Справа № 22-ц-122/11 Головуючий у 1 інстанції: Борейко С.В.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
03 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
При секретарі: Качмар М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 травня 2010 року, -
Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на житло.
Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловими кімнатами, укладення окремого договору найму, стягнення моральної шкоди.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_2, ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині відмови в задоволенні її позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах справи. Стверджує, що судом не взято до уваги те, що причиною непроживання в спірній квартирі були не важкий стан здоров'я відповідача, а створення ним нової сім'ї. Збереження реєстрації носило формальний характер без мети залишитись проживати в спірній квартирі. Відповідачу ніхто не чинив і не чинить перешкод в проживанні в квартирі, він надалі залишається проживати в с. Шоломия, де вже 10 років постійно проживає.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду змінити та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах справи. Стверджує, що довший час у зв'язку з важкою хворобою потребував стороннього догляду, який за ним здійснювала теперішня дружина, а тому змушений був переїхати із спірної квартири в с. Шоломия. За місцем спірного житла він постійно проходить стаціонарне лікування. Від спірного житла він не відмовляється та просить визначити порядок користування кімнатами, оскільки спільне проживання з ОСОБА_2 є неможливим.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення на підтримання та заперечення скарг, дослідивши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст. ст. 71, 72 ЖК України особа в судовому порядку може бути визнана такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, якщо вона більше шести місяців без поважних причин відсутня за місцем свого проживання.
Згідно ст. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Частиною 1, 2 статті 104 ЖК України передбачено, що член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 складається з двох неізольованих житлових кімнат площею 25,83 кв.м. з комунальними вигодами. В даній квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 -сторони по справі.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_4 втратившим право на користування жилим приміщенням в спірній квартирі, з підстав передбачених ст. 71 ЖК України, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач як бувший чоловік позивачки в даній квартирі тимчасово не проживає з поважних причин. Такими причинами є перш за все неприязні відносини між бувшим подружжям, та категоричне заперечення позивачки на користування житлом відповідачем, що вона також підтвердила в судовому засіданні при апеляційному розгляді справи. Крім того ОСОБА_4 за станом здоров'я (переніс інсульт, був паралізований) потребує стороннього догляду, який йому надає теперішня дружина за місцем її проживання в АДРЕСА_2.
Відповідач іншого житла не має, до спірної квартири інтересу не втратив, там зберігається його майно, на цю адресу отримує поштову кореспонденцію. За місцем проживання проходить медичне лікування.
Судом також достовірно встановлено, що спірна квартира складається з двох житлових кімнат, одна з яких є прохідною. А тому з сторонами не може бути укладено окремих договорів найму на окремі житлові приміщення, як це передбачено ст. 63 ЖК України. А відтак суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Безпідставними є покликання ОСОБА_4 на те, що в спірній квартирі проведено перепланування, оскільки в підтвердження цього ним не представлено належних доказів такого перепланування (переобладнання) і що таке проведено з дотриманням встановленого порядку.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення таких.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 -відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: