Справа № 22-ц-381/11 Головуючий у 1 інстанції: Гінда О.М.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
31 березня 2011 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
при секретарі: Барабаш О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 червня 2010 року, -
Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи -ВГІРФО Франківського району м. Львова, ОСОБА_4, орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, ЛКП "Сонячне" про усунення перешкод у користуванні власністю, зняття з реєстрації та визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням.
Визнано ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право на користування житлом у квартирі АДРЕСА_1 та знято їх з реєстрації.
В задоволенні решти позовних вимог відмолено.
Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та в інтересах малолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи -ОСОБА_4, органі опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, ЛКП "Сонячне" про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Так стверджує, що при вчиненні договору дарування квартири АДРЕСА_1 не надавалась згода органу опіки піклування та вчинення такого, оскільки даним договором порушуються права неповнолітнього ОСОБА_5 також при укладенні даного договору ОСОБА_6 обманув приватного нотаріуса, оскільки не повідомив останнього, що право на користування даною квартирою має його син, який народився за три дні до укладення договору.
При апеляційному розгляді апелянт втретє не з'явився в судове засідання подавши чергову заяву про відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_3 та її представника, які заперечили скаргу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 1, 2 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 156 ЖК України визначені права і обов'язки членів сім'ї власника житлового будинку (квартири).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 складається з однієї кімнати житловою площею 19, 4 кв.м. з комунальними вигодами, загальною площею 38, 2 кв.м. і належить на праві власності ОСОБА_3 (згідно договору дарування від 17 травня 2007 року, який укладений з ОСОБА_6). В даній квартирі крім власника зареєстрована її дочка -ОСОБА_4 та бувша невістка ОСОБА_2 і її неповнолітній син ОСОБА_5
Задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_5, втратившими право на користування житлом в спірній квартирі та зняття їх з реєстрації, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідачі були членами сім'ї бувшого власника спірної квартири і не належать до членів сім'ї нового власника. При тому, що такий має право використовувати свою власність на власний розсуд, як і вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Судом також встановлено, що більше року відповідачі не проживають та не користуються спірним житловим приміщенням. У відповідача ОСОБА_2 на праві власності є інше житло, в якому вона на даний час проживає з малолітнім сином.
Безпідставними є покликання апелянта на те, що при ухваленні рішення, судом не було взято до уваги ту обставину, що при укладенні договору дарування на підставі якого, 17 травня 2007 року, через три дні після народження сина, її бувший чоловік та батько дитини -ОСОБА_6 відчужив квартиру, яка належала йому на праві власності своїй матері ОСОБА_3 і даним договором порушуються права неповнолітньої дитини і такий повинен був укладатися з дозволу органу опіки і піклування.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Договору дарування спірної квартири від 17 травня 2007 року ОСОБА_2 не оскаржувала, такий є чинним на даний час. А відтак, суд першої інстанції вірно зіслався на нього як на правовстановлюючий документ на підставі якого позивач за первісним позовом набула у власність спірну квартиру.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, - ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: