Справа № 22-а-237/11 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський М. О.
Доповідач: Курій Н. М.
21 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого -Курій Н.М.,
суддів : Цяцяка Р.П., Мацея М.М.,
за секретаря Панчука І.С.
з участю представника Управління Пенсійного фонду України
в Перемишлянському районі Львівської області - Лоїк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду в Перемишлянському районі Львівської області на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 31 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними, нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії «дітям війни»,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області, Головного управління ПФУ у Львівській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними, нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії «дітям війни»за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року.
Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 31 травня 2010 року поновлено строк на звернення до суду та позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області щодо невиплати у 2007 році та недоплати у 2008 році ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області провести донарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням раніше проведених виплат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволених вимог, Управління пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області звернулось до апеляційного суду Львівської області з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову повністю та прийняти нову постанову, якою в позові ОСОБА_2 відмовити повністю.
Зокрема вважає, що судом порушено ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст. 9, 11, 159, 163 КАС України, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Апелянт зазначив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах, передбачених Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни, оскільки рішення про відновлення дії ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, чинній до внесення змін до неї Верховною Радою України, не приймалося.
Також апелянт зазначив, що законодавцем не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.
Заслухавши суддю-доповідача, представника Управління Пенсійного фонду України в Перемишлянському районі Львівської області Лоїк О.І., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни, про що має відмітку в пенсійному посвідченні.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог за 2006 рік, оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були чинними і неконституційними не визнавались.
Підставно суд прийшов до висновку про задоволення позову за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень, покладених на нього обов'язків. Своєю чергою, реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, суд першої інстанції дійшов помилково висновку про те, що спірна виплата є державною соціальною допомогою, а не підвищенням до пенсії, як про це зазначено у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом з тим, суд помилково задовольнив вимоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з огляду на наступне.
Суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції), яким було передбачено річний строк звернення до адміністративного суду, оскільки законами з питань пенсійного забезпечення не встановлено інших строків звернення до суду за захистом порушених прав і про це застосування було клопотання від відповідача (а.с. 12).
Колегія суддів вважає --- те що ОСОБА_2 дізналась з преси про порушення своїх прав лише у 2009 році не є поважною причиною та підставою для поновлення пропущеного строку на звернення до суду за захистом своїх прав.
Оскільки позивач звернулась до суду 26 лютого 2009 року, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах річного строку та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, правильно вирішивши спір по суті, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права щодо визначення виду соціальної виплати, на отримання якої має право позивач та кінцеву дату такої виплати, що відповідно до ч. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» №2748 -VI від 2 грудня 2010 року, ст. ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова задовольнити частково.
Постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 31 травня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду в Перемишлянському районі Львівської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії як «дитині війни»відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум, визнавши протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області щодо недоплати у 2008 році ОСОБА_2 підвищення до пенсії, відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: