Справа № 22-ц-720/11 Головуючий у 1 інстанції: Мелешко
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
11 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Петричка П.Ф.
суддів: Зверхановської Л.Д., Бойко С.М.
при секретарі: Глинському О.А.
з участю: представника позивачки -ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 -ОСОБА_5 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 вересня 2010 року,
Оскаржуваним рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 вересня 2010 року задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ ідеальну частку квартири.
Визнано за ОСОБА_6 Ѕ ідеальну частку квартири по АДРЕСА_1.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_4 -ОСОБА_5. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд вважав встановленими обставини, які є недоведеними. Стверджує, що спірна квартира, хоч і придбана за час перебування в шлюбі з позивачкою, але не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана ОСОБА_4 без доплати. Квартира ж АДРЕСА_2 згідно договору купівлі -продажу від 19.09.1997 року придбана за 11059 грн., які належали особисто відповідачу, оскільки вона дала йому гроші, які отримала від продажу квартири у м. Києві. Вказує також на те, що судом порушено вимоги ст.212 ЦПК України, так як не надано належної оцінки доказам по справі, зокрема показам свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також безпідставно відмовлено у допиті свідка ОСОБА_9, яка купила у неї квартиру у м. Києві та у витребуванні з банку інформації про суму коштів, яка була перерахована на її рахунок при продажі квартири. Зазначає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права: ст.368 ЦК України, ст.ст.69,70, 71 СК України, які не діяли на момент виникнення спірних правовідносин, що відповідно до ст.309 ЦПК України є однією з підстав для скасування рішення. Порушено також норми процесуального права: п.4 ч.1 ст.215 ЦПК України -не визначено розподілу судових витрат, ст.ст. 195 ч.1, 196 ЦПК України -порушено таємницю нарадчої кімнати, що також є підставою для скасування рішення.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з 13.07.1996 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвали 28.08.2007 року.
Задовольняючи позов ОСОБА_6 та визнаючи за нею право власності на Ѕ ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що дана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, а тому позивачка має право на її половину.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Відповідно до ст.ст.22, 28 КпШС України майно, нажите подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. У випадку поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх долі визнаються рівними.
Аналогічно питання поділу врегульоване і ч.1 ст.70 СК України, згідно якої у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Оскільки квартиру АДРЕСА_2 Львівської області ОСОБА_4 згідно договору купівлі -продажу придбав 19.09.1997 року, яку 17.05.2001 року по договору міни обміняв на квартиру №11 у цьому ж будинку, тобто під час перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6, то вірним є висновок місцевого суду про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін.
Та обставина, що у даному договорі зазначено, що він є безоплатним, не свідчить про те, що сторони по справі не вклали певні грошові заощадження перед укладенням даного договору.
Доказом цього є розписка попереднього власника квартири АДРЕСА_2 Львівської області ОСОБА_10 про те, що він домовився із ОСОБА_6 про те, що вона оплатить його борги по квартплаті та оплатить послуги при приватизації даної квартири, після чого вони здійснять обмін квартирами(а.с.118).
Відповідно до ч.1 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не доведено, що квартира АДРЕСА_2 Львівської області придбана ним за кошти, які були його особистою власністю, оскільки жодних доказів того, що ОСОБА_5 подарувала йому частину грошей від продажу належної їй квартири у м. Києві ним не подано, як не подано доказів і того, що такі кошти вкладались у придбання квартири АДРЕСА_2.
Оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку.
Твердження апелянта про те, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено таємницю нарадчої кімнати є голослівними.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що судом першої інстанції не визначено розподілу судових витрат, що є порушенням ст.ст.214, 215 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України сторона, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки позивачкою при зверненні до суду сплачено 7,5 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи та 8,5 грн. судового збору, то ці витрати слід стягнути з відповідача в її користь, а решту судових витрат(51,48 грн. судового збору та 112,5 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи) -в користь держави.
В решті доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309, 313, 314 ч.1 п.5, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 -ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 вересня 2010 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_6 8,5 грн. судового збору та 7,5 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи та в користь держави -51,48 грн. судового збору та 112,5 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: