Справа № 22-ц-1331/11 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.є.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
14 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
При секретарі: Качмар М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ "БГ Банк" на рішення Шевченківський районного суду м. Львів від 26 листопада 2010 року, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_2 до ВАТ "БГ Банк", третя особа -ТзОВ "Будівельна компанія "Український стандарт" про розірвання договорів, стягнення коштів.
Розірвано договір №1/17 про участь у Фонді фінансування будівництва виду "А" від 14.05.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ "БГ Банк".
Розірвано договір №1/18 про участь у Фонді фінансування будівництва виду "А" від 14.05.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ "БГ Банк".
Стягнуто з ВАТ "БГ Банк" в користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 328 874 грн. 80 коп.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ВАТ "БГ Банк" просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Стверджує, що судом не було враховано норми ЗУ "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" та стягнуто з них кошти як з юридичної особи, без врахування розмежування відповідальності майна банку та банку як управителя Фонду фінансування будівництва виду "А".
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст..509 ч. 1 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог - цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це не встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Судом та матеріалами справи встановлено, що 14 травня 2008 року між ВАТ "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства", правонаступником якого є ВАТ "БГ Банк" та ОСОБА_2 було укладено договори №1/17 та №1/18 про участь у Фонді фінансування будівництва виду "А", за яким позивачка передала банку -Управителю в довірчу власність кошти в сумі 328 874, 8 грн. (164 437,4 грн. по кожному із договорів) грн. з метою отримання у власність об'єкта інвестування -двох квартир: квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2, кожна з яких повинна мати житлову площу 18 м.кв. та загальну площу 39,7 м.кв. у об'єкті будівництва, який заплановано ввести в експлуатацію в квітні 2010 року.
07 листопада 2008 року ОСОБА_2 було видано свідоцтва №48, №49 про участь у Фонді фінансування будівництва виду "А" житлових будинків АДРЕСА_2.
Задовільняючи позовні вимоги про розірвання договорів про участь у Фонді фінансування будівництва та стягнення коштів, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, оплативши відповідно до угод вартість в розмірі по 40% від загальної площі об'єктів інвестування, а відповідач свої зобов'язання щодо будівництва вказаних житлових будинків не виконує і станом на час розгляду справи житлові будинки АДРЕСА_2 не введені в експлуатацію, і квартири, в які інвестовано кошти позивача, їй у власність не передано.
Крім того, у разі порушення забудівником строків спорудження об'єкта будівництва або у випадку неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених ч.1 статті 18 Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", довіритель вправі вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому інвестованих коштів. При відмові довірителя від участі у ФФБ управитель зобов'язаний виплатити йому кошти в розмірі, який визначається у відповідності із статтею 20 названого вище Закону. Згідно із цією нормою Закону сума коштів, яка підлягає виплаті довірителю, визначається управителем, виходячи із кількості закріплених за довірителем вимірних одиниць об'єкта інвестування та поточної ціни вимірної одиниці цього об'єкта станом на день відкріплення від довірителя об'єкта інвестування.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
Як вбачається з матеріалів справи, невиконання відповідачем своїх зобов'язань у визначений договором строк є істотним порушенням договору, оскільки позивач позбавлений можливості отримати частково оплачені квартири і відповідно до наданих пояснень сторін вказаний договір в найближчий час виконаний не буде що призведе до спричинення позивачу значних матеріальних збитків, а тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про розірвання договору від 29.08.2007 року, укладеного між сторонами є обґрунтованими.
Рішення господарського суду Львівської області від 28.09.2010 року по справі за позовом ВАТ "БГ Банк" до ТзОВ "Будівельна компанія "Український стандарт" про спонукання до продовження будівництва встановлено, що будівництво у період 2009-2011 роках, житлових будинків АДРЕСА_2 не ведеться, будівельні роботи зупинені, графік виконання будівельних робіт порушений.
Безпідставними є покликання апелянта на ст. 20 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", оскільки даною нормою врегульовано припинення управління майном та договору про участь у Фонді фінансування будівництва, відкріплення об'єкта інвестування від довірителя та умови виплати довірителю коштів з Фонду фінансування будівництва у разі повного невиконання управителем ФФБ зобов'язань перед довірителем, відмови довірителя від участі в ФФБ, смерті довірителя -фізичної особи або ліквідації довірителя -юридичної особи, відкріплення управителем від довірителя закріпленого за ним об'єкта інвестування за невиконання довірителем своїх зобов'язань за договором про участь у ФФБ, в інших випадках передбачених Правилами ФФБ. При вирішенні даного спору судом першої інстанції застосовувалась ч. 4 ст. 18 вказаного закону, якою передбачено відповідальність у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених ч.1 цієї статті.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкту (частини об'єкту) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 % вартості об'єкту (частини об'єкту) житлового будівництва крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Суд в рішенні зазначив, що ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців. Вбачається, що на час розгляду справи в суді протягом більше 18 місяців будівництво не ведеться, строк введення в експлуатацію об'єкта взагалі не визначений.
При розгляді справи суд першої інстанції вірно визначив, що договірні зобовязання у позивачки виникли саме з Банком, якому вона передала кошти на будівництво, тому відповідальність за їх використання, збереження повинен нести Банк.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ВАТ "БГ Банк" -відхилити.
Рішення Шевченківський районного суду м. Львів від 26 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: