Справа № 22-ц-2291/11 Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.
Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
05 травня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого -Павлишина О.Ф.,
суддів -Мусіної Т.Г., Гончарук Л.Я.,
при секретарі Тлумак Л.В.,
з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 28 січня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про анулювання реєстрації та виселення, -
Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про анулювання реєстрації та виселення з квартири АДРЕСА_1.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує про неповне з”ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт покликається на те, що відповідач не є членом сім”ї ОСОБА_5, що власником квартири до 2009 року був останній, і відповідач жодних витрат по утриманню житла не ніс. Вважає, що відповідач не проживає за місцем реєстрації більше шести місяців. Просить рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, що аналогічні її доводам, пояснення ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4 про заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно з ч.4 ст.168 ЖК України договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений, так і невизначений строк, може бути розірвано на вимогу наймодавця, якщо наймач систематичним порушенням правил співжиття робить неможливим проживання з ним в одному будинку (квартирі).
Відповідно до ст.169 ЖК України у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач зобов”язаний звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення -підлягає виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Матеріалами справи встановлено такі обставини.
Квартира АДРЕСА_1 28.05.2009 року подарована ОСОБА_5 позивачеві по справі ОСОБА_2 і останній зареєстрував право власності на цю квартиру. (а.с.16, 17)
ОСОБА_5 мав місце реєстрації проживання у цій квартирі з 1966 року до 1999 року. (а.с.68)
Місце проживання відповідача у вказаній квартирі зареєстровано 2.08.1973 року. (а.с.85)
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд вірно виходив з того, що відсутні підстави для анулювання реєстрації та виселення відповідача.
Висновки суду достатньо мотивовані і відповідають положенням закону.
Так, матеріалами справи стверджується, що ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_2, як власники квартири, договір найму з відповідачем не укладали.
З позовної заяви видно, що позивач просить задоволити позов з посиланням на ст.116 ЖК України, яка регулює правовідносини користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського фонду.
А відтак, оскільки ст.ст.168, 169 ЖК України встановлено обов”язкову умову попереднього розірвання договору найму жилого приміщення для покладення обов”язку на наймача звільнити жиле приміщення, а ОСОБА_2 позов заявлено з інших підстав, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задововлення позову.
Крім того, колегією суддів приймається до уваги те, що позивач посилався в заяві на порушення правил співжиття відносно ОСОБА_5, який не мав місця реєстрації в спірній квартирі, останній, будучи власником, з аналогічним позовом до суду не звертався, а також, що позивачем не подано суду жодного доказу про систематичне порушення відповідачем правил співжиття з часу набуття ОСОБА_2 права власності на квартиру, тобто з травня 2009 року.
За таких обставин суд, з”ясувавши підстави позову, перевіривши доводи сторін, ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову, що відповідає положенням закону.
Твердження апелянта про те, що відповідач не ніс витрат по утриманню житла, більше шести місяців не проживає в квартирі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки такі не стосується предмету позову.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
А тому, оскільки ухвалене рішення є законним і обґрунтованим, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307 , ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 28 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий : Павлишин О.Ф. Судді : Гончарук Л.Я.
Мусіна Т.Г.