Справа № 11-463/11 Головуючий у 1 інстанції: Лойзик М.В.
Доповідач: Марітчак Т. М.
24 травня 2011 року колегія суддів Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючогоМарітчака Т.М.,
суддів апеляційного судуПайонкевича Т.Т. та Березюка О.Г.,
за участю прокурораШахрайчук Н.І.
та засудженогоОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляцію засудженого ОСОБА_5 на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 березня 2011 року, яким -
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бориспіль Київської області, проживаючого у АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, не працюючого, без судимості відповідно до ст. 89 КК України, -
визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 15 -ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку у законну силу залишено підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Вироком суду першої інстанції долю речових доказів вирішено відповідно до вимог чинного законодавства. Крім цього, вироком суду стягнуто з ОСОБА_5 в користь НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області 412,80 (чотириста дванадцять) грн. судових витрат.
Вироком суду першої інстанції, ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він 12 грудня 2010 року близько 19.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в АДРЕСА_2, з метою крадіжки чужого майна, шляхом зламу замків проник до житлового будинку ОСОБА_6, де із шафи в одній із кімнат викрав дві норкові шапки вартістю 490 грн., але не довів злочин до кінця з незалежних від його волі причин, так як був виявлений і затриманий на місці крадіжки потерпілим.
Не оспорюючи фактичні обставини справи, засуджений ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій просить вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 березня 2011 року стосовно нього змінити і звільнити його від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України.
Засуджений ОСОБА_5 покликається на те, що суд першої інстанції, при обранні міри покарання, не взяв до уваги його щире каяття у вчиненому, а також тяжкий стан здоров'я, оскільки він з 07.05.1986 року до 24.08.1986 року, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На даний час, у нього постійні носові кровотечі, головні болі, розхитана нервова система, що перешкоджає працювати фізично.
У зв'язку з погіршенням його здоров'я він постійно лікується у неврологічному відділі госпіталю інвалідів війни, у нього поражені всі органи, що є наслідком отриманої радіації, а у лікарському заключні вказано, що він потребує стійкого стаціонарного лікування. Тому, на думку засудженого, покликання суду у вироку, на його байдужість до суспільно-корисної праці, як на обставину, що обтяжує покарання є безпідставним.
Крім цього, покликання суду на його негативну характеристику, не відповідає матеріалам справи, так як за останні 11 років він не притягався до адміністративної відповідальності, а його поведінка не була жодного разу за ці 11 років предметом розгляду ні на виконкомі сільської ради, ні в правоохоронних органах.
Суд також не врахував того, що на його утриманні перебуває неповнолітній син та дружина, яка не працює через безробіття, а також той факт, що потерпілий ОСОБА_6 та прокурор у судовому засіданні просили призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку суду першої інстанції без змін, засудженого ОСОБА_5, який підтримав подану ним апеляцію про зміну вироку суду першої інстанції і пом'якшення призначеного судом першої інстанції покарання, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає до задовольнення з наступних підстав.
Засуджений ОСОБА_5, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні суду першої інстанції визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину. Не заперечує він свою вину у замаху на викрадення чужого майна з проникненням у житло і в поданій ним апеляції.
Судом першої інстанції правильно кваліфіковані дії засудженого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 -ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив замах на викрадення двох норкових шапок, вартістю 490 грн. з проникненням у житло потерпілого ОСОБА_6.
Однак, на думку колегії суддів, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_5, суд першої інстанції помилково покликався на те, що ОСОБА_5 раніше судимий і негативно характеризується, внаслідок чого призначив ОСОБА_5 покарання, яке не відповідає особі засудженого та тяжкості вчиненого ним злочину і прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для застосування до винного ст.ст. 69, 75 КК України та про можливість його виправлення і перевиховання лише в умовах реального відбування покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.
Як убачається з копії вироку Старосамбірського районного суду Львівської області від 20 вересня 1995 року ОСОБА_5 засуджений за ч. 3 ст. 81 КК України (1960 року) на 2 роки виправних робіт із стягненням в доход держави 20 % його заробітку (а.с. 133), а відповідно до вироку Самбірського районного суду Львівської області від 20 травня 1999 року ОСОБА_5 засуджений за ч. 2 ст. 140 КК України (1960 року) на 3 роки позбавлення волі умовно з іспитовим строком на 2 роки (а.с. 132). Таким чином, на час вчинення ОСОБА_5 злочину у даній справі, його судимості були погашені, а самого ОСОБА_5 необхідно рахувати не судимим.
Крім того, дослідуючи особовість засудженого ОСОБА_5, колегія суддів встановила, що останній після відбування покарання за вироком Самбірського районного суду Львівської області від 20 травня 1999 року, на протязі 10 років, не притягався до кримінальної і адміністративної відповідальності, є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС і потребує стійкого стаціонарного лікування.
Покликання сільського голови у характеристиці ОСОБА_5 на те, що з боку сусідів неодноразово поступали скарги на його поведінку (а.с. 58), на думку колегії суддів, не можна оцінити як негативну характеристику, оскільки невідомо чи такі звернення сусідів обґрунтовані та чи потягнули вони за собою відповідні наслідки.
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 26 січня 2011 року ОСОБА_5 проживає разом з дружиною ОСОБА_8 та малолітнім сином ОСОБА_8. Сім'я малозабезпечена, в сім'ї ніхто не працює через безробіття. Основним доходом сім'ї є пенсія ОСОБА_5, яку він отримує як інвалід (а.с. 121).
На думку колегії суддів, як пом'якшуючі покарання обставини необхідно врахувати визнання ОСОБА_5 своєї вини у вчиненому, щире каяття і наявність на утриманні малолітньої дитини і дружини.
Таким чином, враховуючи крім того, що засуджений ОСОБА_5 не працює у зв'язку з безробіттям і відсутністю робочих місць, а злочином матеріальної шкоди потерпілому не заподіяно, колегія суддів вважає, що виправлення засудженого ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства і його, відповідно до вимог ст. 75 КК України необхідно звільнити від відбування призначеного судом першої інстанції покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. На думку колегії суддів, іспитовий строк засудженому ОСОБА_9 необхідно встановити тривалістю на 3 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_5 необхідно покласти обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.
Керуючись ст. 362-367 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію засудженого ОСОБА_5 задовольнити, а вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 березня 2011 року, яким ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 15 -ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі змінити та на підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 3 (три) роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.
В решті цей вирок залишити без змін.
Ухвалу можна оскаржити до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3 місяців після її проголошення.
Судді:
підпис підпис підпис
Пайонкевич Т.Т. Марітчак Т.М. Березюк О.Г.
Копія відповідно до оригіналу.
Суддя апеляційного суду Т. Марітчак