Однак суд першої інстанції не взяв до уваги, що у квартирі на правовій підставі проживали ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 і в грудні 2004 року до іншого місця проживання вибула лише ОСОБА_2, а позивач залишився проживати в квартирі.
Доказом вибуття на постійне проживання до іншого населеного пункту лише ОСОБА_2 є дані адресного листка вибуття від 10.12.2004 року, де у п. 14 графа «Разом з нею вибули діти до 16 років»є незаповненою. На той момент ОСОБА_3 виповнилось 15 років.
Про вибуття до іншого населеного пункту лише ОСОБА_2 свідчать відомості її паспорта, згідно яких вона була зареєстрована в АДРЕСА_4 21.12.2004 року, а також довідка Комунального підприємства «Соснівка-житлокомунсервіс»про те, що ОСОБА_3 за даною адресою не реєструвався.
Доказів на підтвердження факту вибуття ОСОБА_3 на постійне проживання до іншого населеного пункту відповідачі не надали і не спростували викладеного вище.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто.
Оскільки на час зняття з реєстрації ОСОБА_2 ОСОБА_3 виповнилось 15 років, то відповідно до наведеної вище норми він мав особисто подавати заяву про зняття з реєстрації.
Залишення неповнолітньої особи проживати в квартирі без батьків, з огляду на викладене вище, не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 107 ЖК України якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Так як із спірної квартири на постійне місце проживання до іншого населеного пункту вибула лише ОСОБА_2, то відповідно до зазначеної вище норми лише вона втратила право користування цим жилим приміщенням.
Доводи відповідачів про те, що ОСОБА_3 не проживав певний період у спірній квартирі та не сплачував комунальні платежі не приймаються колегією суддів до уваги, так як позивач у встановленому порядку не був визнаний таким, що втратив право користування спірним житлом і відповідач вправі порушувати питання перед ОСОБА_3 про відшкодування витрат на утримання квартири.
Крім цього колегія суддів зазначає, що договір найму спірної квартири припинив свою дію у зв'язку зі смертю ОСОБА_4, інший договір найму на укладався, проте ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на правовій підставі продовжували користуватись житловим приміщенням і мали право на укладання такого договору.
Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Оскільки ОСОБА_3 має право користування спірною квартирою, проте договір найму із ним укладено не було, то колегія суддів вважає його позовні вимоги в частині зобов'язання наймодавця укласти договір найму обґрунтованими і їх слід задовольнити.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ст. 309, ст. 317 ЦПК України колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 15 листопада 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати право ОСОБА_3 на користування квартирою у АДРЕСА_2 та зобов'язати власника жилого приміщення -Великодорошівську сільську раду Жовківського району Львівської області укласти з ним договір найму цього жилого приміщення.
Судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 8,5 грн. та витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. покласти на відповідача і стягнути їх у дохід держави.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: