ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
29 вересня 2011 року м. Київ№ 2а-8709/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Хрімлі К. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва
про визнання дії протиправними
За участю представників сторін:
від позивача: Колотій А.Ю., Пархоменко Л.М.
від відповідача: Шевченко О.О.
Позовні вимоги заявлені про визнання дій по визнанню правочинів нікчемними, та встановлення заниження податку на прибуток на загальну суму 4 430 674 грн.
Ухвалою суду від 21.06.2011р. відкрито провадження у справі на призначено судове засідання на 26.07.2011р.
Під час проведення судового засідання представником відповідача повторно заявлено клопотання про закриття провадження у справі.
Представник позивача щодо заявленого клопотання заперечував, вважав його необґрунтованими, та таким, що не підлягає до задоволення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне, що за результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 26.05.2010р. №148/23-611/35250394 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Зелмер Україна" з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Крініум". За наслідками акта перевірки відповідачем не прийнято податкове повідомлення - рішення, що є остаточним рішенням встановленого порушення.
Однак, на думку позивача дії відповідача з викладення висновків в акті та встановленні правочинів "нікчемними" є протиправними.
Розглянувши заявлене клопотання, враховуючи думку представників сторін, суд дійшов висновку про його задоволення, з огляду про наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Закріплення частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на даний спір, суд має врахувати правовий характер рішення, що оскаржується позивачем.
Так, правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.
При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Тобто особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб'єктів.
З огляду на викладене можна дійти висновку про те, що акт перевірки та рішення прийняте за результатами розгляду заперечень на акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що дії відповідача, які оскаржуються позивачем фактично полягають у складанні висновків акту перевірки та той факт, що представник відповідача у судовому засіданні 29.09.2011 підтвердив, що податкове повідомлення - рішення на підставі акту перевірки висновки якого оскаржуються не виносилось, тому на думку суду провадження у справі підлягає закриттю.
Пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Закрити провадження в адміністративній справі № 2а-8709/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнанню дії протиправними, та встановлення заниження податку на прибуток.
Ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур