Справа № 11-409/11 Головуюча у 1 інстанції: Бакай І.А.
Категорія ч.1 ст. 296, ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач: Марітчак Т. М.
13 травня 2011 року колегія суддів Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Марітчака Т.М.,
суддів апеляційного судуГалина В.П. та Гаврилова В.М.,
при секретаріСемчишин М.Б.
за участю прокурораШахрайчук Н.І.
засудженогоОСОБА_6
та його захисникаОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Львові, апеляції засудженого ОСОБА_6 та державного обвинувача на вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 грудня 2010 року, -
встановила:
вироком Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 грудня 2010 року:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вузлове Кам'янка-Бузького району Львівської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, неодруженого, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, військовозобов'язаного, без судимості, -
засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України на 3 (три) роки обмеження волі; за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
У відповідностів до ст. 75 КК України, засудженого ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням та встановленням 3 річного іспитового строку.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнаний винним і засуджений за те, що 12 квітня 2008 року, близько 22.30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля бару ПП «Омельяновський», що в с. Мазярна-Каранська Кам'янка-Бузького району Львівської області, ігноруючи існуючі у суспільстві правила поведінки, моральності та добропристойності, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушив громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась у нанесенні потерпілому ОСОБА_8 удару кулаком в обличчя і спричинення в результаті цього потерпілому тілесних ушкоджень, а саме - синця у лівій навколо очній ділянці з переходом у ліву вилицеву ділянку і ліву щоку, рану на фоні даного синця, перелом кісток носа та забій м'яких тканин обличчя, що відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Крім цього, після вчинення хуліганський дій, ОСОБА_6, маючи умисел на заволодіння майном, що належало потерпілій ОСОБА_9, відкрито викрав (зірвав) у неї з шиї золотий ланцюжок, застосувавши при цьому насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, спричинивши садна і подряпини по передній поверхні грудної клітки і синець на третьому пальця правої китиці, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В апеляції засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 грудня 2009 року, а справу направити на новий судовий розгляд та дослідити диск зі записом судового процесу, з допитами всіх свідків та дослідженням усіх доказів.
Апелянт покликається на те, що суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, після проведення судових дебатів, усунув від участі у справі його захисника ОСОБА_10, проти якого була порушена кримінальна справа і обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Крім того, на нього чинили тиск працівники міліції, які йому заявили, що якщо він не визнає свою вину, то буде сидіти.
Після усунення від участі у справі його захисника, суд заново розпочав розгляд справи, який провів в порядку ст. 299 КПК України і виніс стосовно нього, без обґрунтування його вини дослідженими доказами підчас судового слідства та їх аналізу, обвинувальний вирок.
В апеляції прокурор, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить оскаржуваний вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Апелянт покликається на те, що суд першої інстанції, всупереч вимог ст. 326 КПК України, поновивши судове слідство для вирішення питання про усунення захисника, заново почав розгляд даної справи з самого початку, в той час коли вказаною статтею передбачено, що суд після поновлення судового слідства провадить його в межах з'ясування обставин, які викликали його відновлення.
Заслухавши доповідача, прокурора про скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд, засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до задовольнення, а вирок суду першої інстанції -до скасування, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 299 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.
Однак, як убачається з протоколу судового засідання підсудний ОСОБА_6 взагалі не визнав своєї вини в інкримінованих йому злочинах (т. 2, а.с. 44), внаслідок чого судом проведено судове слідство у повному об'ємі. Але 10 грудня 2009 року, після усунення захисника підсудного ОСОБА_6 -його батька ОСОБА_10, суд повторно провів судове слідство у справі, обмежившись, відповідно до вимог ст. 299 КПК України допитом підсудного, і вніс вирок у справі (т. 2, а.с. 116, 121).
Таким чином, не дивлячись на невизнання своєї вини засудженим ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 186 КК України, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 323 КПК України, постановив вирок, яким встановив вину ОСОБА_6 в інкримінованих йому злочинах без наведення та аналізу здобутих під час судового слідства доказів, а лише на підставі того, що підсудний ОСОБА_6 10 грудня 2009 року визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, чим допустив істотні порушення вимог КПК України, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Відповідно до вимог ст. 326 КПК України, коли під час наради при постановленні вироку суд визнає необхідним з'ясувати будь-яку обставину, яка має значення для справи, то він, не постановляючи вироку, своєю постановою відновлює судове слідство у справі, яке належить провадити в межах з'ясування обставин, які викликали його відновлення.
Однак, суд першої інстанції, при відновленні судового слідства для вирішення питання про усунення від участі у справі захисника ОСОБА_10, вийшов за межі своїх повноважень наданих йому вищезазначеною статтею і, крім вирішення питання про усунення захисника, повернувся до дослідження винуватості підсудного ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Під час розгляду справи в апеляційній інстанції встановлено і інші істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Так, підсудний ОСОБА_6 05.12.2008 року заявив клопотання про фіксацію перебігу судового засідання за допомогою технічних засобів (т. 1, а.с. 221, 223), однак суд неодноразово проводячи судові засідання (20.01.2009 року, 16.02.2009 року, 10.03.2009 року, 19.03.2009 року, 14.04.2009 року, 08.05.2009 року та 26.05.2009 року), вирішуючи на них питання відводів головуючому і прокурору, приймаючи рішення про привід свідків і потерпілої не проводив фіксування судового процесу, і лише 27 травня 2009 року вирішив це клопотання (т. 2, а.с. 34), а з 18 червня 2009 року почав фіксування перебігу судового процесу технічними засобами.
Як убачається з матеріалів даної кримінальної справи, в матеріалах справи є суперечливі дані про час вручення підсудному ОСОБА_6 копії обвинувального висновку.
Так, в судовому засіданні 5 грудня 2008 року підсудний ОСОБА_6 на запитання головуючого пояснив, що копію обвинувального висновку не отримав, рекомендованого листа не отримував (т. 1, а.с. 223).
В протоколі судового засідання від 14.04.2009 року зазначено, що ОСОБА_6 отримав копію обвинувального висновку 10.11.2008 року (т. 2, а.с. 17), однак 10.11.2008 року у справі проводився попередній розгляд, при цьому ОСОБА_6 не приймав у ньому участі, а тому не міг отримати копію обвинувального висновку.
Відповідно до розписки від 14 квітня 2008 року, підсудний ОСОБА_6 отримав копію обвинувального висновку 10.11.2008 року (т. 2, а.с. 18), однак як убачається з матеріалів кримінальної справи, на цей час обвинувального висновку не існувало, оскільки кримінальна справа порушена проти ОСОБА_6 21 квітня 2008 року (т. 1, а.с. 1), а обвинувальний висновок затверджено прокурором 28 жовтня 2008 року (т. 1, а.с. 186).
Таким чином, як у протоколі судового засідання, так і в розписці підсудного ОСОБА_6 не міститься правдивих даних про час вручення йому копії обвинувального висновку, а за словами засудженого ОСОБА_6 під час розгляду апеляцій, копію обвинувального висновку йому вручено тоді, коли половина справи була вже розглянута судом.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, вирок суду належить скасувати якщо перебіг судового процесу у передбачених цим Кодексом випадках не фіксувався технічними засобами і якщо обвинувальний висновок не вручений обвинуваченому.
Разом з тим, на думку колегії суддів, покликання прокурора в апеляції про невідповідність призначеного судом покарання за вчинення засудженим ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів його особі є безпідставним і його належить відхилити, оскільки засуджений вперше притягається до кримінальної відповідальності і позитивно характеризується.
Керуючись ст.ст. 362-367 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
апеляції засудженого ОСОБА_6 та прокурора задовольнити, а вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 грудня 2009 року про засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 186, 70 КК України на 5 років позбавлення волі -скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд в цей же суд, в іншому складі суддів.
Запобіжний захід ОСОБА_6 залишити попередній -підписку про невиїзд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
підпис підпис підпис
Галин В.П. Гаврилов В.М. Марітчак Т.М.
Копія відповідно до оригіналу.
Суддя апеляційного суду Т. Марітчак