Справа № 22-ц-475/11 Головуючий у 1 інстанції: Медведик
Категорія справи -27 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
18 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: Цяцяка Р.П.
суддів: Курій Н.М., Мацея М.М.,
секретаря: Панчука І.С.,
за участю: представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 серпня 2010 року,
Оскаржуваною ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 серпня 2010 року задоволено заяву ПАТ «Універсал Банк»про забезпечення позову та накладено арешт на транспортний засіб марки ТОУОТА FORTUNER 4.0,2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 25.12.2007р. ОСОБА_3 та зобов'язано ОСОБА_3 передати вищезазначений транспортний засіб на відповідальне зберігання ПАТ «Універсал Банк».
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_3, просить її скасувати, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального права, зокрема, судом не взято до уваги роз'яснення п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», а саме, що заява про забезпечення позову повинна відповідати вимогам ч. 2 ст. 151 ЦПК України, проте, заява позивача не містить жодного правового обґрунтування щодо відсутності гарантій виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Апелянт вважає, що вимоги позивача носять безпідставний характер, оскільки не стверджуються жодними доказами та ґрунтуються виключно на його власних міркуваннях, а також спростовуються документами і доказами наявними в матеріалах справи.
Також, суд не врахував, що вжиття заходів забезпечення позову не повинно перешкоджати господарський діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, оскільки обмеження можливості суб'єкта підприємницької діяльності користуватись та розпоряджатись власним майном може призвести до незворотних наслідків.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, заперечення представника позивача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Як убачається із матеріалів справи 07 липня 2010 року ПАТ «Універсал Банк»звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 та просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № 11-1/936к-07 від 26.12.2007 року в сумі 41 004, 86 дол. США, що еквівалентно в національні валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 327 218, 77 гривень (а.с. 3-5).
Позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом вилучення та передачі на зберігання ПАТ «Універсал Банк»предмету застави - легковий автомобіль марки ТОУОТА FORTUNER 4.0, 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки відповідачем не виконувалися зобов'язання, що передбачені в договорі застави транспортного засобу від 26.12.2007 р. (а.с. 19-22), зокрема, вимоги п. 2.3.5-2.3.6 цього договору.
Задовольняючи заяву позивача та постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, продовжуючи користуватись автомобілем, не здійснює його страхування та неналежно ставиться до цього майна, тому передача автомобіля на зберігання позивачу є підставною.
Висновки районного суду відповідають дійсним обставинам справи.
Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що він не був повідомлений про розгляд заяви, є безпідставними, оскільки судом при постановленні оскаржуваної ухвали не порушено вимоги ст.151 ЦПК України.
Подані апелянтом до апеляційного суду договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 10912297 від 12 квітня 2011 року та угода про надання послуг автопарковки № 1-232 від 31 грудня 2009 року й інші документи, не підтверджують виконання апелянтом вимог положень договору застави транспортного засобу від 26.12.2007 р.
Інші доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали, постановлення ухвали з порушенням норм процесуального права, є необґрунтованими і висновків суду щодо вжиття заходів забезпечення позову не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у суду було достатньо обґрунтованих підстав для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала постановлена з дотриманням норм закону, підстави для її скасування чи постановлення нової ухвали про відмову в забезпеченні позову відсутні, а відтак, апеляційну скаргу слід відхилити, залишивши ухвалу районного суду без змін.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст.312, п.4 ч.1 ст. 314, ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий:
Судді: