Справа № 22-ц-709/11 Головуючий у 1 інстанції: Цюмрак М.Д.
Категорія: 20 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
04 квітня 2011 року м.Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого -судді Цяцяка Р.П.,
суддів: Мацея М.М., Курій Н.М.
за секретаря: Панчука І.С.,
з участю позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3
та представника Баковецької сільської ради Кіндзер М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_2 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2 до Баковецької сільської ради та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 11 березня 2010 року в позові ОСОБА_5, ОСОБА_2 до Баковецької сільської ради та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
З рішенням суду першої інстанції не погодилися позивачі та подали апеляційну скаргу.
В апеляційні скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, посилаючись на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон та дослідив матеріали справи, оскільки ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року, що діяв в 1989 році, вказує на обов'язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку та зазначає, що недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 ЦК України).
Апелянти стверджують, що ст. 227 ЦК України не змінювалася та не скасовувалась до 01 січня 2004 року, тому, на думку апелянтів, норма зазначеної статті для сіл Жидачівського району виконувалася Жидачівською державною нотаріальною конторою і зазначені судом в рішенні правові акти не стосуються договору купівлі-продажу жилого будинку.
Апелянти звертають увагу на те, що договір посвідчений секретарем сільської ради ОСОБА_6, котра не могла мати на це права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 28 березня 1989 року було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями в с. Соколівка, Жидачівського району Львівської області, який нотаріально посвідчила секретар виконавчого комітету Баковецької сільської ради ОСОБА_6 (а.с. 2).
Відмовляючи в позові про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що в населених пунктах, де не було нотаріальних контор, договір купівлі-продажу будинку в той час (1989 рік) міг бути завірений в сільській раді, що було передбачено в Законі Української РСР «Про державний нотаріат»від 25.12.1974 р., а також Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних і сільських Рад депутатів трудящих», затвердженою Міністерством юстиції УРСР 19.01.1976 р., а також Інструкцією про порядок реєстрації будинків і будинковолодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 р.
З висновками суду погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
На час укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу діяли норми ЦК УРСР 1963 року.
Стаття 227 цього Кодексу визначала форму договору купівлі-продажу жилого будинку та передбачала, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.
У статті зазначалось, що недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягав реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до ст. 3 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про державний нотаріат»від 25.12.1974 р., що діяв на час укладення спірного договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями в с.Соколівка, Жидачівського району Львівської області, нотаріальні дії в державних нотаріальних конторах вчиняли державні нотаріуси (старші державні нотаріуси, заступники старших державних нотаріусів, державні нотаріуси).
Означеною статтею передбачалось, що у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, нотаріальні дії, передбачені Законом СРСР «Про державний нотаріат»та цим Законом, вчиняли виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Крім того, зазначений Закон встановлював, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад народних депутатів вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчого Комітету, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення нотаріальних дій.
Стаття 14 цього Закону визначала перелік нотаріальних дій, які здійснюють виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад народних депутатів у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, а саме: відповідно до п. 2 на них покладено посвідчення угод (договорів, довіреностей та ін.), крім договорів про надання у безстрокове користування земельних ділянок для спорудження індивідуальних жилих будинків і угод, які стосуються майна, що знаходиться за кордоном, або прав, які мають бути здійснені за кордоном.
Ця норма Закону була покладена в основу Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних і сільських Рад народних депутатів», затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР №1/5 від 19 січня 1976 року в додатку № 34 до якої був зразок договору купівлі-продажу будинку.
На відповідному до зразка бланку, виготовленому типографічним способом, 28 березня 1989 року укладено спірний договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями в с.Соколівка, Жидачівського району Львівської області між ОСОБА_7 та її дочкою ОСОБА_3, і цей договір посвідчила ОСОБА_6 -секретар Баковецької сільської ради (а.с. 2).
З архівних копій рішень Ради народних депутатів від 26 червня 1987 року та від 11 вересня 1987 року видно, що секретарем виконавчого комітету Баковецької сільської ради народних депутатів Жидачівського району Львівської області обрано ОСОБА_6 та зобов'язано її досконало вивчити главу розділу ІІ «Посвідчення угод»Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій»(а.с. 73,74).
З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянтів на те, що посвідчення договору купівлі-продажу не нотаріусом Жидачівської державної нотаріальної контори, а секретарем Баковецької сільської ради вчинене з порушенням норм чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дослідив подані позивачем докази та неповно з'ясував обставини справи спростовуються наведеним вище.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та висновків суду не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні й апеляційну скаргу на оскаржуване рішення слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 березня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.