ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 вересня 2011 року 11:16 № 2а-9351/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО-ТРЕЙД"
до Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО-ТРЕЙД" з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000710702 від 14 червня 2011 року.
Ухвалою суду від 04 липня 2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п. п. 7.4.1 п 7.4., п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 048 070,00 грн. На думку позивача висновки, викладені в акті не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення -рішення винесене за наслідками даного акту є незаконними, прийнятими з перевищенням повноважень та підлягає скасуванню.
Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні перевірки Товариства було встановлено завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 048 070,00 грн. за листопад 2010 року.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО-ТРЕЙД" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з вересень 2010 року та листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період жовтень 2010 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 71/07-02/32493237 від 31 травня 2011 року, яким встановлено порушення ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД»п. п. 7.4.1 п 7.4., п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого Товариством завищено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 048 070,00 грн.
На підставі зазначеного Акту ДПІ у Печерському районі було прийняте податкове повідомлення -рішення № 0000710702 від 14 липня 2011 року, якими позивачу занижено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 048 070,00 грн.
Обґрунтовуючи правомірність прийняття вказаного вище податкового повідомлення -рішення відповідач посилається на те, що перевіркою встановлено порушення п. п. 7.4.1 п 7.4., п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", оскільки підприємством безпідставно визначено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, тому що така сума сформована за рахунок співпраці з приватним підприємством «Альбатрос-Південь», діяльність якого має ознаки фіктивної.
В ході перевірки встановлено, що за перевіряємий період між ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД»та ПП “Альбатрос-Південь” укладено договір № 260-2010 від 04 жовтня 2010 року, відповідно до якого ПП “Альбатрос-Південь” постачало, а ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД»приймало у власність сільськогосподарську продукцію, про що були виписані податкові накладні.
А також, позивачем до суду було подано іншу первинну документацію: видаткові накладні, виписки з банківських рахунків, квитанції про приймання вантажу, повідомлення про вагони з зерном, посвідчення про якість зерна.
Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.
Так, відповідач вважає, що в реальності зазначений договір не виконувався, господарські операції за цим договорам не відбувалися, а єдиним благом для позивача від господарських взаємовідносин між згаданими підприємствами є одержання ним податкової вигоди, оскільки не встановлено факт передачі товарів від продавця до покупця , в зв'язку з відсутністю договорів про господарські відносини, актів приймання -передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.
Підставою для такого висновку відповідача стала інформація, виявлена під час невиїзної документальної перевірки ПП «Альбатрос-Південь», якою встановлено, що за юридичною адресою підприємства директор відсутній, фактичне місцезнаходження не встановлено, будь-якої інформації про складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту немає, декларації з податку на прибуток не подавались.
Проте, суд не може погодитися з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.
На підтвердження факту передачі товару позивачем було надано до суду численні видаткові накладні на пшеницю 5-того та 6-того класів із зазначенням кількості товару, який передавався та на яку суму. Документи містять усі необхідні реквізити із відтисками мокрих печаток підприємств.
Про факт розрахунку за товар, окрім податкових накладних, свідчать виписки з банку, в яких зазначено, коли саме та скільки коштів було перераховано на розрахунковий рахунок ПП «Альбатрос-Південь».
Також, судом беруться до уваги докази перевезення товару. В матеріалах справи наявні численні квитанції про прийняття вантажу, згідно яких Одеський припортовий завод ТОВ «Боріваж»приймав від перевізника ТОВ «Кайман-Юг»пшеницю, закуплену ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД»та зберігав цю пшеницю до моменту її подальшого продажу позивачем.
Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що ПП «Альбатрос-Південь»не подавало податкової звітності за 2010 рік, оскільки в матеріалах справи наявна постанова Одеського апеляційного господарського суду № 7/558-10-5431 від 30 березня 2011 року, якою встановлено факт подавання ПП «Альбатрос-Південь» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток протягом 2010 року.
Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:
- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;
- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.
Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.
Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.
Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Судом встановлено, податкові накладні за договірними відносинами позивача з контрагентом, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168, правильність оформлення яких відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась.
Крім того, судом встановлено, що отриманий товар ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД»перепродавало латвійській компанії SIA “GRAINEX”, згідно укладеного між ними договору № GZ-03-10 від 16 липня 2010 року та додатком до нього.
Так, позивачем було закуплено товару у ПП «Альбатрос-Південь»по ціні за пшеницю 5 того та 6 того класу - 1 400,00 грн. за тонну, що було еквівалентно 175,8 дол. США на той час, а продавав позивач пшеницю 5 того класу -по 180 дол. США, пшеницю 6 того класу -178 дол. США.
З наведеного спостерігається незначна, проте наявна господарська вигода Товариства від зазначених операцій, яка зумовлена падінням цін на пшеницю восени, в порівнянні із очікуваними. Інформація про ціни була надана позивачем до суду листом ДП «Держзовнішінформ»№ 8/376 від 11 серпня 2011 року.
Окрім цього, відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.
Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі -Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ПП «Альбатрос-Південь»було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, з Реєстру виключені не були, а одже мало право складати податкові накладні.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори.
Виходячи з наведеного, позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України “Про податок на додану вартість” передумов для формування податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку до складу валових витрат.
За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0000710702 від 14 червня 2011 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
постанова складена у повному обсязі 09 вересня 2011р.