Справа № 22-ц-601/11 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський М.О.
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
20 березня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.,
при секретарі: Балюк О.С.,
з участю: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 2 серпня 2010 року у справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк»в особі Львівської філії АБ «Укргазбанк»до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованісті за кредитним та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ АБ «Укргазбанк»про визнання кредитного договору удаваним правочином, визнання частково недійсним кредитного договору, розірвання кредитного договору та розстрочення виконання рішення суду,-
встановила:
Оскаржуваним рішенням суду первісний позов ПАТ АБ «Укргазбанк»в скобі Львівської філії АЬ «Укргазбанк» задоволено частково.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»в особі Львівської філії АБ «Укргазбанк»заборгованість за кредитним договором №238-р від 23.09.2008р. в загальній сумі 25 193,74 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 02.08.2010р. у еквіваленті до національної валюти становить 198 846,63 грн. та 23 717, 22 грн. пені за порушення умов виконання кредитного договору.
В рахунок погашення заборгованості в розмірі 222 563.85 грн., що утворилася за кредтним договором №238-р., укладеним 23.09.2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк»в особі його Львівської філії та ОСОБА_3, та у відповідності з договором іпотеки від 23.09.2008р. укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк»в особі його Львівської філії та ОСОБА_3, звернено стягнення на предмет іпотеки - цегляну будівлю шкірскдаду загальною площею 118.5 кв. м., що знаходяться по вуд.Боршівській. 27 у м.Перемишдяни Львівської області та яка належать ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого приватним нотаріусом Перемишлянського нотаріального округу ОСОБА_6 20 06.2001 р. за реєстровим №1412 шляхом продажу предмету іпотеки публічним акціонерним ювариствоуі акціонерним банком «Укргазбанк»в особі Львівської філії АБ «Укргазбанк" з наданням ПАТ АБ «Укргазбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продаж.
В решті позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк»в особі його Львівської філії - відмовлено.
В задоволені зустрічного позову відмовлено.
Дане рішення оскаржив відповідач.
В апеляційній скарзі покликається на те, що не враховано, що банк, як агент валютного контролю, просто не мав права, за законом, надавати позивачу кредит в іноземній валюті для його використання з метою проведення розрахунків іноземною валютою між резидентами України на території України без індивідуальної ліцензії НБУ.
Між позивачем та відповідачем насправді було укладено кредитний договір в національній валюті України - гривні, що не суперечить законодавству України, але кредитний договір було замасковано під договір кредитування в доларах США.
Укладення вищенаведеного удаваного кредитного договору порушує його права тим, через значне підвищення курсу долара США до української гривні, він в даний час змушений сплатити значно більшу суму тіла кредиту в гривні, ніж фактично отриману від банку, та значно більшу суму процентів в гривні, ніж фактично передбачену кредитним договором. П.п. 1.2., 1.3 та 5.3. кредитного договору мають бути визнані судом недійсними, оскільки вони не відповідають нормам чинного законодавства.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічний позов.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 23.09.2008р. між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №238-р, за умовами якого останньому в термін до 22.09.2013р. надано кредит в сумі 21 900,00 доларів США зі сплатою 15% річних, з помісячним погашення кредиту згідно графіку. Банк виконав взяті на себе зобов»язання та видав позичальнику кредит, в той час як ОСОБА_3 допустив порушення термінів повернення кредиту, і станом на 26.07.2010р. є заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 25 193,74 дол. США та 23 717,22 грн., яка складається з: 13 870,00 дол. США-сума кредиту, що стягується достроково; 6 495,64 дол. США -прострочена заборгованість за кредитом; 4 828,10 дол. США -заборгованість по відсотках; 13 825,19 грн. - пеня за невчасне повернення кредиту; 9 892,03 грн. -пеня за невчасну сплату відсотків.
В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3, 23.09.2008р. був укладений договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 надав в іпотеку належне йому нерухоме майно - цегляну будівлю шкірскладу загальною площею 118,5 кв. м., що знаходяться по вул.Боршівській, 27 у м.Перемишляни Львівської області.
Згідно умов договору іпотеки, відповідач взяв на себе зобов»язання застрахувати предмет іпотеки на період дії договору, але не виконав даного зобов»язання, у зв»язку з чим повинен сплати штрафні санкції у розмірі 5% від заставної вартості предмета іпотеки.
Також, в забезпечення виконання відповідачем зобов»язань за Кредитним договором, 23.09.2008р. між банком, відповідачем та другим ОСОБА_5 укладений договір поруки, за яким відповідач 2 несе солідарну відповідальність з відповідачем 1 перед банком за невиконання останнім зобов»язань по кредитному договору №328-р.
Просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку зазначену заборгованість за кредитним договором, і в рахунок погашення даної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки. Також просив стягнути з ОСОБА_3 10 150,00 грн. за порушення умов договору іпотеки, і стягнути солідарно з відповідачів судові витрати в сумі 1820,00 грн.
Відповідач подав зустрічний позов та вказав, що кредитний договір №328-р є удаваним правочином, так як його було вчинено з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме кредитний договір було замасковано під договір кредитування в доларах США, а в дійсності кредит наданий в національній валюті України -гривні. Укладення даного договору суперечить вимогам Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»та ст.533 ЦК України, оскільки єдиним засобом платежу на території України є гривня, а на проведення операції з використання іноземної валюти на території України необхідно було отримати індивідуальну ліцензію.
Також вказав, що пункти 1.2 та 1.3 кредитного договору підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, так як вони не відповідають нормам чинного законодавства і суперечать нормам законодавства. Просить розірвати кредитний договір №238-р від 23.09.2008р., а також розстрочити виконання рішення відповідачем в частині стягнення суми боргу строком на 60 місяців.
З врахування вимог ст.1054 ЦК України про те, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, суд прийшов до вірного висновку про задоволення первісного позову щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором та нарахованої пені за порушення умов виконання договору.
Відмовляючи в завоволенні позовних вимог банку про стягнення з ОСОБА_3 10 150,00 грн. штрафних санкцій за порушення умов договору іпотеки в частині нездійсненого страхування предмету іпотеки, суд вірно вказав, що такі не підлягають до задоволення в силу тих обставин, що відсутність страхування предмету іпотеки не вплинуло на виконання іпотекодавцем основного зобов»язання за даним договором, не може співставлятися з цим зобов»язанням, а тому не може завдавати позичальнику збитків, і банком не доведено, що такі збитки можливо завдані в результаті цього.
При розгляді зустрічного позову суд прийшов до висновку, що покликання ОСОБА_3 про те, що банк не мав права за законом надавати кредит в іноземній валюті без індивідуальної ліцензії, не заслуговують на увагу, так як при здійсненні такої банківської операції отримання зазначеної ліцензії не передбачено діючим законодавством.
Судова колегія вважає, що при цьому слід врахувати і те, що з положень ст. ст. 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" вбачається, що наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.
Така генеральна ліцензія та дозвіл банком представлені, а тому покликання апелянта на те, що для проведення операції з використання іноземної валюти на території України банку необхідно було отримати індивідуальну ліцензію, є безпідставними (а.с.72-74).
Отже немає підстав для того, щоб приняти до уваги покликання апелянта на те, що було укладено удаваний кредитний договір.
Суд також вірно прийшов до висновку, що вимога про те, що п.п. 1.2., 1.3 та 5.3. кредитного договору мають бути визнані судом недійсними, не може бути задоволена в силу того, що згідно ч.8 ст.47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комерційну винагороду по своїх операціях і при підписанні кредитного договору сторони погодили розмір платежів за надані супутні послуги на користь банку.
Позивач ОСОБА_3 просив розірвати кредитний договір з підстав істотної зміни обставин, і зокрема у зв»язку із зменшенням власних доходів та знецінення гривні, що викликане світовою фінансовою кризою.
Суд прийшов до висновку, що дана вимога не підлягає до задоволення, оскільки не надано суду переконливих та беззаперечних доказів, що після підписання кредитного договору виникла сукупність умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, достатніх для розірвання кредитного договору за рішенням суду.
Таким чином суд частково задовольнив первісний позов та відмовив у задоволенні зустрічного позову.
При вирішенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки, суд покликався на те, що згідно ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Однак суд не звернув увагу на те, що, задоволення позовних вимог про стягнення суми боргу та одночасне звернення стягнення на предмет іпотеки, є фактичне стягнення в подвійному розмірі.
Тому рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки слід скасувати та в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
В решті частині рішення суду слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст.3,526,530,533,554,627,652,1048,1050,1054 ЦК України, Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 60, 212, п.2, п.1 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 314 ст. 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 2 серпня 2010 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати.
В цій частині постановити нове рішення та в позові в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
В решті частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішення законної сили.
Головуючий :
Судді: