Справа № 22ц-543/11 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.
Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
15 лютого 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого -Павлишина О.Ф.,
суддів -Мусіної Т.Г., Штефаніци Ю.Г.,
при секретарі Тлумак Л.В.,
з участю апелянта ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, відповідача-позивача
ОСОБА_4, його предстанвика ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 8 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи - приватний нотаріус ОСОБА_6, Галицький відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, про примусове повернення позики, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу., -
Вказаним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи - приватний нотаріус ОСОБА_6, Галицький відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, про примусове повернення позики, та відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує про порушення судом вимог матеріального і процесуального закону. При цьому покликається на що суд, на його думку, безпідставно не взяв до уваги наявність у нього договору позики, що є доказом невиконання зобов”язань за договором. Також зазначає, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не підтвердили, що передача грошей проводилась в рахунок погашення боргу. Просить змінити рішення та задоволити його позов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, які аналогічні її доводам, пояснення відповідача-позивача ОСОБА_4, його предстанвика ОСОБА_5 про заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено такі обставини.
23.09.2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір позики грошей у сумі 13635,00 грн., що на момент освідчення договору за курсом НБУ еквівалентно 2700,00 доларів США, терміном по 20.06.2006 року включно. (а.с.8)
Відповідно до п.8 договору позики грошей, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві грошей, цей факт позикодавець підтверджує письмовою розпискою.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд виходив з того, що свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_2 передавались гроші за верстат, проданий ОСОБА_4, а відтак боргові зобов”язання останнім виконано.
Крім того, суд взяв до уваги і те, що в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.12.2006 року зазначено, що при проведенні перевірки були додатково опитані ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які підтвердили погашення боргу ОСОБА_2 (а.с.27)
Однак з таким висновком суду погодитись не можна, так як він не грунтується на положеннях закону.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Оскільки ОСОБА_4 не подав належних доказів про виконання зобов”язання, тобто не подав письмової розписки з підтвердженням повернення грошей, як це визначено п.8 договору позики грошей, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 з підстав підтвердження повернення позики показами свідків.
Відповідно до положень ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно зі 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
При апеляційному розгляді справи встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального права. А тому колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2
Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином з ОСОБА_4 підлягає стягненню в користь ОСОБА_2 13635 грн. основної суми боргу, а також 1580 грн. -3% річних і 8358 грн. 15 коп інфляційних. (а.с.76, 78)
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п. 4 ч.1 ст.309, ст.316 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м.Львова 8 липня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про примусове повернення позики скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволити частково та стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 13636 (тринадцять тисяч шістсот тридцять п”ять) грн. боргу, 1580 (тисячу п”ятсот вісімдесят) грн. 17 (сімнадцять) коп. -3% річних, 8358 (вісім тисяч триста п”ятдесят вісім) грн. 15 (п”ятнадцять) коп. інфляційних. В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивльних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий :
Судді :