Справа № 22-а-33/11 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
21 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого -Курій Н.М.,
суддів : Цяцяка Р.П., Мацея М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові справу за апеляційною скаргою Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення коштів,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною відмову Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про перерахунок та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; стягнути з відповідача недоплачену їй щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2007-2008 роки в сумі 3760,00 грн.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 14 червня 2010 року позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про перерахунок та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007р., 2008р. у відповідності до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Стягнуто з Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та відмовити в позові. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що виплата разової щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»проводиться за рахунок коштів державного бюджету в межах бюджетних асигнувань на такі виплати, а порядок застосування положень даного Закону проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Крім того, пп. 11 п. 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було викладено в іншій редакції, зокрема, встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Тому при виплаті позивачу зазначеної допомоги відповідач правомірно керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перегляд справи за апеляційною скаргою, поданою на рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, проте, перевірка процесуальних дій суду та осіб, які беруть участь у справі, проводиться з урахуванням дотримання ними норм ЦПК України, якими вони керувались при вчиненні цих дій.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що позивач належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ,є інвалідом ІІІ групи, і захворювання, яке пов'язане з Чорнобильською катастрофою та відповідно до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»дає право на отримання щорічної разової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Однак, Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, де позивач перебуває на обліку, виплачував позивачу у 2007 та 2008 роках щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що такі дії відповідача є неправомірними, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Наявність у позивача права на призначення їй щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з якої вбачається, що під час визначення розміру виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Крім того, суд першої інстанції вірно врахував те, що розмір виплат, передбачених вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України, не відповідає визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розміру, кратному мінімальній заробітній платі, яка збільшувалась в різні часи Законами України «Про встановлення мінімальної заробітної плати»на відповідні роки.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
Таким чином, обґрунтованим є висновок судів щодо визнання неправомірними дій відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що пп. 11 п. 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було викладено в іншій редакції, зокрема, встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, тому при виплаті позивачу зазначеної допомоги відповідач правомірно керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки зазначена норма закону про державний бюджет Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 була визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Тому з врахування положення ч. 2 ст. 152 Конституції України на момент виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення (жовтень 2008 року), діяла редакція ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка була до внесення змін до неї пп. 11 п. 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів».
Відсутність бюджетного фінансування, на яку посилається відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» №2748 -VI від 2 грудня 2010 року, ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законною сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.