Справа № 22-ц-1608/11 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В. Т.
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
28 квітня 2011 року м. Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Федоришина А.В.,
суддів : Бакуса В.Я., Богонюка М.Я.,
при секретарі - Качмар М.Я.,
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 грудня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» (далі -Товариство), треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, виконавчий комітет Трускавецької міської ради, державний реєстратор виконавчого комітету Трускавецької міської ради про визнання права власності на частку у статутному капіталі, визнання недійсними змін до установчих документів, -
оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання права власності на частку статутного капіталу ТзОВ «Старий Відень»у розмірі 86,6 % та визнання недійсними змін до установчих документів цього Товариства, внесених 23.04.2010 року державним реєстратором.
Скасовано заборону державному реєстратору проводити реєстраційні дії для внесення до відповідного Єдиного державного реєстру змін відомостей про Товариство.
Рішення оскаржила представник позивача ОСОБА_4, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що в червні 2009 року ОСОБА_6 уступила ОСОБА_5 належну частку у статутному капіталі Товариства, а відтак перестала бути його учасником. Цей факт був належним чином оформлений, про це було відомо керівникам Товариства. Незважаючи на це суд прийшов до помилкового висновку, що ОСОБА_6 була учасником Товариства, власником оспорюваної частки у статутному капіталі і тому відмовив у задоволенні позову про визнання за ОСОБА_5 права власності.
Посилається апелянт на порушення норм процесуального права, так як суд безпідставно відхилив клопотання про допит свідків на підтвердження вимог позовної заяви.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників ОСОБА_6 - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку про її безпідставність та відхилення з огляду на викладені мотиви.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У вересні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом про визнання права власності на частку статутного капіталу Товариства та визнання недійсними змін до установчих документів цього Товариства, посилаючись на те, що відповідач не визнає її права на це майно.
За змістом ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно договорів купівлі-продажу від 3 червня 2009 року (а.с. 49 -51) ОСОБА_6 купила в учасників Товариства: ОСОБА_8 і ОСОБА_9 по 33,33 %, а у ОСОБА_10 -20 % їх часток у статутному капіталі Товариства, а згідно протоколу загальних зборів учасників Товариства від 23 червня 2009 року (а.с. 48) ОСОБА_8, ОСОБА_9 вийшли зі складу Товариства і разом із ОСОБА_10 відмовились від переважного права купівлі зазначених вище часток на користь ОСОБА_6 Крім цього збори вирішили внести відповідні зміни до установчих документів Товариства, державна реєстрація яких була проведена 23.04.2010 року (а.с. 10).
Отже, висновок суду про те, що ОСОБА_6 на підставі цивільно-правових договорів набула право власності на частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 86,6% є вірним, відповідає матеріалам справи та закону.
Згідно загальних засад цивільного судочинства, зокрема ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач не довела свого права власності на частку у статутному капіталі Товариства, оскільки не надала доказів про набуття спірної частки на підставі цивільно-правових договорів.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.
За змістом ст. 147 ЦК України та пунктів 10.1., 10.2. Статуту Товариства учасник Товариства вправі продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам, або третім особам. У разі відчуження такої частки третім особам учасники Товариства користуються переважним правом її купівлі.
Як правильно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_6 своєї частки у статутному капіталі не відчужувала ні учасникам товариства, ні третім особам (у тому числі і ОСОБА_5), питання про переважне право набуття у власність її частки іншим учасником Товариства не порушувалось, рішення з цього приводу Товариством не приймалось, а відтак ОСОБА_6 є власником 86,6% частки у статутному капіталі.
Посилання у апеляційній скарзі на нотаріально посвідчену заяву представника ОСОБА_6 про відступлення своєї частки у статутному капіталі на користь позивачки, як на підставу набуття права власності на спірне майно, не ґрунтується на законі і тому колегією суддів відхиляється.
У даному випадку ця заява може свідчити лише про намір до відчуження частки у статутному капіталі, проте реальних дій до її відчуження власник не здійснила.
Апеляційна скарга не містить обґрунтованих доказів порушення судом норм процесуального права, у тому числі і про відхилення клопотання позивачки про допит свідків.
У даному випадку суд діяв відповідно до норм цивільного процесуального законодавства.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 317 ЦПК України колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: