Справа № 22-ц-792/11 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
05 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.,
при секретарі: Балюк О.С.,
з участю ОСОБА_3
та адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 7 жовтня 2010 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»до ОСОБА_5, з участю третьої особи ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу),
встановила:
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 в користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»за заподіяну шкоду кошти в сумі 8260 грн. 02 коп. та судові витрати у справі: судовий збір в сумі 82 грн. та 120 грн. витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Дане рішення оскаржила відповідач.
В апеляційній скарзі покликається на те, що не враховано, що ремонт автомобіля було доручено проводити товариству "Ніко-Україна", вартість робіт на якому на той час могла завищеною в порівнянні з іншими компаніями.
Вартість деталей та їх заміна, а також необхідність у цьому були визначені лише в односторонньому порядку експертами цього товариства та позивача, які в тій чи іншій мірі могли бути зацікавлені в завищеній вартості деталей, ремонту, а також необхідності цьому. Немає жодного документа, який вказує на необхідність заміни деталей та неможливість їх відновлення. Суд відмовив у залученні ТзОВ «Ніко-Україна», тобто не дослідив, де поділись ушкоджені речі та чи потрібно було їх замінити.
Не враховано, що деталі автомобіля, які зазнали пошкодження при ДТП, не були настільки пошкоджені, що потребували повної їх заміни, а не ремонту. Фактичні витрати по ремонту автомобіля ОСОБА_6 повинні становити значно меншу суму. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким змінити рішення суду та стягнути з неї 2627,21 грн. завданої шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся з позовом до відповідача, з участю третьої особи ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) в розмірі 8 260, 02 грн. та стягнення судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 15.07.2006 року відповідач ОСОБА_5, здійснила зіткнення з транспортним засобом під керуванням водія ОСОБА_6, чим порушила вимоги п.п. 10.9 Правил дорожнього руху України. Постановою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2006 року її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю ОСОБА_6, завдано технічних пошкодження та вартість ремонтних робіт становить 8260,02 грн.
За умов договору страхування, укладеного 16 березня 2006 року між ОСОБА_6 та ВАТ „Страхова компанія „ПЗУ України", страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування, відповідно до платіжного доручення від 14.09.2006 року за проведення ремонтних робіт автомобіля ОСОБА_6 в ТОВ „НІКО-Україна". Оскільки добровільно відшкодувати завдані збитки відповідач відмовляється, тому страхова компанія звернулась до відповідача з позовом.
Встановлено, що відповідно до ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом безспірно встановлена вина відповідачки ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зазначеної позивачем, що нею не оспорюється.
Оскільки між ОСОБА_6 та страховою компанією „ПЗУ України" було укладено договір страхування транспортного засобу 16 березня 2006 року, то відповідно до умов договору страховик відшкодував шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки «Міцубіші»д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6 на праві власності, завдано технічних пошкодження-вартість ремонтних робіт становить 8260,02 гри. Перелік та вартість пошкоджень застрахованого автомобіля у результаті зіткнення визначено на підставі долучених до справи письмових доказів (а.с.9-21). В судовому засіданні встановлено, що страхова компанія виплатила відповідно до платіжного доручення від 14.09.2006 року за проведення ремонтних робіт автомобіля ОСОБА_6 ТОВ „НІКО-Україна" зазначену вище суму.
При цьому вірно дано і оцінку тому, що згідно акту виконаних робіт вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля становить 8260,02 грн.
Судова колегія вважає, що ТОВ „НІКО-Україна" є спеціалізованим по транспортних засобах марки «Міцубіші», тому підставно саме на його СТО було усунено технічні пошкодження автомобіля ОСОБА_6 та використано оригінальні деталі (а.с.18).
Жодної заінтересованості ТОВ „НІКО-Україна" у завищенні вартість відновлювального ремонту автомобіля апелянтом не представлено.
Отже не встановлено підстав для залучення до участі в справі ТОВ „НІКО-Україна", тому суд відмовив у клопотанні відповідача про залучення до участі в справі ТзОВ «Ніко-Україна», що не дає прийти до висновку, що підставними є покликання апелянта, що не досліджено чи потрібно було замінити ушкоджені речі.
До того ж автомобіль ОСОБА_6 був придбаний незадовго до ДТП та зареєстрований 16.03.2006 року, а тому, як пояснив ОСОБА_3, практично ці деталі не мали зносу.
Тому не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що деталі автомобіля, які зазнали пошкодження при ДТП, не були значно пошкоджені та потребували лише ремонту, а проведено їх повну заміну, та фактичні витрати по ремонту автомобіля ОСОБА_6 повинні становити значно меншу суму.
Оскільки власник автомобіля ОСОБА_6 реалізував своє право на відшкодування завданої йому шкоди шляхом виплати страхового відшкодування від страхової компанії „ПЗУ Україна", а не від особи, відповідальної за завдані збитки, право вимоги до такої особи, тобто до відповідачки, перейшло до страхової компанії.
Тому суд ухвалив стягнути в користь страхової компанії 8260,02 грн. та судові витрати по справі в сумі 82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеним.
Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.
Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 7 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: