Справа № 22-ц-1384/11 Головуючий у 1 інстанції: Строна .Г.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
28 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
При секретарі: Качмар М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 15 листопада 2010 року, -
ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликався на те, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. В даному будинку без відповідних правових підстав проживають його бувша дружина ОСОБА_2 та дві їхні дочки - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Відповідачі проживаючи в будинку позбавляють його законного права на володіння та користування своєю власністю. Крім того в різний спосіб чинять йому перешкоди в користуванні будинком.
Тому просив у відповідності до ч. 1 ст. 116 ЖК України та норм ЦК України, які регулюють право власності, виселити відповідачів із спірного будинку.
Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 15 листопада 2010 року задоволено позов ОСОБА_5.
Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 разом із малолітньою дитиною та ОСОБА_4 із житлового будинку АДРЕСА_1.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апелянти вважають, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Стверджують, що вони зареєстровані в спірному будинку, як члени сім'ї власника і мають право користуватися житловим приміщенням нарівні з власником будинку. Припинення сімейних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не позбавляє права ОСОБА_2 та двох їхніх дочок на користування спірним будинком.
Вважають, що позивачем не наведено жодних правових підстав передбачених ст. 116 ЖК України, які б давали право на їх виселення з будинку. Позивач створює їм умови неможливі для проживання. Так як вони не мають іншого житла, то вимоги про їх виселення є незаконними.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення.
У відповідності до ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 116 ЖК України передбачено, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або
використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Згідно ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Статтею 157 ЖК України передбачено, що членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Задовільняючи позовні вимоги про виселення відповідачів із спірного будинку, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником спірного будинку і не бажає, щоб у ньому проживала його колишня дружина та двоє дорослих дітей, з якими крім того ж склалися неприязні відносини.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна.
ОСОБА_2 з часу укладення шлюбу з позивачем, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з моменту народження були зареєстровані та проживають в спірному будинку як члени сім'ї позивача. Іншого житла у них немає. Позивач же лише в червні 2009 року оформив на себе право власності на будинок.
Відповідачі у відповідності до вимог закону наділені правом на користування спірним житлом. І виселення їх з будинку може мати місце лише у випадках передбачених законом.
Заявляючи позов про виселення відповідачів з будинку з підстав передбачених ст. 116 ЖК України позивач не навів та не представив суду жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, які б давали суду підстави для задоволення позову та виселення відповідачів із спірного будинку з підстав передбачених ст. 116 ЖК України.
Посилаючись на норми ЦК України, які регулюють питання права власності, суд першої інстанції безпідставно не застосував норми житлового законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів, вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову.
Рішення суду не можна вважати законним і обґрунтованим, і таке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п.п. 1-4, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 -задовольнити.
Рішення Турківського районного суду Львівської області від 15 листопада 2010 року - скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення із житлового будинку АДРЕСА_1 - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: