Справа № 22-ц-1802/11 Головуючий у 1 інстанції: Ганич
Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
28 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого -Павлишина О.Ф.,
суддів -Мусіної Т.Г., Штефаніци Ю.Г.,
при секретарі Бандрівській М.Ю.,
з участю представника ПАТ „ВТБ Банк” Тітаренка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ „ВТБ Банк” на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 10 грудня 2010 року в справі за позовом ПАТ „ВТБ Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В квітні 2009 року ПАТ „ВТБ Банк" звернувся з позовом до ТзОВ „Торговий Дім „Софія”, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилаючись на те, що позичальник - ТзОВ „Торговий Дім „Софія” та поручителі -ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не виконують зобов”язань за кредитним договором №НКЛ 11/08 від 25 березня 2008 року, просило ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з позичальника та поручителів заборгованість в сумі 218630 грн. 48 коп.
При розгляді справи судом постановлено ухвалу, якою провадження в частині позовних вимог до ТзОВ „Торговий Дім „Софія” закрито.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 в користь позивача заборгованість за кредитним договором №НКЛ 11/08 від 25.03.2008 року в сумі 218630 грн. 47 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду оскаржив представник позивача. В апеляційній скарзі стверджує, що судом неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи. При цьому посилається, що висновок судово-почеркознавчої експертизи не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. Зазначає, що експертом не зазначено кількість аркушів, спосіб доставки та вид упаковки досліджуваних об”єктів, у висновку не вказано нормативні акти і літературу, які використовувались, не описано процес дослідження та результати, не зазначено методи, які застосовані, зміст питань не відповідає змісту відповідей, не зазначено при яких умовах оформлено експерементальні зразки, при експертизі використано меншу кількість експерементальних і вільних зразків, чим встановлено Рекомендаціями. Також покликається, що судом не викликано експерта для дачі роз”яснень, не вирішено питання про можливість призначення повторної експертизи. Просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_5
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання вимог скарги, які аналогічні її доводам, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.03.2008 року ВАТ „ВТБ Банк” та ТзОВ „Торговий Дім „Софія” уклали договір кредиту №НКЛ 11/08 строком до 25.03.2009 року. За вказаним договором кредитор зобов”язався надати позичальнику 6500000 грн. зі сплатою 14,5 відсотків річних та оплатою за користування кредитом. (а.с.10-12)
На забезпечення кредитного договору 25.03.2008 року укладено договори поруки, відповідно до яких обов"язки поручителя взяли на себе ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с.15-18)
Заборгованість по кредиту складає 200000 грн., прострочена заборгованість по відсотках- 12588,45 грн, заборгованість по відсотках -2082,19 грн, пеня за несплату кредиту -3419,18 грн, пеня за несплату відсотків -540, 65 грн., а всього становить 218630 грн. 47 коп. (а.с.57)
Порушення умов договору та розмір нарахованої заборгованості позивачами не оспорено.
Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заперечили укладення ними договорів поруки, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи №1905 від 10.08.2010 року, відповідно до якого підписи від імені останніх на договорах поруки виконані не ними, а іншою особою, в зв”язку з чим прийшов до висновку, що такі не укладали договорів поруки, а відтак не несуть обов”язків поручителів за кредитним договором.
Однак з таким висновком погодитись не можна, так як його суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень ст.ст.11, 509 ЦК України зобов”язання виникають також з договорів та інших правочинів.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватись належним чином.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом вказаних положень закону учасник правочину вправі вимагати від інших його учасників виконання обов”язків, що випливають з такого правочину.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
З наведеного слідує, що учасник правочину не несе обов”язків, що випливають з останнього, у разі визнання судом такого правочину недійсним.
Всупереч зазначеним вимогам закону суд без вирішення питання про визнання недійсними договорів поруки, безпідставно пославшись лише на висновок судово-почеркознавчої експертизи, прийшов до помилкового висновку про відсутність зобов”язань відповідачів за договорами поруки.
Колегією суддів при цьому приймаються до уваги і такі обставини.
Згідно зі ст.123 ЦПК України (в редакції, діючій на час подання зустрічного позову) зустрічний позов подається під час попереднього судового засідання, вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об”єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Матеріалами справи стверджується, що зустрічна позовна заява про визнання договорів поруки недійсними відповідачами подана після попереднього судового засідання і ухвала про об”єднання вимог за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом судом не постановлялась. (а.с.78, 81)
Ухвала про долучення до матеріалів справи зустрічного позову не грунтується на положеннях цивільного процесуального права, така не стверджує про прийняття зустрічного позову відповідно до вимог ст.123 ЦПК України, а тому колегією суддів не приймається до уваги.
Крім того, про неприйняття та нерозгляд зустрічного позову свідчать наступні процесуальні документи -протокол попереднього судового засідання (а.с.135), ухвали про призначення судово-почеркознавчої експертизи (а.с.89, 136), журнал судового засідання (а.с.200), зміст оскаржуваного рішення (а.с.202-203), в яких відсутні будь-які посилання на розгляд зустрічного позову спільно з первісним позовом.
Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
А тому, оскільки оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, які згідно з положенями п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є обов”язковою підставою для скасування рішення, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги, та скасувати рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову відповідно до вимог позовної заяви.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи обов”язки поручителів за кредитним договором, та те, що не погашена заборгованість позичальника перед кредитодавцем складає 218630 грн. 47 коп. (а.с.57), на підставі ст.ст.554, 1049, 1050, 1054 ЦК України з відповідачів слід стягнути солідарно на користь позивача вказану суму.
Крім того, в зв”язку з задоволенням позову з кожного з відповідчів підлягає стягненню в користь позивача по 432 грн. 50 коп. слачених останнім судових витрат.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307 , п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ПАТ „ВТБ Банк” задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 10 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ „ВТБ Банк” задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в користь ПАТ „ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором №НКЛ 11/08 від 25 березня 2008 року в сумі 218630 (двісті вісімнадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 47 (сорок сім) коп. солідарно.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в користь ПАТ „ВТБ Банк" по 432 (чотириста тридцять дві) грн. 50 (п”ятдесят) коп. судових витрат з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий : Павлишин О.Ф.
Судді : Мусіна Т.Г.
Штефаніца Ю.Г.