ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
10 серпня 2011 року 10:51 справа № 2а-8427/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Сергієнко-Колодій В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДах»
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2011 року № 0001212320, податкового повідомлення-рішення від 11.05.2011 року № 0001203023
за участю представників сторін:
від позивача: Валько І.В.,
від відповідача: Руда Н.С.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрДах»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2011 року № 0001212320 податкового повідомлення-рішення від 11.05.2011 року № 0001203023.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано.
Представником відповідача в судовому засіданні надано усні та письмові заперечення проти позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На підставі наказу від 31 березня 2011 року № 979 направлення від 31 березня 2011 року № 876/23-20П та наказу від 31 березня 2011 року № 979 та згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (надалі по тексту ПК України) проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «УкрДах»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Оттокконохто»за період з 1 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 13 квітня 2011 року № 90/23-20/32112857. Зазначеним актом перевірки встановлено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість». У зв'язку з чим податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 11 травня 2011 року № 0001202320 та № 0001212320.
Між ТОВ «УкрДах»та ТОВ «Оттокконохто»укладено договір поставки № 008/10-ОПТ від 5 серпня 2010 року, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити будівельні матеріали, а Покупець -прийняти їх і оплатити в строк і на умовах, зазначених у п. 3 цього Договору. Загальна вартість поставки будівельних матеріалів Постачальника складає 632062,69грн., в тому числі ПДВ 105343,78грн. Додатком № 1 до Договору № 008/10-ОПТ від 5 серпня 2010 року визначено специфікація матеріалів.
ТОВ «Оттокконохто»виписано позивачеві податкові накладні від 16 серпня 2010 року № 000173, від 25 серпня 2010 року № 000196, від 30 серпня 2010 року № 000204 на загальну суму 632062,69 грн. у тому числі ПДВ 105344,00 грн., яка від імені ТОВ «Оттокконохто»підписана ОСОБА_3
В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що в результаті проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ «Оттокконохто»працівниками Бориспільської ОДПІ Київської області з питань достовірності визначення показників декларацій з ПДВ за період з 21 січня 2010 року по 1 грудня 2010 року встановлено, що громадянин ОСОБА_3 (директор ТОВ «Оттокконохто») ніякого відношення до введення фінансово-господарської діяльності підприємства за весь його період існування не має. Ніяких документів бухгалтерського та податкового обліку від імені ТОВ «Оттокконохто»не складав та не підписував, нікого на це не уповноважував. Ніяких розрахунків від ТОВ «Оттокконохто»з іншими суб'єктами господарювання України не здійснював. Податкову звітність не складав та не підписував. Копія зазначено акту перевірки наявна в матеріалах справи.
З вищевказаного податковим органом зроблено висновок, що укладений між ТОВ «УкрДах»та ТОВ «Оттокконохто»правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину: частині третій статті 203 Цивільного кодексу України та відповідно до частин першої, другої статті 215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.
Представником позивача в судових засідання зазначено, що це не відповідає дійсності, а тому винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними. Суд з даними доводами представника позивача погодитись не може, з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 статті 215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Крім того, ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.3. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податку на додану вартість»платник податку має право на податковий кредит лише у частині, яка сплачена (нарахована) платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи не матеріальних активів, що підлягають амортизації. За придбаними товарами (роботами, послугами), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел фінансування і до складу податкового кредиту не включаються.
Згідно п. 1.32 ст. 1 даного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Частиною 2 статті 9 даного Закону визначено перелік необхідних первинних та зведених облікових документів, які можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії акту перевірки Бориспільської ОДПІ Київської області, актом встановлено відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ «Оттокконохто»при придбанні та продажу товарів (послуг) у період з березня 2008 року по вересень 2010 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».
Даною перевіркою також встановлено, що протягом 2010 року ТОВ «Оттокконохто»не подавало податкову звітність. Також перевіркою встановлено, що у ТОВ «Оттокконохто»не має власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Перевіркою також встановлено, що загальна чисельність працюючих осіб на підприємстві складає 1 особу.
А оскільки обсяги та характер поставок згідно Договору № 008/10-ОПТ від 5 серпня 2010 року є значними, а відсутність приміщення та чисельність працюючих, відповідно до наданої довідки з ЄДР складає 1 особу, то ставиться під сумнів реальність виконання умов даного Договору.
Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 зазначив, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:
- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);
- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; “тимчасова” поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);
- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Крім того, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Судом встановлено відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей ТОВ «Оттокконохто»для вчинення дій, що становлять зміст господарської операції: наявність персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарської операції, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук