ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 вересня 2011 року № 2а-11704/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., у письмовому провадженні вирішив адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВідділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві
провизнання протиправною та скасування постанови
Позовні вимоги заявлено про визнання протиправною та скасування постанови від 04.08.2011 р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 12 227,10 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 12 227,10 грн. на відшкодування завданої шкоди.
У судове засідання 08.09.2011 р. представники позивача та відповідача відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві прибули, відповідач Головне управління Державного казначейства України в м. Києві не з'явився, належним чином повідомлений про судове засідання.
Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що постанова про стягнення виконавчого збору з боржника є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки прийняття в порушення вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». Тим самим, Позивач вважає, що йому завдано шкоду в розмірі 12 227,10 грн. (сплачено виконавчого збору), яка згідно ст.. 87 Закону України «Про виконавче провадження»підлягає відшкодуванню.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених в письмових запереченнях від 29.08.2011 р. № 1465/15, та надав суду копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 26243184 та виконавчого провадження ВП № 2207/15.
Дослідивши матеріали справи, суд -
05.05.2011 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Шиян О.В. на виконання виконавчого напису нотаріуса № 3457 від 26.05.2010 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 26243184 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Укрсоцбанк»боргу в розмірі 122 270,96 грн. (далі -постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2011 р.).
У подальшому стягувачем ПАТ «Укрсоцбанк»до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві подано заяву про № 301-60-20/1984 від 04.08.2011 р. про повернення виконавчого документа у зв'язку з погашенням Позивачем заборгованості.
Відповідачем 04.08.2011 р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Того ж дня 04.08.2011 р. Відповідачем винесено постанову ВП № 26243184 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12 227,10 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження»(далі -Закон 606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону № 606-ХІV).
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 606-ХІV у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно ч. 2 ст. 19 Закону № 606-ХІV у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, у заяві ПАТ «Укрсоцбанк»про відкриття виконавчого провадження зазначено фактичне місце проживання ОСОБА_1 та місцезнаходження майна: АДРЕСА_1. Адреса реєстрації: АДРЕСА_2.
Керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону № 606-ХІV 05.05.2011 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Шиян О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 3457, виданого 26.05.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Укрсоцбанк»коштів у розмірі 122 270,96 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Постановою про відкриття виконавчого провадження встановлено боржнику строк добровільного виконання -п'ять днів з моменту отримання постанови.
В постанові про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2011 р. зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, постанова буде виконана в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Частиною 5 ст. 25 Закону № 606-ХІV встановлено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Так, листом відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 05.05.2011 р. № 1465/15 постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2011 р. направлено ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк».
Представником Відповідача 1 зазначено, що постанова направлялась рекомендованою кореспонденцією на адресу фактичного місця проживання ОСОБА_1
Суд зауважує, що постанова про відкриття виконавчого провадження в порушення вимог ч. 1 ст. 31 Закону № 606-ХІV не була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як зазначив представник відповідача 1, в зв'язку з тим, що були відсутні кошти. Водночас, постанова про відкриття виконавчого провадження є чинною до сьогодні і не оскаржувалась сторонами виконавчого провадження з цих підстав.
05.05.2011 р. державним виконавцем направлено запит до Відділу ДАІ з обслуговання адміністративної території м. Кривого Рогу та автомобільно-технічної інспекції УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області з метою встановлення належності боржнику транспортного засобу, на який необхідно звернути стягнення згідно виконавчого напису. На що надійшла відповідь, згідно якої за ОСОБА_1 зареєстрований транспортний засіб МАZDА 3, 2007р.в., ДНЗ АЕ6625ВК на праві власності.
06.05.2011 року державним виконавцем зроблено витяг з ДРОРМ, згідно якого транспортний засіб МАZDА 3, 2007р.в., ДНЗ АЕ6625ВК знаходиться в заставі в ПАТ «Укрсоцбанк».
Заходами примусового виконання рішень згідно ст.. 32 Закону № 606-ХІV є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
18.05.2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт належного боржнику транспортного засобу та 25.05.2011 р. - про розшук транспортного засобу.
Постанова про розшук транспортного засобу направлена на виконання до ВДАІ м. Києва, яка прийнята на виконання 30.06.2011 року.
Крім того, 26.07.2010 р. державним виконавцем направлявся лист ОСОБА_1 про виклик її як боржника на прийом з приводу стягнення боргу, на що Позивач жодним чином не відреагував.
03.08.2011 року належний боржнику транспортний засіб був виявлений працівниками ВДАІ Голосіївського р-ну м. Києва.
І лише після накладення арешту державним виконавцем на даний транспортний засіб та його опис (Акт опису й арешту майна від 03.08.2011 р.) до ВДВС Печерського РУЮ 03.08.2011 року звернувся боржник для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
04.08.2011 р. державним виконавцем винесено постанови ВП 26243184:
- про стягнення з боржника виконавчого збору, яку цього ж дня Позивач виконав, згідно квитанції про сплату виконавчого збору в розмірі 12 227,10 грн.,
- про повернення виконавчого документа стягувачеві,
- про звільнення майна боржника з-під арешту.
Відповідно до ст. 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця (ч. 2 ст. 27).
У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (ч. 3 ст. ).
Тобто, виконавчий збір не стягується лише у разі документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання та закінчення в зв'язку з цим виконавчого провадження, як це передбачено законодавцем в ч. 3 ст. 27 Закону № 606-ХІV.
Як видно з матеріалів виконавчого провадження, заяви про самостійне погашення боргу від боржника не надходило. Заява ПАТ «Укрсоцбанк»про повернення виконавчого документа у зв'язку з погашенням заборгованості згідно п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-ХІV надійшла до відповідача 1 04.08.2011 р., тобто вже після вжиття заходів примусового виконання рішення.
Відповідно до ст. 28 Закону № 606-ХІV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 1 ст. 28).
Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону (ч. 2 ст. 28).
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові (ч. 6 ст. 28).
У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору (ч. 7 ст. 28).
Законодавством не передбачено повернення виконавчого збору у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-ХІV (виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача).
Судом встановлено, що боржник виконав рішення, яке не скасоване, після початку його примусового виконання, а підстав для повернення виконавчого збору не було. Таким чином, Відповідачем 1 відповідно до вимог чинного законодавства винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
За таких обставин, дії державного виконавця узгоджуються з вимогами чинного законодавства, а посилання позивача на протиправність дій державного виконавця є помилковими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Разом з тим суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.
Таким чином, Позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене, однак при встановлених обставинах підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Враховуючи те, що судом не встановлено наявності будь-яких рішень, дій чи бездіяльності Відповідача 1, як суб'єкта владних повноважень, які стосувалися б порушення вимог чинного законодавства щодо порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. О. Маруліна