Справа № 22-ц-1227/11 Головуючий у 1 інстанції: Сидорак
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
10 березня 2011 року м. Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Богонюка М.Я.,
суддів : Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,
при секретарі -Барабаш О.О.,
за участю: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2010 року та на окрему ухвалу цього ж суду від 11 листопада 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності на гараж та земельну ділянку, -
позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, зазначала що в 2007 році досягла із ОСОБА_3 істотних умов щодо купівлі у нього квартири, гаража АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,06 га під садівництво в кооперативі «Озерний»на території Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області. 14.02.2007 року договір купівлі-продажу квартири сторонами був належним чином укладений, проте від нотаріального посвідчення купівлі-продажу гаража і земельної ділянки ОСОБА_3 ухилявся. Пізніше відповідач надав розписку про одержання 35000 доларів США за продаж їй усіх об'єктів нерухомості. Просила задовольнити позов, оскільки на відміну від ОСОБА_3 умови договору вона виконала.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Окремою ухвалою суду доведено до відома ДПІ у Жидачівському районі Львівської області та прокурора Жидачівського району про порушення ОСОБА_3 вимог законодавства України щодо здійснення ним валютних операцій.
Рішення та окрему ухвалу оскаржив ОСОБА_3, просить їх скасувати і відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 У скарзі на рішення суду апелянт зазначає, що суд ухвалив рішення про захист права позивача у спосіб, не передбачений законом - ст. 16 ЦК України. Крім цього вказує на те, що суд невірно встановив фактичні обставини справи, оскільки письмового договору купівлі-продажу спірного майна між сторонами укладено не було, істотні його умови ними не погоджувались, а відтак ОСОБА_3 не ухилявся і не міг ухилятись від нотаріального його посвідчення. Розписка відповідача не є письмовим доказом у значенні ст. 220 ЦК України, а також не є допустимим доказом у справі, так як вона була написана під погрозою застосування насильства.
Зазначає апелянт і про те, що суд не застосував строки позовної давності і безпідставно залишив без задоволення його відповідну заяву В апеляційній скарзі на окрему ухвалу апелянт зазначає, що під час розгляду справи не було встановлено жодних порушень чинного законодавства ОСОБА_3, а відтак і не могло бути встановлено причин та умов, що сприяли їх вчиненню.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_3 на підтримання скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до переконання про наявність підстав для її задоволення з огляду на викладені нижче мотиви.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за умовами якого продаж квартири вчинено за домовленістю сторін за 12214 грн., які отримані продавцем від покупця до оформлення цього договору, сторони підтвердили факт повного розрахунку за продану квартиру. 14.02.2007 року договір був нотаріально посвідчений, 20.02.2007 року зареєстрований у державному реєстрі.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно матеріалів справи спірним майном є об'єкти нерухомості: земельна ділянка та гараж і відповідно до наведеної вище норми договір купівлі-продажу їх підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Так як договір купівлі-продажу земельної ділянки та гаража не був укладений у письмовій формі, не був посвідчений нотаріально і не був зареєстрований то підстави для задоволення позову про визнання його укладеним були відсутні.
Крім цього колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 220 ЦК України, якою суд першої інстанції обґрунтовував рішення, не є підставою для задоволення позову, адже ця норма визначає умови дійсності лише тих договорів, що підлягають нотаріальному посвідченню.
У даному випадку договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості підлягав як нотаріальному посвідченню так і державній реєстрації.
За таких умов визнавати договір дійсним є неправомірно.
Відповідно до ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини і умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.
Із оскарженої ухвали убачається, що суд відреагував цим судовим рішенням до правоохоронних органів про встановлений факт проведення розрахунків між сторонами валютою, що не відповідає вимогам законодавства про валютні операції.
Згідно матеріалів справи, зокрема п. 3 договору купівлі-продажу від 14.02.2007 року, продаж квартири вчинено за домовленістю сторін за 12214 грн., які отримані продавцем від покупця до оформлення цього договору.
Жодних достовірних даних про вчинення розрахунків валютними коштами із справи не убачається.
Так як судом не було встановлено факт порушення закону, то підстав постановлювати окрему ухвалу не було і тому вона підлягає скасуванню.
Керуючись п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 307, п.п. 3, 4 ст. 309, ст. 317 ЦПК України колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання укладеним договір купівлі-продажу гаража АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,06 га під садівництво в кооперативі «Озерний»на території Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області, про визнання за ОСОБА_4 права власності на ці об'єкти нерухомості.
Окрему ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2010 року скасувати.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: