Справа № 22ц-1319/11 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
14 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
При секретарі: Качмар М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2010 року, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Стрийської міської ради, треті особи -ОСОБА_4, ОСОБА_5, Стрийська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних стосунків, факту прийняття спадщини та визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що вона ОСОБА_2, дівоче прізвище ОСОБА_2, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року в Вінницькій області Дашевського району, Старий Дашев. Свого батька вона взагалі не знала, а мати -ОСОБА_8 - в 1952 році, коли їй було 8 років, віддала її на виховання в сім'ю свого рідного брата ОСОБА_9 для удочеріння. З самого дитинства вона знала лише одних батьків -ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Позивач вважала, що була членом їх сім'ї.
В 1952 році ОСОБА_9 та ОСОБА_10 була виділена земельна ділянка під забудову по АДРЕСА_1. В 1955 році будинок був прийнятий до експлуатації, та вони переїхали в новий будинок.
В 1967 році вона вийшла заміж, народила сина і продовжувала проживати разом з своєю сім'єю по АДРЕСА_1. В 1974 році, отримавши квартиру, вона з чоловіком та сином переїхали в отриману квартиру, але з ОСОБА_10 залишились тісні родинні стосунки.
З часом на подвір'ї батьківського будинку самовільно побудували гараж, літню кухню
В 1980 році помер ОСОБА_9, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року -ОСОБА_10
Вважаючи себе донькою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 просила позов задовольнити.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали зустрічний позов до виконавчого комітету Стрийської міської ради народних депутатів, ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом, визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради про передачу земельних ділянок у приватну власність та видачу Державних актів на право власності на землю, про визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю, визнання членами сім'ї, визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що рішенням Стрийського міського суду від 15.04.2002 року було встановлено факт удочеріння ОСОБА_11 -ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. На підставі цього рішення 16.07.2002 року позивачці по первинному позову було видано Стрийською державною нотаріальною конторою свідоцтво про право на спадщину за законом. 31.03.2003 року ухвалою судової колегії в цивільних справах Львівського апеляційного суду було задоволено апеляційне подання прокурора м. Стрия і рішення Стрийського міського суду від 15.04.2002 року про встановлення факту удочеріння скасоване. При повторному розгляді справи ОСОБА_11 відмовилась від позову про встановлення факту удочеріння. Після повернення справи на повторний розгляд ОСОБА_2 заявила позов про визнання факту родинних стосунків та визнання права на спадщину з цих підстав. А отже, вважали, що свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане ОСОБА_2 на підставі скасованого рішення підлягає визнанню незаконним. Після одержання свідоцтва про право власності на будинок ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку, що закріплена за даним будинком.
В 1985 році вони поселились в будинок по АДРЕСА_1. Цей будинок належав дружині ОСОБА_9, який помер в 1980 році -ОСОБА_10 Вважали, що вони прожили в цьому будинку 20 років, а з тіткою ОСОБА_10 - 16 років до часу її смерті і на даний час продовжують проживати в цьому будинку.
13.02.1987року ОСОБА_10 склала на -ОСОБА_4 заповіт, який, як потім, після її смерті виявилось, що вона його скасувала. Вважали, що це вона зробила під впливом ОСОБА_2, яка є його -ОСОБА_4 двоюрідною сестрою, і яка захотіла заволодіти цим спадком в незаконний спосіб.
Також стверджували, що удочеріння не було, оскільки до одруження ОСОБА_2 носила ім'я та по-батькові свого рідного батька -ОСОБА_6, який з раннього дитинства ОСОБА_2 залишив їх сім'ю без жодної допомоги та утримання і зник в невідомому напрямку.
Позивачі по вторинному позову, проживши в цьому будинку 19 років, та поселившись в ньому в якості членів сім'ї тітки, з якою прожили разом до дня її смерті і проживають на даний час, набули право на проживання в цьому помешканні, і іншого житла у них немає, а тому просили задоволити їхній позов.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Стрийської міської ради, треті особи -ОСОБА_4, ОСОБА_5, Стрийська державної нотаріальної контори про встановлення факту родинних стосунків, а саме, що ОСОБА_2 1944р. народження, дівоче прізвище ОСОБА_2, є дочкою померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_10, факту прийняття спадщини та визнання права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
Частково задоволено позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до виконавчого комітету Стрийської міської ради народних депутатів, ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом, визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради про передачу земельних ділянок у приватну власність та видачу Державних актів на право власності на землю, про визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю, визнання членами сім'ї, визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди в порядку спадкування.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 липня 2002р. виданого Стрийською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №1-2942 на будинковолодіння із належними до нього господарськими спорудами, що по АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці площею 600 кв.м..
Визнано частково недійсним рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №328 від 17 жовтня 2002р. "Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам та видачу державних актів на право власності на землю", а саме згідно п. 1 додатку №1 списку громадян, яким передаються земельні ділянки у власність виключивши з даного додатку гр. ОСОБА_2, місце знаходження земельної ділянки АДРЕСА_1, загальна площа 711 кв.м.
Визнано ОСОБА_4, ОСОБА_5 членами сім'ї ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_5 право власності на житловий будинок та господарські споруди, що по АДРЕСА_1.
Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до виконавчого комітету Стрийської міської ради народних депутатів, ОСОБА_2 в частині визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю залишено без розгляду.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову. При цьому покликаються на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення.
Згідно ч. 1,2 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_10. На день смерті їй належав житловий будинок із належними до нього господарськими спорудами по АДРЕСА_1, який вона успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про встановлення факту родинних стосунків, факту прийняття спадщини та визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно актового запису про народження, матір'ю ОСОБА_2 є ОСОБА_8., яка не була позбавлена у встановленому законом порядку батьківських прав відносно позивачки. Жодних змін в актовий запис про народження позивача внесено не було, а тому ОСОБА_2 не може бути визнана донькою померлої ОСОБА_10.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Рішенням Стрийського міського суду від 15.04.2002 року було встановлено факт удочеріння ОСОБА_11 -ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. На підставі цього рішення 16.07.2002 року ОСОБА_2 було видано Стрийською державною нотаріальною конторою свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме: житловий будинок разом із належними до нього господарськими спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці площею 600 кв.м., зареєстрованого в реєстрі за № 1-2942.
Згідно ухвали від 31.03.2003 року судової колегії в цивільних справах Львівського апеляційного суду було задоволено апеляційне подання прокурора м. Стрия і рішення Стрийського міського суду від 15.04.2002 року про встановлення факту удочеріння скасоване.
А відтак свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 не може бути визнано законним.
Факт удочеріння ОСОБА_2 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 документально не підтверджено. Згідно архівної довідки виданої Стрийською міською радою від 12.06.02р. № Н-2245 та довідки виданої відділом РАГСу Стрийського міського управління юстиції від 13.12.02р. №10930, реєстрація удочеріння ОСОБА_2 громадянами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не проводилось.
Задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 та визнаючи їх членами сім"ї ОСОБА_10 та визнаючи за ними право власності на будинковолодіння в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10, суд першої інстанції виходив з того, що в останні роки життя ОСОБА_10 проживала разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 більше 5 років та вели спільне господарство. Позивачі за зустрічним позовом надавали матеріальну допомогу спадкодавцеві, а тому у відповідності до положень Цивільного кодексу України 2004 року, набули право на спадкування після смерті спадкодавця.
Однак з такими висновками суду погодиться не можна.
Як вбачається з матеріалів справи та достовірно встановлено, що позивачі за зустрічним позовом були і залишаються зареєстровані в гуртожитку ВАТ "Стрийського заводу гумових виробів" по АДРЕСА_2, тобто залишали та залишають за собою право на користування жилим приміщенням в даному гуртожитку.
Факт проживання позивачів за зустрічним позовом в приміщення літньої кухні будинковолодіння спадкодавця, складення останньою заповіту в користь ОСОБА_12, який нею ж в 2000 році був скасований, а в 2001 році видане генеральне доручення на ОСОБА_13 спростовує твердження позивачів за зустрічним позовом про те, що вони проживали з спадкодавцем як члени сім'ї і воля останньої була спрямована на те, щоб після її смерті майно яке їй належало перейшло у їх власність.
Довідками ЖЕК-1 м. Стрий від 02.01.1999 року та від 04.11.1999 року підтверджено те, що ОСОБА_10 являлась одинокою пенсіонеркою та проживала одна. Інших осіб зареєстрованих в її будинковолодінні не значилось.
Все вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не навели належних доказів того, що вони як члени сім'ї ОСОБА_10 проживали з нею, вели спільне господарство та набули право на користування спірним житловим приміщенням.
Крім того, визнаючи за позивачами за зустрічним позовом право власності на спірне будинковолодіння в порядку спадкування, суд зіслався на ст. 1264 ЦК України (редакція 2003 року) однак при цьому не зазначив чому ним застосовано норми Цивільного кодексу, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, при тому що спадкодавець ОСОБА_10 померла 28 серпня 2001 року і на час її смерті та відкриття спадщини діяв ЦК в редакції 1963 року.
При таких обставинах рішення в цій частині не може вважатися законним і обґрунтованим і таке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
В решті судом вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому таке в іншій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 209 ч. 3, 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п.п. 1-4, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 -задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2010 року в частині визнання ОСОБА_4, ОСОБА_5 членами сім'ї ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року та визнання за ОСОБА_4, ОСОБА_5 право власності на житловий будинок та господарські споруди, що по АДРЕСА_1 - скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: