Справа № 22-ц-1713/11 Головуючий у 1 інстанції: Гірник Т. А.
Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
28 квітня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого -Павлишина О.Ф.,
суддів -Мусіної Т.Г., Штефаніци Ю.Г.,
при секретарі Бандрівській М.Ю.,
з участю ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 9 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу,-
Вказаним рішенням суду відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує про неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи. При цьому покликається на те, що суд не взяв до уваги те, що відповідно до положень закону примушування до збереження шлюбу порушує права подружжя на особисту недоторканість та свободу. Зазначає, що за час сумісного проживання склалась обстановка, яка виключає можливість спільного проживання. Вказує, що тривалий час проживає з іншою жінкою і має намір створити з нею сім”ю. Просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, що аналогічні її доводам, пояснення ОСОБА_4 про заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 12 серпня 2001 року. У подружжя є двоє малолітніх дітей -син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, і дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року нородження.
Відмовляючи в задоволенні позову суд обгрунтовано виходив з того, що не знайшло підтвердження покликання позивача на те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, як на підстави розірвання шлюбу, оскільки сторони припинили подружні відносини протягом часу, який не можна визначити, як тривалий період, що відсутні докази про погіршення стосунків, які мають стійкий характер, а також те, що сторони ствердили відсутність стосунків з іншими особами в період тимчасового проживання окремо один від одного.
Крім того, суд підставно послався на те, що заслуговують на увагу інтереси дітей, які потребують догляду і піклування обох батьків.
Тому колегія суддів вважає, що суд на підставі ст.112 Сімейного кодексу України ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову, що відповідає закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що на даний час позивач проживає з іншою жінкою і має намір створити нову сім”ю, не можуть прийматись до уваги, оскільки на такі позивач не посилався, як на підставу позову. (а.с.1)
Інші доводи апеляційної скарги не є доводами правового характеру та не дають підстав для висновку про незаконність рішення .
Оскільки судом правильно встановлено обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду .
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України , колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 9 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий : Павлишин О.Ф.
Судді : Мусіна Т.Г.
Штефаніца Ю.Г.