ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 вересня 2011 року 14:54 № 2а-9012/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Четвертак Я. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
про визнання дій протиправними, скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.06.2011 року №0000811740
за участю представників сторін:
від позивача, ОСОБА_2, довіреність № 1735, від 05.05.11, ;
від позивача, ОСОБА_3, довіреність № 3255, від 19.08.11, ;
від відповідача, ОСОБА_4, довіреність № 3094/9/10-009, від 08.07.11,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ Голосіївського району м. Києва (далі - Відповідач) про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.06.2011 р. № 0000811740, а також визнати протиправними дії Відповідача, що виражені у відображенні в Акті перевірки безпідставних та необгрунтованих висновків про порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з суттєвими порушеннями вимог законодавства та за відсутності підстав для його прийняття, а саме, наявності у діяльності позивача операцій з необлікованою готівкою.
Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначила, що оскаржуване позивачем рішення, прийняте на підставі акту перевірки є обгрунтованим, просила у задоволенні позову відмовити..
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована 05.12.2007 р. Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією як фізична особа-підприємець відповідно до Довідки № 2056 від 22.08.2011 р. Головного управління статистики у м. Києві.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва з 12 по 18 травня 2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог чинного законодавства з питання оподаткування за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. За результатами вказаної перевірки складено Акт від 25 травня 2011 року за № НОМЕР_1 (далі -Акт).
У зазначеному Акті вказано, що Позивач з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. працювала за спрощеною системою оподаткування на підставі свідоцтва платника єдиного податку та отримувала дохід від виробництва, продажу готових текстильних виробів та канцтоварів.
Актом встановлено, що Позивачем у власній фінансово-господарській діяльності були допущені порушення підпунктів 2.2, 2.6 пункту 2 Постанови Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме, позивач у 2008 р. не оприбуткувала 4340,00 грн. готівкових коштів і в 2010 р. не оприбуткувала 60,00 грн., що в сумі складає 4400,00 грн.
08 червня 2011 року Відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000811740, яким, на підставі Акту, підпункту 54.3.3 пункту 54.3. Податкового Кодексу України, абзацу 3 статті 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до Позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22000,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Органи державної податкової служби є органами державної влади, і відповідно, їхня діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України, вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та Податкового кодексу України.
Відповідно до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.06.2011 р. № 0000811740 до Позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22000,00 грн. Ця санкція передбачена абзацом 3 статті 1 Указу Президента України № 436/95 від 12 червня 1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі -Указ № 436/95), відповідно до якої у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу - за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Санкцію застосовано на підставі підпунктів 2.2, 2.6 пункту 2 Постанови Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», відповідно до яких підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.
Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Однак, суд не може погодитись із висновками Акту та винесеним на його підставі рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.06.2011 р. № 0000811740 виходячи з наступного.
Передбачена Указом № 436/95 санкція застосовується у випадках неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки.
Згідно п.19.1 «а»ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.
Для фізичної особи платника єдиного податку, необхідність ведення книги обліку доходів і витрат визначена Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, який затверджений наказом ДПА України від 29.10.1999 р. № 599 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 752/4045.
Пунктом 8 даного Порядку встановлено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за № 64.
Згідно пункту 9 даного Порядку, протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт згідно з додатком 3 до цього Порядку, який залишається у справі платника єдиного податку.
Згідно квитанцій про сплату єдиного податку з фізичних осіб, копії яких наявні в матеріалах справи, Позивачем було в повній мірі та у встановлені законодавством строки сплачено єдиний податок з фізичних осіб за весь перевіряємий період, зазначені платежі без зауважень прийняті Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва та видано Свідоцтва про сплату єдиного податку.
В матеріалах справи наявні докази подачі Позивачем звітності до податкового органу та прийняття такої звітності податковим органом за перевіряємий період, зокрема, звіти суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи - платника єдиного податку за 1-4 квартали 2008 року, 1-4 квартали 2009 року, 1-4 квартали 2010 року.
Таким чином, вимоги встановленні Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку в частині подання звітів по кожному звітному періоду до податкового органу, Позивачем були виконані в повному обсязі, що не заперечується Відповідачем.
Матеріалами справи підтверджується, що Позивачем за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. до належним чином оформленої та зареєстрованої у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Книги обліку доходів і витрат занесено всю суму виручки, в тому числі і 30.09.2008 р. у розмірі 4340,00 грн. та 4009,65 грн. за 2010 рік.
В судовому засіданні представник Відповідача не змогла пояснити суду яким чином були встановлені суми у розмірі 4340,00 грн. за 2008 рік та 60,00 грн. за 2010 рік, що не були, на думку Відповідача, оприбутковані Позивачем, тим більше, що суми виручки, задекларовані та відображені позивачем в Книзі обліку доходів і витрат є більшими, ніж суми, які зазначає в Акті Відповідач.
Щодо наявних виправлень в Книзі обліку доходів і витрат, то суд зазначає, що чинним законодавством не передбачена заборона внесення таких виправленя та відповідальність за такі дії.
Крім того, податковим органом може бути застосовано фінансову санкцію, передбачену лише чинним законом, а не підзаконним нормативно-правовим документом Указом № 436/95.
Так, згідно з пунктом 111.2 статті 111 Податкового кодексу України, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим кодексом та іншими законами.
Абзац другий пункту 113.3 статті 113 Податкового кодексу України встановлює, що застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій, не передбачених цим кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
Згідно з пунктом 20.1.29 статті 20, пунктом 61.1 статті 61, пунктом 75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України контроль за дотриманням порядку здійснення готівкових розрахунків за товари, а також здійснення касових операцій покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до статті 85 Конституції України закони ухвалює виключно Верховна Рада України, тоді як згідно статті 106 Конституції України укази приймаються Президентом України на виконання Конституції та законів України.
Позивач на підставі п. 6 статті 9 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі -Закон № 265/95-ВР), не застосовує реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
Так, п. 3 ст. 14 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або незберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме норми законодавства, які обрав Відповідач не можуть бути застосовані до позивача за встановленні порушення. За таких обставин позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Представниками Позивача надано суду достатні та належні докази в обгрунтування позовних вимог в частині визнання протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.06.2011 року №0000811740.
Щодо вимог Позивача визнати протиправними дії Відповідача, що виражені у відображенні в Акті перевірки безпідставних та необгрунтованих висновків про порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки суд зазначає, що перевірка проведена Відповідачем на підставі та в межах, наданих повноважень, Акт перевірки відповідає вимогам Наказу ДПА України від 22.12.2010р. №984 Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, відповідно до якого у акті перевірки мають бути викладені факти виявлених порушень.
А безпідставність та необгрунтованість висновків органів податкової служби, які стали підставою для винесення податкових рішень має наслідком право платника податків на оскарження саме рішення, прийнятого податковим органом на підставі акту перевірки.
Частинами першою та третьою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.06.2011 року №0000811740.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Судові витрати в сумі 1,70 грн. присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 22.09.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова у повному обсязі складена та підписана 28.09.2011 р.
Суддя Ю.Т. Шрамко